Психологічне здоров’я та стабільний стан в цілому надважливий, а в період війни – максимально. У Штабі Южненської територіальної громади людям, які мають потребу пережити емоції та справитись зі своїм болем надають психологічні послуги безкоштовно. Психологиня Юлія Міщиха спеціально для Южне.City розповіла детально про свою діяльність та на прикладах розібрала важливість консультацій зі спеціалістом.
Фото: З особистого архіву героїні
– Розкажіть про себе та як прийшли до Штабу волонтерів Южненської ТГ?
– Мені 28 років, я родом зі Львова. Мій хлопець з Южного, запропонував мені переїхати до Одеси і я зрадістю погодилася, бо дуже люблю сонце, море і веселу вдачу одеситів. Тут нас і застала війна. З її початку працюю в Штабі волонтерів Южненської ТГ. Мені близький принцип стоїцизму: «роби те, що можеш там, де ти є». Моя знайома надала мені контакт Іллі Юрченка, це мій керівник Штабу і ми розпочали з ним співпрацю. Я рада, що все склалося так як є і в цей час я опинилась в Южному, бо відчуваю свою фахову корисність і несу українську мову в побут Одеського регіону.
– Як і чому обрали професію психолога?
– Я за освітою соціальний працівник. Маю декілька завершених програм в Українському інституті когнітивно-поведінкової терапії для надання психологічного консультування. Ще зі школи я хотіла працювати з людьми, завжди цікаво було як вони мислять і чому рішення приймають саме так, а не інакше. Спершу я вивчала тематику «людина і соціум»: вплив соціальних умов на розвиток людини. Зараз окрім волонтерської діяльності я працюю над тим, щоб створити соціальний бізнес, де не буде жодного найманого працівника, а вся організація буде побудована на підприємницькому партнерстві. При роботі у власній справі багато часу приділяла комунікації та веденню переговорів, тому стали цікавими не тільки соціальні науки, а й психологія. А в часі війни потреба у фахових психологічних знаннях і послугах стала ще актуальнішою, тому зараз це основний мій напрям роботи для всебічного зростання.
– Скільки Ви вже практикуєте?
– Загалом з дітьми працюю 4 роки. Надаю послуги як в груповому форматі, так і в індивідуальному . Працюю з дітьми та дорослими. Маю досвід викладання у двох модельних агенціях, де працювала викладачем з психології та побудові взаємовідносин. Ми з дітьми працювали над розвитком емоційного інтелекту, вчилися домовлятись і розуміти себе, щоб правильно заявляти про свої потреби і вміти відстоювати себе.
– Відомо, що Ви безкоштовно консультуєте людей. Кого саме і чому надаєте свої послуги просто так?
– Я надаю свої послуги як платно, так і безкоштовно. В рамках Штабу волонтерів Южненської територіальної громади я працюю безкоштовно, оскільки це є волонтерська організація. Надаємо безкоштовно допомогу людям, які опинилися у складних життєвих ситуаціях через війну. А платно я практикую, якщо є запит, який я можу допомогти вирішити, але він не стосується війни.
– Як їх можна отримати? Онлайн чи «живі» зустрічі?
— Зустрічі ми проводимо як онлайн, так і офлайн. Ці обидва формати є однаково ефективними. Ми можемо працювати і в групах, і індивідуально – все залежить від запитів людини. У телеграм каналі нашого Штабу є посилання на google-форму. Ми просимо її заповнити і впродовж 24 годин я телефоную до клієнта щодо зустрічі. Також в нашому телеграмі ви можете побачити мої психоедукаційні статті. В кінці кожної публікації є мій номер телефону за яким людина може звернутись безпосередньо до мене. Я надаю послуги всім, хто потребує підтримки.
Під час першої зустрічі, проговорюючи з людиною її труднощі я оцінюю також свою компетентність і якщо я розумію, що в цій ситуації ефективнішим буде інший спеціаліст, то я, відповідно, перескеровую до своїх колег.
– Який особисто Ваш стан після консультації клієнта? Чи переносите його історію на себе?
— Я заходжу в кабінет в ролі психолога. Не як особистість, а як фаховий спеціаліст. І людина коли приходить, вона хоче бачити навпроти себе надійну фігуру, на яку вона може опертися і знає, що я зможу допомогти. Це щось схоже з плаванням в морі і тонучим. Якщо я попливу за ним – ми втонемо обоє, а якщо дам рятівне коло будучи на човні – я витягну. Моїм завданням є залишатися в тій ролі, в якій я працюю. А назагал кожна активна інтелектуальна діяльність забирає сили та енергію, важливо, щоб ми мали особисті інструменти для відновлення, щоб дбати про себе. І я їх маю.
