Волонтерка з Южного, Наталія Ковтун, ще в червні почала виготовляти окопні свічки для українських військових, аби вони могли зігрітися, нагріти їжу та посушити одяг. Щоправда, тоді таку ідею ніхто не вважав доречною, але зараз Наталія постійно отримує запити від захисників.
Про те, як вона вирішила займатися цим серед літа та сам процес створення свічок жінка розповіла спеціально для Южне.City.
— Розкажіть трішки про себе та свої будні. Чим займаєтесь, які хобі маєте?
— Мене звати Наталія Ковтун, я маю родину: семирічну доньку Лілію та чоловіка, який наразі на фронті. Відвойовує нашу свободу на Херсонському напрямі. Займаюся в цілому тим, чим можу: допомагаю людям, також допомагаю у Штабі волонтерів Южненської територіальної громади. Словом, роблю те, що мені посильно і те, чим можу бути корисною для суспільства та українського народу.
Наталія з родиноюФото: З особистого архіву героїні
— Як і чому виникла ідея виготовляти бліндажні свічки?
— Все занадто банально: у одній із соціальних мереж мені трапилося відео про окопні свічки. Точніше, його поширили в групі, де люди займалися цим ще з 2014 року і виготовляли їх на Донбас. Я зацікавилася, поговорила з чоловіком та його побратимами і вони запевнили, що така ідея хороша. Хоча тоді і був лише червень, вони сказали, що не факт, що війна скінчиться до початку зими, тому потреба у них є. До речі, їх називають ще “туристичними”, їх раніше брали в походи.
— Де навчалися цьому і які навички потрібно мати?
— Як говорять, перший млинець – нанівець. Чесно зізнатися, я робила дуже багато спроб, щоб моя свічка горіла відповідних три години. Мені допомагали волонтери з різних міст: з Києва та Чернігова, зокрема. Благо, зараз є сучасні технології і ми мали змогу спілкуватися по відеозв’язку, де вони мені покроково демонстрували процес створення. Максимально детально: як різати картон, як правильно його складати у банку, як заливати та кип’ятити.
— З приводу матеріалів: що використовується для створення і скільки на це часу витрачається?
— Для свічок використовую двох- трьох- чотирьох та п’ятишаровий картон, будь-який віск: все, що приносять – огарки від свічок, шматочки парафіну. Також за донати ми купуємо кератин або віск. Надаємо перевагу тому, що дешевше, але єдине – не купуємо технічний, щоб не було запаху. Ми купуємо якісну сировину, адже бліндаж не на відкритому повітрі і треба, щоб було чим дихати нашим захисникам. Наші винахідники навіть придумали, щоб відходив дим, спеціальні труби з-під пустих бляшанок від енергетиків.
— Постійно бачимо запити у Штабі волонтерів про збір необхідних матеріалів. Як люди відгукуються?
— Наші люди відгукуються дуже добре. Допомагають місцеві і люди з моєї рідної Кіровоградської області (я звідти родом). Звідти мені теж надходять посилки: і віск, і баночки, і навіть по можливості донатять. Влітку, коли було тепло, ніхто не розумів, чим і навіщо я займаюся. Не всім було зрозуміло, що воно таке. Але зараз це дуже актуально. Але зазначу, що одній людині це робити дуже тяжко, тому хочеться, щоб доєднувалися та допомагали. У деяких селах є навіть цілі команди, які працюють над створенням свічок. Люди по 10-20 людей. Звісно, тоді і більше виходить продукції: буквально за тиждень вони виготовляють близько тисячі одиниць. Своїми силами ми можемо виготовити 600 свічок за два дні, при умові, якщо у нас є кератин (2-3 людини). А якщо працюватиме команда?
— Щодо властивостей свічки. Скільки часу вона горить і який функціонал виконує?
— Проста свічка горить до двох годин, а якщо більша та ширша в діаметрі – три, чотири години. Наніч одному солдатові треба хоча б три штучки. Якщо зима і холодно. Якщо сушать речі або гріють їжу, то, відповідно, використовується більше. Солдатів багато і хочеться, аби кожному вистачило.
— Знаємо, що Ви проводили майстер-класи для діток. Розкажіть про них.
— Дітки зацікавилися, але хотіли одразу підпалювати. Це дуже небезпечно. Хоча зазначу, що дітям було цікаво. До прикладу, моя донька працює зі мною, допомагає створювати свічки.
— Наскільки великий попит на свічки? Чи збільшується він з часом?
— Попит дуже великий. Я зараз виробляю не лише на Херсонський напрямок. Я також надсилаю на Миколаївщину і намагаюся допомогти на Донеччину і на Запоріжжя. Відправляю і сюди, бо хлопці просять. Дуже вдячні. Незабаром мої посилки доїдуть до них і в мене буде відео чи фотозвіт від них. Просять не лише знайомі та рідні, є запити і від незнайомих військових, які знайшли мою сторінку в соцмережі. Я буду працювати доти, доки є з чого. Зупинюся робити свічки, коли закінчиться війна. Наголошую, свічки я не продаю, надсилаю за потребою, лише прошу фотозвіт.
