Олександр ІІ: визволитель від кріпацтва чи вбивця української держави?
Імператор Олександр ІІ
Олександрівська колона в одеському парку імені Тараса Шевченка перейменовувалась багато разів. Від часу створення у травні 1891 року вона носила ім’я російського імператора Олександра ІІ, потім була переназвана в честь возз’єднання України з Росією (тоді під колоною стояв пам’ятник Богдану Хмельницькому), згодом колона знову була Олександрівською, але вже на честь російського полководця Олександра Суворова. А у 2012-му році пам’ятник було реконструйовано з усіма імперськими символами. Як уже повідомляв сайт Южне.City, того ж року в Одесі з’явився кінний Суворов, якого одеські історики разом із пам’ятником Катерині ІІ називають головними маркерами “руського міра” в Одесі.
Алея Слави і Олександрівська колона в Парку Шевченка
Як російський цар Олександр ІІ, який видав Емський указ про заборону української мови і Тарас Шевченко вживаються в одному парку? Ким насправді був "цар-визволитель" Олександр ІІ? Хто змушує українців вшановувати російських правителів? В усіх цих питаннях розбиралась журналістка Южне.City.
Южная столица империи
“Сегодня наш город переживает долгожданное возрождение. Возводятся новые памятники и возвращаются старые. Одесса вновь обретает былое величие южной столицы империи. А коль скоро есть столица, то империя обязательно рано или поздно приложиться”, - так проросійські одеські ЗМІ коментували реставрацію Олександрівської колони 2 вересня 2012 року (відкриття пам’ятника було приурочено до фейкового дня народження міста).
Відкриття колони у 2012-му році
Тодішній мер міста, відомий українофоб Олександр Костусєв зазначав, “мы чтим историю Одессы, восстанавливаем памятники, и это у нас большая программа”.
В інтерв’ю виданню “Думская” Костусєв тоді зауважив, що реставрація колони була його дитячою мрією.
Олексій Костусєв
Українофоб
"Жодні організації і партії не тиснули на мене, - сказав колишній викладач наукового комунізму. - Це мрія маленького хлопчика, який колись прийшов вболівати за "Чорноморець" і запитав у дідуся, що це за пам'ятник і чому він так погано виглядає. Я радий що дожив до того віку і статусу, що можу перебувати разом із вами на святі відновлення колони".
Не дивно, що Костусєв захоплювався Олександром ІІ, адже українофобські погляди у них - дуже схожі.
Олексій Костусєв на відкритті Олександрівської колони
Не зважаючи на те, що 8 червня 2011 року під-час інтерв'ю для радіостанції «Эхо Москвы» Костуєв заявив, що, на його думку, «будь-який громадянин України, принаймні молодий, повинен знати українську мову» на практиці колишній мер Одеси став одним з найзапекліших борців проти української мови, та став одіозно відомий своїми українофобськими поглядами.
Костусєв, окрім іншого, ініціювавши масове закриття україномовних шкіл в Одесі та намагався визнати протиправною постанову Міністерства культури 2006 року про обов'язковий український дубляж в кінопрокаті. Бувши мером Одеси, він суттєво звузив використання української мови в Одесі. А у 2011 році не зміг процитувати чи назвати назву хоча б одного твору Тараса Шевченка, після прохання це зробити від журналістів.
українофоб Олексій Костусєв
У 2011 році інформаційна агенція УНІАН оприлюднила список топ-5 найодіозніших українофобів часів Незалежності згідно з думкою їх експертів, куди попав і Костусєв; Юрій Андрухович включив до цієї п'ятірки Костусєва за те що «космополітичне місто [Одесу] перетворює на російську глушину». Згодом у 2011 році видання «Український тиждень» включило Костусєва у топ-10 найбільших українофобів світу.
Для українофоба Костусєва було цілком логічним возвеличувати людину, яка видала Емський циркуляр, який забороняв українську мову в офіційному спілкуванні, книговидавництві, церкві і театрі.
І хоч часи і керівництво міста змінилося, але зносити чи певним чином переосмислювати імперські символи одесити поки-що не поспішають.
То ким був Олександр ІІ насправді, і де в поширених фактах його біографії правда, а де - російська пропаганда? І чи є одеситам за що бути вдячними царю-визволителю?
Про це ми запитали українських істориків.
Реформатор чи перейменовувач?
