У світі нерухомості є ті, хто продає квартири, і є ті, хто їх купує. Але є й третя категорія людей — ті, хто знає, як зробити цей процес максимально ефективним і успішним для обох сторін. Такими людьми є ріелтори, які зіграють роль посередника між продавцем та покупцем, приведуть їх разом і забезпечать успішне укладення угоди. Одна з таких професіоналів — Ніка Каменчук з агенства нерухомості "Авеню", яке в Южному працює вже понад 15 років.
Кореспондентці інтернет-видання Южне.City вдалося не лише поспілкуватися з ріелторкою, але й провести з нею цілий робочий день.
Ніка призначає ранкову зустріч на вулиці Хіміків. Я не відразу розумію, де це, тому домовляємося біля магазину “Копійка” у 4 мікрорайоні міста. Зустрівшись, беремо холодну каву і поволі йдемо до квартири, яку сьогодні переглядатимуть.
У Ніки при собі повно всього - роздруковані угоди, сумка з ключами від численних квартир, паперові оголошення.
— Все має бути з собою, бо ти ніколи не знаєш в який момент тобі це все знадобиться, хто зателефонує та куди потрібно бігти. Оголошення в нас розклеює один хлопець, але я це також роблю, якщо бачу що на під‘їзді вже зірвали, — пояснює Ніка.
Рієлторка Ніка Каменчук
За ці кілька хвилин, поки ми бачимося, у неї вже розривається телефон від сповіщень про повідомлення. Ніка відповідає, не відриваючись від розмови. Так само чітко і спокійно відповідає на дзвінок - клієнт хоче оформити документи на нерухомість.
— От бачиш, людина дуже сильно хвилюється, - пояснює Ніка, договоривши. - Це її перша в житті покупка квартири, вона ніколи з цим не стикалася раніше, тому зрозуміло, що має дуже багато запитань до мене. Для цього і потрібен ріелтор, бо ніхто тебе краще не проконсультує простими зрозумілими словами.
Після початку повномасштабного вторгнення Ніка має вдосталь квартир на продаж. Раніше складно було знайти, наприклад, цегляний будинок у конкретному районі з певним плануванням — а тепер вибір є.
— Багато квартир купує Миколаїв, там обстріли і тому люди які вже живуть більше року тут, придивляються для себе саме купівлю, - розповідає Ніка про покупців. - Також державна програма “єОселя” кредитує зараз деякі верстви населення під 3%, а от з 1 серпня планують кредитувати всіх на житло під 7%. Очікуємо багато запитів.
Поки говоримо, на телефон Нікі знову приходить повідомлення. Вона беземоційно каже, що люди, які мали би прийти вже за 10 хвилин на показ квартири, скасували його.
— Люди військовозобов’язані і написали, що по роботі не виходить зараз приїхати. Добре, що хоч попередили, бо дуже часто люди просто не приходять, а ми разом з власником їх чекаємо, - пояснює Ніка. - Буває, власникам квартири доводиться їхати з іншого міста. Дуже прикро, коли клієнти не просто не приходять, а ще й не беруть слухавки і з’являються наступного дня. Говорять різні відмазки: від захворіла дитина, до того що забули. Та не складно ж просто написати дві фрази: “не чекайте, в нас не виходить”.
Увесь час, що ми спілкувалися, господарка квартири, яку мали дивитися військовозобов’язані, сиділа на лавці неподалік. Ніка підійшла до неї, перепросила та перенесла перегляд на 18:00 сьогодні ж. Власниця — літня жінка. Вона розуміючи кивнула у відповідь та сказала, що чекатиме ввечері. Пропонує мені подивитися попутньо новий об’єкт, де господар шукає квартирантів помісячно.
— Графік рієлтора дуже цікавий. Між показами квартир, пошуком нових об’єктів та заключенням договорів, я забігаю додому, варю їсти, забираю дитину з садочку тощо, — говорить Ніка.
Вихідних чи відпусток у неї немає. Хоч вона іноді відпочиває і передає справи напарниці, все одно в той час приймає дзвінки і веде переписки.
Ніка ніколи не думала, що працюватиме рієлторкою. Це сталося радше випадково. Коли вони з чоловіком купували квартиру, він сказав, що Ніці така робота підійшла би — мовляв, їй добре вдасться спілкуватися з людьми, показувати їм нерухомість. Вона не звернула на цей коментар уваги, але коли вийшла з декретної відпустки на стару роботу, зрозуміла, що далі працювати там не хоче. Якось їй зателефонувала знайома, пані Ірина, і запропонувала їй посаду в своєму агентстві нерухомості. Ніка погодилася не роздумуючи.
