Ми продовжуємо пишатися нашими містянами, які дуже уважно ставляться до своїх мрій та бажань. Редакція Южне.City помітила дівчину, яка самостійно написала пісню, записала її, і навіть зробила до неї кліп. Сьогодні ми беремо інтерв’ю у Інни Бєлої.
– Інно, розкажіть будь ласка трохи про себе?
– Мені 19 років, я вчуся на 4 курсі ОНЕУ за фахом «фінанси, банківська справа і страхування». Закінчивши коледж ім. І. І. Мечникова за тією ж спеціальністю, і пропрацювавши 1 місяць в централізованій бухгалтерії міста Южного, зрозуміла, що робота з документами мені не цікава. Я хотіла бути графічним дизайнером, закінчила курси, але прибутку ця справа особливо не приносила, але зараз активно використовую свої навички. Влітку 2020 року закінчила курси майстра-бровіста і досі працюю в цій сфері. Мені подобається спілкуватися з людьми, творити і радіти життю. Так само зараз стажуюся на вакансію журналіста у виданні «Південний округ». Загалом, я людина різностороння і роблю все, що мені цікаво. Живу за принципом: «роби те, чого боїшся». Мама вчить мене радіти кожному дню і насолоджуватися життям, за що я їй дуже вдячна.
– Кому присвячується ваша пісня?
– Необов'язково щоб вона комусь присвячувалась. Ця пісня про почуття, про те, що всередині. Написання музики допомагає мені виплеснути свої емоції і заповнює мої внутрішні ресурси. Ця пісня про особисте, вона присвячується всім, хто вміє любити. Вона про те, що стосунки – це складно, над ними необхідно працювати кожен день. А якщо з цього нічого не виходить – потрібно вміти відпускати їх і йти далі. Люди грають різні ролі в нашому житті. Ця історія колись була в моєму житті і успішно закінчилася. Я вдячна за цей досвід.
– Як прийшла ідея записати пісню з кліпом?
– Це все мрії з мого дитинства. Я обожнювала співати, писати пісні, трохи вміла грати на гітарі, писала вірші. Одного разу моє оточення змінилося і мені казали, що краще не співати. Нещодавно, мої друзі Микита і Коля, які давно займаються музикою запропонували мені стати частиною їхньої команди і жити улюбленою справою. Перша пісня була спільно з другом, було не по собі, сумнівалася, боялася. Але які емоції я отримала від результату – не передати словами. У той же вечір, я написала свою пісню «Вибач мене». Друзі підтримали, ми записали її з Колею у мене вдома на старий мікрофон нашого друга Микити, а зводив пісню дядько Колі. Вона настільки моя, що я хотіла передати всю картину емоцій цієї пісні. Тому було вирішено зняти кліп. Знімав Микита на мій телефон, а Коля виступив в ролі актора.
– Де ви вчилися співати?
– В основному у себе вдома. Років у 12 ходила на вокал. Навіть не пам'ятаю, яка це організація, але довелося покинути заняття через завантаженість. Проходила недовго, мені не особливо подобався репертуар, якому нас вчать, але я вдячна викладачам, особливо нашому акомпаніатору Катерині.
– Скажіть будь ласка, можливо виникали якісь труднощі при створенні кліпу з піснею?
– Ні, це робилося на одному диханні. Натхнення – рідкісне, але дуже прекрасне явище. Пісня була написана за пів години, записали ми її хвилин за 40, кліп зняли за пару днів, а змонтувала я його за 2 години.
– Чи є у вас вже якісь плани на майбутнє в цій сфері? Чи варто нам очікувати ще пісні?
– Звісно! Ми з друзями вже працюємо над створенням нашого лейблу «VIBEE HOLL». Скоро вийде мій перший ЕР (міні-альбом, який складається від 2 до 4 композицій), в складі якого буде 4 авторські пісні. Називатися ЕР буде «Наслідки». Так само скоро вийде пару спільних пісень з хлопцями, тому буде цікаво. У нас великі плани, ми горимо цим, розвиваємося, пробуємо себе в різних стилях і знаємо, що у нас все вийде.
– Як поставилися ваші рідні і близькі до того, що ви написали власну пісню? Яка у них була перша реакція?
–— Мої рідні завжди в усьому мене підтримують. Їм подобається моя творчість, вони приймають все, чим я займаюся. Я пробую себе у всьому, що мені цікаво і дуже вдячна мамі та бабусі, які в усьому мене підтримують і пишаються мною.