“Царя Олександра ІІ вважають в Росії великим реформатором. Але філософ Юрій Лотман свого часу влучно назвав реформаторство в Росії стихією перейменувань, - розповідає історик Олег Криштопа. - Це коли правитель на показ руйнує спадок свого попередника, але, по суті, нічого не змінює”.
філософ Юрій Лотман
Як пояснює Олег Криштопа, до рішучих реформ царя змусило саме життя, адже він вступив на престол у 1855-му, в розпал кримської війни проти англо-франко-турецької коаліції. І війну цю програв, через величезну відсталість своєї імперії і армії у порівнянні з європейськими (за 150 років майже нічого й не змінилося - ред.)
По-суті реформа армії була єдиною, яку “великий реформатор” довів до кінця. 25-річну службу в армії для кріпосних і офіцерські посади для дворян замінили загальною військовою повинністю. Службу в армії скоротили до 15 років, із яких у війську солдати перебували лише 6, решту - в резерві. А ще - замінили тілесні покарання палицями на “милосердні” розстріли перед строєм.
російська імператорська армія. Піхота. Початок 20 ст. Фото: Вікіпедія
Що ж до судової реформи, то відкриті, гласні і неупереджені суди присяжних існували поряд з закритими воєнними трибуналами. Які судили “неугодних” за жорсткими правилами воєнного часу.
Потім цей досвід перейняли Гітлер і Сталін. Перший створив поряд зі звичайним судом свій, нацистський, народний трибунал, а другий взагалі дав можливість судити і розстрілювати людей “спецтрійкам” та працівникам НКВД.
Гітлер і СталінФото: АрміяInform
Із земськими радами у царя Олександра ІІ теж вийшо “не дуже”, оскільки в ці ради увійшли лише найбагатші та найродовитіші представники міст та й повноважень у них було дуже мало - наводити порядок і облаштовувати лікарні.
Звільнення від кріпацтва: дали волю, але забрали землю
По-справжньому Олександр ІІ увійшов в історію відмінивши те, що запровадила його відома попередниця, чий скандальний пам’ятник стоїть в самому центрі Одеси - Катерина ІІ. Якщо Катерина покріпачила українських селян, то цар, колона якому здіймається в парку ім. Т. Шевченка, селян звільнив. Але… якою ціною?
Олег Криштопа
Історик
“Олександрову волю одразу назвали “голодною”, адже селян звільнили, проте землю їм - не дали. Землю, з якої селяни раніше платили оброк, тепер вони мали викуповувати у поміщиків за державним кредитом. Кредит видавали на 49 років, тому останні кредитні платежі мали внести правнуки тих, хто брав кредит, - розповідає Олег Криштопа. - До того ж кредит був зовсім не пільговим. Хлібороби викуповували власну землю за ціною в 3, а інколи - і в 7 разів більшою за її справжню вартість”.
Борис Кустодієв. Звільнення селян (Читання маніфесту) Картина 1907 року
Більшість не могла стільки платити і опинялася в боргах. Тоді їх називали - недоїмками.
Володимир Молчанов
Кандидат історичних наук
Селяни мали сплачувати подушне, а недоїмки подушного були досить високі в той час, - коментує кандидат історичних наук Володимир Молчанов. - Як результат, виникло таке масове явище, як відхід селян на заробітки. Особливо - в Київ.
Крім того, кількість селянських повстань після відміни кріпацтва виросла вдвічі, з 500 до 1100 на рік. А кількість селян убитих поміщиками і поміщиків, убитих селянами була такою, що ситуація нагадувала неоголошену громадянську війну.
Емський указ - смерть для української державності
Через два роки після відміни кріпосного права в Україні, Білорусі і Польщі почалися масштабні повстання, які Олександр ІІ жорстко придушував. А в саме в їхній розпал - підтримав таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про заборону укранських книг і освіти.
Петро Валуєв, людина, яка видала циркуляр про заборону української мови
“Само возбуждение вопроса о пользе и возможности употребления этого наречия в школах принято большинством малоросиян с негодованием. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малоросийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, только испорченый влиянием на него Польши”.
До речі, Путін майже слово в слово повторює текст циркуляру, стверджуючи, що українці і росіяни до ХVІ століття говорили однією мовою, а різниця з’явилася тільки під впливом полонізації.
А в 1876-му році Олександр ІІ повторив усе те саме уже в своєму офіційному Емському указі.