На перші покази квартири вона ходила разом з пані Іриною. А потім вона сказала, що Ніка може вже працювати сама. Ніка хвилювалася, але на той перший самостійний показ прийшли її знайомі - вона розслабилася і все пройшло вдало. Зрештою ту квартиру купила інша родина - покупчиня була дуже скрупульозною і запитувала Ніку таке, на що вона не знала відповіді. Та все ж угоду уклали, а покупчиня тепер ще й стала партнеркою агентства.
Наша наступна зупинка — 16-поверховий будинок, підіймаємося ліфтом і прямуємо до потрібної квартири.
— Це в нас трьохкімнатна квартира під помісячну оренду, але одна кімната зачинена — там речі господаря, який за кордоном, — пояснює Ніка.
Зачинена кімната - за дверима з дзеркальним напиленням. Здається, неначе вона прозора — та ні. На старовинному комоді, що біля дверей — картина з пазлів. У квартирі перетинається в кожній кімнаті сучасне з давнім. На кухні є посудомийна машина, але, ймовірно, одна ще з перших. Багато дитячих речей, самокат, горщик, стільчик для годування і прогулянковий візочок. Певно, сім’ї з маленькими дітьми пощастить бути тут. У великій спальні подерті маленькими дітьми шпалери — кажу, що мій син точно завершив би почате попередниками, і ми з Нікою посміхаємося.
Йдемо на балкон. Вид з вікна — неймовірний: спортивний комплекс Олімп, а позаду — синє море, рідне і таке недосяжне для нас. Робимо кілька фото для потенційних орендарів та прямуємо далі.Дорогою згадую, що квартири в Южному, попри близькість до моря — напрочуд дешеві.
— Ніко, а чому так? — запитую.
— Зараз в Южному немає роботи. Через повномасштабну війну зупинилися всі великі підприємства, які знаходяться поряд і були основними роботодавцями для місцевих. Працює лише бізнес — і люди, які працюють на бізнес, — каже Ніка і додає: І я тобі скажу більше. Ціна вирішує все. Якщо власник торгується навіть на 500 гривень на оренді квартири, він точно знайде собі квартирантів.
— Чи є квартири, які важко взагалі здати? Що зараз шукають в першу чергу? - цікавлюся я.
— Найперше — низький поверх і наявність газової плити. Минула зима була дуже складною для Южного: світло було лише 2-4 години на добу і готувати на електричних плитах було неможливо. Є такі квартири, де ще й опалення електричне. Це взагалі дуже тяжко. А якщо 10-й поверх, електричне опалення й електрична плита — майже нереально здати навіть зараз, влітку, бо люди пам’ятають. Та знову ж таки, якщо власник торгується і спускає ціну, знайдемо людей однозначно. А переселенці приїхали кількома поколіннями, тому великі квартири з окремими кімнатами і багатьма спальними місцями зараз популярні.
Ніка розповідає, що до переселенців часто ставляться з пересторогою — орендодавці бояться, що вони в будь-який момент поїдуть додому чи ще далі. А ще неохоче здають квартири самотнім чоловікам — бояться, що вони будуть неохайними і влаштовуватимуть гучні вечірки. Або ж не хочуть здавати квартиру тим, хто має домашніх тварин. Але Ніка в такі стереотипи не вірить.
Здають квартири зараз переважно помісячно. Курортного сезону в Южному немає, тому подобової оренди — теж. Замість туристів тепер — дружини військових або й самі військові. І ще працівники, які приїжджають у відрядження будувати вітряки.
Доходимо до будинку по Проспекту Миру. Нас вже чекає біля під’їзду сім’я. Оксана — переселенка з Донецької області, живе з мамою та дочкою. Рік до цього вони жили в Дніпрі та згодом почали шукати щось інше. За рекомендацією друзів обрали Южне і дуже тішилися, коли сюди потрапили: місто маленьке, чисте, зручне. А головне — безпечне. Сьогодні сім’я обирає для себе квартиру на довготривалу оренду. Розповідають, що працюють віддалено бухгалтерами, з Нікою обговорюють різні тонкощі цієї професії. Ніка також намагається проконсультуватися про свій ФОП, та виявляється профілізація в переселенок геть інша. Заходимо всі разом у під’їзд і нас зустрічає господарка квартири Світлана. Зав’язується цікава бесіда. Говорять про те, як знімали або здавали квартири раніше. Згодом говорять про захоплення своїх дітей. Як виявилося, донька Оксани дуже талановита, співає і танцює. В цей час Ніка готує документи, які завжди в неї з собою, просить паспорт і заповнює всі порожні поля.
