Візитівкою Южного здавна був розвиток спорту. Тому не дивно, що наше місто, як магнітом притягує залюблених в спорт.
Доля чи збіг обставин посприяли тому, що Аким Андрущенко переїхав з іншого міста саме сюди. Рік тому чоловік організував боксерську секцію. Позитивні відгуки про професіоналізм спортсмена стрімко ширяться поміж місцевими.
Тож, кореспондентка інтернет-видання Южне.City вирішила поспілкуватись із тренером.
— Вітаю. Для початку давайте познайомимось ближче, розкажіть трішки про себе.
— Добрий день! Після такого питання завжди спадає на думку відповідь: скільки живу – стільки й займаюсь спортом. А живу я не багато, не мало: 30 років (посміхається). Нічого особливо цікавого у моїй біографії немає: школа, секції, далі ВНЗ. Навчався у Донецькому державному інституті здоров‘я, фізичного виховання і спорту (ДГИЗФВиС). Пригадую, у студентські роки теж постійно був на тренуваннях. І у навчальний час, і у вільний. Перевагу завжди надавав заняттям у залі.
— А якщо пригадати дитинство, яким був маленький Аким?
— Надзвичайно активним! Це приємні спогади. Пам’ятаю, дні минали насичено. Окрім спорту я любив рибалити. Який же це був хороший період! А скільки гордості, коли ще й приносив додому "трофей". Також з друзями ходили в походи: з палатками, гітарами та душевними розмовами. Ще з дитинства любив подорожувати. Перевагу активному відпочинку, до речі, надаю і дотепер.
— Ви говорите, що у спорті змалечку. Одразу обрали бокс, чи освоювали ще якісь види?
— До того, мій вибір зупинився на боксі, я ще займався плаванням та греко-римською боротьбою. Але однозначно себе я знайшов у боксі.
— Що ж все-таки посприяло цьому вибору?
— Як говорять, "скажи мені хто твій друг, я скажу тобі хто ти". Відповідно, усе моє оточення мало спільний інтерес – спорт. І вони займались боксом. Так я вирішив теж спробувати і прийшов в зал на випробувальне тренування. Щоправда, спочатку у мене нічого не вдавалось. Наполегливість та старання відтоді стали моїми рушійними рисами. З часом я досягав перших успіхів і це надихало займатись далі.
Тренер Аким Андрущенко разом із старшою групою вихованцівФото: Фото надане героєм публікації
— Пам’ятаєте свої перші змагання? Які емоції відчували?
— Це незабутньо! Після перших своїх успіхів я поїхав на змагання, де отримав нічию у рівному бою. На наступних змаганнях навіть виграв! Емоції, які переповнювали тоді не зрівняються ні з чим. Адреналін та ейфорія разом!
— Говорять, що у кожного спортсмена є наставник. Хто таким був/є для Вас особисто?
— Наставником для мене був кожен, хто знаходиться в залі: усі, хто проявляв наполегливість та завзятість надзвичайно мотивували. Без сумніву, еталоном та взірцем був тренер. Зараз, коли я у цьому амплуа, хочу максимально донести своїм учням, що спорт – не хобі, а стиль життя.
— Розкажіть, як створилась та розвивалась секція?
— Цьому посприяв мій переїзд до Южного. Вирішив, що можу і хочу передавати досвід юним спортсменам. Поступово кількість охочих зростає. Зараз можу відмітити одне: з кожним тренуванням діти ростуть фізично, технічно та морально. Дорослі спортсмени, що також відвідують тренування допомагають та показують приклад для молодших. І такі тренування для дітей корисні, адже вони бачать справжній результат.
— Яка вікова категорія у Ваших учнів?
— Дітей я приймаю із шкільного віку. Це дитяча група. А для дорослої вікових рамок немає, головне бажання. Варто зазначити, що бокс – це не завжди удари в голову, бокс може бути і фізкультурою!
— А з скількох років взагалі можна займатись боксом?
— З 6-7. Але звичайно потрібно дивитись на дитину, познайомитись з нею. Вони ж усі різні, різні задатки, характери, активність. Але в цілому, то 6-7 років – це оптимальний вік, коли дитина готова і фізично, і морально до початку таких фізичних навантажень.
— За якими критеріями проводиться відбір?
— У кожного, хто вирішує пов’язати своє життя з боксом має бути одне – бажання працювати. Наполегливо, завзято, регулярно. Тут не можна «схалтурити» і тренуватись у пів сили.
— Що виховує бокс?
— Найкращі якості спортсмена: силу, хоробрість, справедливість, чесність, дружбу. До речі, саме у залі, зазвичай, і знаходять собі друзів, з якими йдуть по життю. Спільні інтереси, риси характеру, погляди роблять об’єднують. Як би дивно для інших не звучало, але бокс виховує доброту. Повірте, Ви ніколи не зустрінете справжнього боксера, який буде агресивним та надмірним до слабшого. Навпаки, допоможе та підтримає. Це у моральному плані. Щодо фізичного: витривалість, чіткість, зорієнтованість, гнучкість та ритм.
— Як проходять тренування?
— Одним словом – чудово. Сам процес потрібно пропустити крізь себе, а це можливо лише в залі. Тому з радістю запрошую охочих доєднатись та відчути цю атмосферу. А взагалі – фізичні навантаження, відпрацювання техніки, прийомів.
— Поділіться успіхами своїх учнів. Уже брали участь в змаганнях?
— Кожне їхнє тренування – це вже успіх. На змагання серйозного рівня ми ще не їздили. Проте були в Одесі на «Відкритому Ринзі» – це одноденні змагання. Там вони проявили себе гідно! Були і перемоги, і поразки. Але я, як тренер, залишився задоволеним. Усі молодці, усіма пишаюсь!
Фото: Фото надане героєм публікації
— Підготовка до змагань потребує особливих тренувань?
— Під час підготовки до змагань ми змінюємо режим тренувань. Фокус уваги зосереджуємо виключно на змаганнях і на результаті. Головне, відпустити усі думки, залишити їх поза рингом і повністю викладатись на тренуваннях.
— Наскільки потужними є емоції тренера, коли на рингу його вихованець?
— Як я вже говорив: зал об’єднує. Вони усі волею-неволею стають мені рідними, я відчуваю особливі емоції до них. Та у мене важлива місія: зберігати спокій і зробити максимум у плані настрою спортсмена. Бо стан тренера передається і впливає на результат вихованця. Але, безумовно, я хвилююсь за них (посміхається).
— Кілька порад для спортсменів-початківців від Вас.
— Раджу просто бути! У будь-якому спорті, але бути по-справжньому. Не важливо бокс це, чи інший вид. Спорт – це життя. А боксерам-початківцям хочу побажати сили для перемоги, доброти для справедливості, чесності для регулярних тренувань! Усім успіху!