Тарас Гончарук
Історик
“Як писав свого часу перший борець за українську самостійну державу Микола Міхновський, Емський указ засуджує українську націю на смерть, - коментує історик Тарас Гончарук. - Згідно Емського указу було заборонено ввозити книжки українською мовою, наклали обмеження на театр, що можна давати тільки вистави про село і комедії, заборонили ставити українською перекладні закордонні п’єси. Також, згідно цього указу всі україномовні викладачі мали бути вислані за 9 губерній, де жили українці. Звільнили і вислали тоді ряд професорів-українців з Київського університету Миколу Драгоманова, Федора Вовка, Миколу Зібера, Сергія Подолинського”.
Микола Міхновський, борець за незалежну Україну
Колона цінності не має, її можна пустити на метал
Олександр Музичко, одеський історик знайшов відомості про оцінку місцевих пам’ятників у 20-х роках минулого століття. В документах значилось про те, наскільки ці пам’ятники мають цінність. Радянська влада вирішила, що пам’ятник Катерині має цінність, тож його варто перенести до музею, а от Олександрівська колона ніякої художньої цінності не має, тож її можна пустити на метал.
Щоправда, руки до знесення колони так ні в кого і не дійшли.
Її встигли перейменувати на колону 3-го інтернаціоналу, після другої світової війни, при Хрущові, вона була колоною об’єднання України з Росією у 1954 році і біля неї стояв монумент Богдану Хмельницькому, який потім опинився аж в Кілії (місто в Ізмаїлівському районі Одещини). Історики з’ясували що Богдан Хмельницький в юності потрапив до турецького полону і певний час пробув у Кілії. Як з’ясував інтернет-ресурс “Думская”, пам’ятник в Кілії так і лишився.
пам'ятник Богдану Хмельницькому в парку Шевченка біля Олександрівської колони. 1955-й рік
Востаннє колону перейменували в Олександрівську і відреставрували у 2012-му, нанісши на неї усі атрибути російської імперської влади. На обеліску з'явилися барельєфи з портретом імператора Олександра II, гербом Одеси, пам'ятні дошки з написами: "Олександру II вдячна Одеса" і "На цьому місці Цар-Визволитель 7 вересня 1875 повелів бути парку Імені Його і посадив перше дерево".
Олександрівська колона в парку Шевченка в день відкриття
Увінчали колону скульптурним зображенням шапки Мономаха, що лежить на подушці з китицями по кутах, додали інші елементи, втрачені після революції 1917-го року - бронзові корону, скіпетр, меч і жезл.
Не обійшлося і без російських двоголових орлів.
Крім того, реставратори облагородили прилеглу до пам'ятника територію. Обійшлося все це приблизно в 2 млн грн.
Олександрівська колона в парку Шевченка
Як зазначає Тарас Гончарук, багато членів топонімічної комісії хотіли, щоб парк Шевченка став Олександрівським, але переназвати вдалось лише алею.
Тарас Гончарук
Історик
“Ремствуючи на перейменування у зв’язку з декомунізацією, дехто думає, що за дореволюційних часів перейменування відбувалися справедливо. І всі ці «Катерининські», «Олександрівські», «Лідерсівські» та ін. назви одеських вулиць та бульварів є «історичними».
Їхню увагу я б звернув на указ Олександра ІІ від 16 березня 1877 року. Згідно з ним, у відповідь на відповідне підлабузницьке прохання місцевої міської думи, цар постановив «о наименовании существующего в Одессе Приморского бульвара с предположенным при нем парком, в память окончательного выздоровления от болезни, во время пребывания в том городе Государя Великого Князя Николая Николаевича, Главнокомандующего действующей армией, по Имени Его Императорского Высочества, «Николаевским». Відтоді головний бульвар Одеси носив ім’я не надто морального царського брата. Як відомо, це й же цар Олександр ІІ «скромно» дозволив назвати на честь себе головний одеський парк. За радянських часів Миколаївський бульвар спочатку перейменували на бульвар Фельдмана. Тоді одесити жартували: «Хто б міг подумати, що у Миколи було таке прізвище».
Пам’ятна дошка присвячена Емському указу в місті Бад Емс
На думку історика Тараса Гончарука з колони варто зняти усі імперські символи і табличку з прізвищем українофоба Костусєва. А натомість розмістити в парку інформацію про те, що ця територія - один з бастіонів колишньої Хаджибеєвської фортеці.
Щоправда, поки точаться суперечки щодо подальшої долі пам’ятникам Катерині і Суворову, знову незрозуміло, чи дійдуть колись “руки” до колони “царя-визволителя”.
Принаймні, завдяки ЗСУ, мрія про відновлену імперію для рашистів і досі лишається мрією.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développem