– Чому люди бояться чи соромляться звернутись за допомогою до психолога?
— Напевне тому, що вони бояться, що психолог буде розказувати їм, як жити. Але це не так. Жоден фахівець, не є експертом з чужого життя і не знає як людині краще за саму людину. Під час консультації людина сама бачить вихід-рішення, або ж покращує свій психоемоційний стан. Моїм завданням як фахівця є надати техніки, скориставшись якими людина усвідомить те, що "пропускала" раніше та вирішить свої питання. Мій обов'язок – надати людині правильні інструменти. Бо деколи люди прагнуть чогось, але вони не мають для цього інструментів, тому зриваються, вигорають, не можуть домовитися чи менш травмуючи переносити стресові події. Психолог – це фах, бо деколи кажуть «Та я сам майже психолог, все життя вислуховую людей». Тоді питання по яких протоколах ви працюєте? Це все має в собі науку.
– А як перебороти цей страх?
— Напевне, перше – це зрозуміти і усвідомити, якою є потреба, що ви хочете вирішити, змінити у своєму житті. Правильно сформований запит дає багато ясності. Наступне питання: до якого фахівця я піду? Ви можете скористатись порадами друзів, які відрекомендують вам когось з власного досвіду, хтось із фахівців може заявляти про себе в соціальних мережах, дехто викладає в університеті, є спеціалісти, які пишуть статті, дають інтерв'ю, ведуть волонтерську діяльність, а також є психологи в державних установах та приватних фірмах. Це джерела з яких ви можете найти для себе психолога. Єдине, щоб я просила звернути увагу на освіту і чи фахівець керується науковими підходами. Ви можете дізнатись цю інформацію запитавши у нього напряму, це нормально, це про вашу ментальну безпеку, тому не бійтесь поставити такі питання.
Для психолога є плюсом, коли він пише статті, надає інтерв’ю і ви чуєте мислення цієї людини, поверхневий, але все ж рівень професійності. У будь-якому випадку ви можете провести одну зустріч і по відчуттях зрозуміти наскільки вам корисно у цих відносинах? Чи вартує вам продовжувати отримувати послуги від цієї людини, або ж потрібно знайти іншого фахівця?
У психологів є етичний кодекс в якому прописано збереження конфіденційності і ви можете бути впевненими, що ваша інформація збережеться між вами. Якщо ж у вас є щодо цього сумнів ви можете оточнити і запитати у нього напряму наскільки ви йому можете довіряти.
– У Вас є хобі? Які?
– Я маю декілька вподобань. Люблю сонце, воно мене відновлює і під час засмаги відчуваю як тепло проникає у моє тіло. Це надзвичайно розслабляє і зміцнює мій імунітет. Багато часу проводжу на природі, вона дуже наповнює. Також сон, я полюбляю спати і бачити сни. Мені подобається гуляти: я не бігаю, але багато ходжу. Вдень можу пройти 14 кілометрів спокійно. Мене бадьорить кава, особливо зранку, тому вона є частинкою мого ранкового ритуалу. Пити каву з усвідомленням і писати щоденник - найкраща зарядка для мого мозку:) Я веду свої ранкові сторінки, це дуже гарна техніка, яка мені допомагає. До речі, всі техніки, які я надаю клієнтам – я роблю сама, бо я знаю, що це ефективно і працює. Щоранку практикую медитацію. А ще люблю водити автомобіль.
Фото: З особистого архіву героїні
– Що найважче в роботі психолога?
– Для мене найскладніше у роботі психолога – це не випереджати події. Коли я бачу, що людині потрібна допомога, але вона не готова її отримати, при тому, що це не загрожує ні її життю, ні життю когось із її оточення - важливо стримати себе в пориві своїх знань. Так як ми казали, кожна людина є експертом свого життя і має свій темп. Наздогнати і допомогти – не працює. Нав’язана допомога – це теж насилля. Дуже часто буває, що я бачу, що людині потрібна допомога, а людина не готова її прийняти. Оце мабуть найважче сказати собі «стоп» і не втручатись, поки не попросять.