Я в той час оглядаю квартиру, яку щойно орендували: великий коридор, суміжний санвузол, кухня та велика кімната з кількома спальними місцями. Балкон виходить на площу. Вид чудови: греко-католицька церква, за нею — річка, де хлопці катаються на байдарках. Повертаюся до Ніки, яка вже знімає показники лічильників на воду, світло та газ. Пояснює, що це обов’язкова процедура при заселенні.
— Ми прописуємо показники лічильників в угоді обов’язково, — говорить Ніка. — Тоді людям легше зрозуміти наприкінці місяця, скільки вони платять за комунальні послуги. Не всі заселяються на початку місяця. Ми не знаємо, чи є у господарів заборгованості за світло чи воду. Квартиранти платять лише за своє.
Угода завершується розрахунком, жінки радісно прощаються, перевіряють ключі і перекидаються кількома фразами. Мені ж Ніка пропонує піти до них в офіс.
Йдемо через проспект. На будинку — табло з біжучим рядком“Авеню”. Так називається агентство, де працює Ніка. У підвальному приміщенні багато офісів, навіть невеличка школа. У літню спеку тут кондиціонер не дуже й потрібен.
У кабінеті Ніки — три стола, диванчик, шафа з склянками. Звертаю увагу на камеру відеонагляду.
— Так, камера дуже зручна штука при заключенні різних угод, — пояснює Ніка, — буває таке, що люди не пам’ятають про що домовлялися під час авансації (процес, коли покупець дає завдаток за нерухомість, — ред.). А у нас тим часом усе зафіксовано. Ми обов’язково попереджаємо клієнтів про відеозапис.
— Розкажи, як ви шукаєте для себе об’єкти? — запитую.
— Є три шляхи. Найлегший — ми вже колись працювали з цією людиною і вона до нас звернулася знову. Інший потік клієнтів — рекомендації друзів. Третій шлях — це моніторинг оголошень у групах нерухомості, на сайтах. Ми вишукуємо тих, хто виставляє квартири на оренду або продаж, телефонуємо і пропонуємо також цим зайнятися. Звичайно, є такі, що вважають що можуть зробити все самі, тому ми не наполягаємо.
Для Ніки ідеальний клієнт — це той, хто знає чого хоче і може це сказати. Бо часто люди не можуть сформулювати, що їм потрібно. Тоді рієлтори показують абсолютно всі варіанти, щоб допомогти розібратися. Ніка через досвід краще бачить переваги, які можуть не помітити клієнти, тож радить їм — часто вони дослухаються.
— У мене немає на меті втюхнути квартиру, я підказую те, що може краще підійти клієнту, — каже Ніка. — І мені важливо, щоб клієнт не підводив — не скасовував зустріч за 10 хвилин, наприклад. Бо рієлтор — теж людина, і в мене теж є сім’я, яка потребує уваги. Дуже часто заради клієнтів я змінюю плани, а вони не приходять або скасовують зустріч. І ще один пункт в моєму ідеальному клієнті — це той, хто слухає і чує те, що я підказую, вміє робити висновки. Бо насправді я бажаю людям тільки кращого. Люди не знають ринок — а ми його знаємо, бо щодня моніторимо.
Про те, скільки заробляє рієлтор у Южному, Ніка не каже — так домовилися з колегою через забобони. Та й узагалі виявилося, що в рієлторів є чимало прикмет. Ніка розповідає:
— О, таке є. У квартирі, яка продається, не можна сидіти, навіть якщо господар пропонує і наполягає. Квартиру мають спочатку заавансувати, а потім сідайте. Ще є одне. Я цим не користуюся, але воно є. Якщо квартира довго не може продатися, треба кинути за газову плиту дольку часнику. І тоді, кажуть, обов’язково продасться.
Ми з Нікою домовляємося, що кілька годин займемося власними справами, а о 18 знову зустрінемося на показ квартири, який скасували зранку.
Зустрічаємося вже ввечері. Квартиру дивимося швидко разом із потенційними покупцями. Це високий, кремезний чоловік, у нього дуже мініатюрна жінка та синочок 5 років. Сім’я з Миколаєва, вже майже рік проживають в Южному, сина віддали навіть у дитячий садок. Квартира дуже сподобалася, якраз те, що їм потрібно. Вона велика, трьохкімнатна.На підлозі — килими, та й в одній спальні на стіні висить, як у старі часи. Проте кухня з ремонтом, достатньо нещодавним, з оновленими блискучими фасадами. В одній з кімнат — величезна шафа, де безліч книг, картин, декору. Разом із господаркою якийсь час домовлялися за ціну, поторгуватися вдалося таки. Вийшли задоволені, проте сказали, що все рівно для купівлі не вистачає трохи грошей. Спробують домовитися з родичами та позичити на якийсь час.
А ми з Нікою в очікуванні, що метч таки між господаркою та покупцями складеться. За це й тримаємо кулачки.
