Як змінилася Южненська громада після об’єднання та через війну
Децентралізація змінила Южне та відкрила нові шляхи для розвитку. До міста приєдналися громади села Сичавка та селища Нові Біляри.
Що стало можливим завдяки децентралізації? Яким було становище інфраструктури, соціальних послуг, як розвивалася громада до війни та яка ситуація зараз? Відповіді на ці та багато інших запитань – у матеріалі Южне.City.
Що вдалося зробити у громаді за останні три роки
Після завершального етапу децентралізації Южненська громада зросла до 107 квадратних кілометрів і 35 тисяч жителів.
За останні три роки в Южному з’явилися нові символи розвитку. Наприклад, Болгарський парк, який став одним з улюблених місць відпочинку місцевих і туристів.
Як розповідає начальник управління капітального будівництва Южного Геннадій Мартинов, проєкт Болгарського парку був ще у 2018 році.
«Ми вирішили, що доцільно буде продовжити вулицю Приморську таким парком. Це дозволило б зробити наше місто більш туристичним. Раніше місце занепадало — це був зарослий пустир з горбами. Будувати парк ми почали влітку 2021 і до кінця року завершили. Це коштувало 8 мільйонів гривень — споруди, плитка, освітлення, автоматичний полив, рослини», — розповідає Геннадій Мартинов.
Окрім того, під час пандемії в Южненській міській лікарні збудували ковідне відділення, де і зараз надають медичну допомогу. Медична директорка лікарні Тетяна Гавіловська каже, що до Южного ковід дійшов наприкінці 2020 року. Тоді сформували вісім бригад лікарів, перепрофілювали відділення терапії, закупили апарати ШВЛ і кисневі концентратори. Тоді ж замовили кисневу станцію, але надійшла вона аж нещодавно. Але її однаково є для кого використовувати.
«Люди, які мають хронічні проблеми з легенями, люди з порушенням мозкового кровообігу, наприклад, теж потребують кисню», — пояснює Тетяна Гавіловська.
У 2020 році спорткомплекс біля першої школи у Южному визнали одним із найкращих будівництв країни. Тоді його вперше з 1979 року так масштабно ремонтували: облаштували футбольне поле, додали штучний газон, встановили універсальні ігрові майданчики, бігові доріжки, силовий майданчик з тренажерами, столи для тенісу, смугу перешкод.
«Крім того, облаштували трибуну на 300 місць, нову огорожу, оновили освітлення. Завдяки дофінансуванню з обласного бюджету побудували тренерські, роздягальні та душові. На цьому об’єкті в низині ми завжди мали проблеми зі “стоячою водою”, тому встановили якісну дренажну систему», — пояснює директорка міського департаменту освіти Олена Баранецька.
Зараз в Южненській громаді будують одне з найкращих укриттів регіону — принаймні, таким є висновок перевірки обласної адміністрації. Укриття будують в ліцеї №1. Раніше там могли сховатися лише 50 людей, тож вчилися у дві зміни.
«Саме через брак належного укриття наші учні навчалися у трьох школах. Усі початкові класи відвідували ліцей №2 у дві зміни, а учні середніх класів ходили до ліцею №3 у першу зміну», — розповіла директорка ліцею №1 Ольга Книшук.
Наразі ж ремонт укриття на фінальній стадії. Тепер у ньому можуть сховатися 600 людей, тож ліцей перейде до звичного режиму роботи. Очікують, що це станеться ще до вересня.
Як громада живе під час війни
У 2020-му громада обрала керівником Володимира Новацького. До цього він тричі був міським головою Южного.
Журналістки Южне.City поспілкувалися з Володимиром Новацьким про те, як громада змінювалася протягом останніх трьох років.
— Чим відрізняється керування містом від керування громадою?
— Раніше переді мною стояло завдання розвивати своє місто, ми справлялися з нею. Коли ми стали громадою, додалося приблизно 10 тисяч гектарів землі, у нас з‘явилися ще два населені пункти, цілі й завдання стали іншими, довелося займатися ширшим спектром питань. Я повернувся до сільського господарства – у нас дев’ять сільськогосподарських підприємств. Проте ми справляємося.
— Як змінився бюджет?
— Коли відбулася децентралізація, нам надали більше повноважень, у нас значно покращилася фінансова сторона, наповнився бюджет. Ми допомагали державі й віддавали приблизно 100 мільйонів гривень. Також у нас працювали бюджетоутворювальні підприємства – морський торговельний порт «Южний», Одеський припортовий завод, ТОВ «Дельта Вілмар Україна». Ми розвивали малий і середній бізнес. В нас були навіть невеличка меблева фабрика, скляний завод. Також було орієнтовно 300 підприємств малого і середнього бізнесу. Приблизно 300 мільйонів євро приходило в бюджет з інвестицій. Безумовно, коли наша громада об’єдналася, ми частину коштів почали розподіляти й у Сичавку та Нові Біляри.
— Яка ситуація під час війни, адже підприємства майже зупинилися?
— Зараз Одеський припортовий завод практично зупинився, а порт працює лише на 30% і, звісно, наповнення бюджету такого зараз немає, як раніше. Загальний бюджет громади зменшився на 30%, але ми тримаємося і навіть зараз забезпечуємо соціальну інфраструктуру і всі захищені статті. Ми не зменшили ні на одну гривню заробітні плати. В нас є всі виплати й доплати вчителям, лікарям, також за народження дітей. Усі соціальні послуги, які ми давали до війни, під час війни також надаємо. Додатково бюджет Южного зараз наповнюється від військових частин, які сплачують податки, і ми допомагаємо військовим частинам з місцевого бюджету. Ми виділили наразі приблизно 18 мільйонів гривень на військових.
— Чи є інвестиції в громаду під час війни?
— Зараз нам не надходять іноземні інвестиції. Але надходить гуманітарна допомога. Тобто матеріальна допомога є. Проте зараз ніхто не вкладає у розвиток промисловості, інфраструктури.
— Що впровадили з плану розвитку громади?
— За планом розвитку громади ми ремонтували всю соціальну інфраструктуру: дитячі садки, школи, палац культури та спортивні споруди. Раніше ми капітально ремонтували дороги. Була постанова Кабміну про те, що кошти заборонено використовувати в інших цілях, крім витрат на військових, будування та ремонту укриттів і виплат за захищеними статтями. Зараз нам вже руки розв‘язали, ми можемо ремонтувати дороги, соціальну інфраструктуру, щоправда, дещо в менших обсягах. Єдине, що змінилося — ми не будуємо соціальних інфраструктур. Планували нову школу та дитячий садок, але війна все змінила.
— До громади приєдналися Сичавка і Нові Біляри. Як вони змінилися за цей час?
— Селище Нові Біляри активно розвивалося і до об‘єднання. Проблем із соціальною сферою у них не виникало. Наше задання – все підтримувати, допомагати, ремонтувати, і ми це робимо. Фінансування з часів об’єднання ми не зменшили. У селі Сичавка ми капітально ремонтуємо дороги. Зараз у планах навести лад на базах відпочинку.
— Як змінилося населення громади через війну?
— Коли війна почалася на сході, до Южного прибуло приблизно 5 тисяч людей. Але не всі з них лишилися. Це нормально. Зараз виїхало з громади людей більше, ніж приїхало. Особливо багато виїжджало на початку війни, коли страждали Херсон і Миколаїв, всі переживали, що дійдуть окупанти й до Южного. Зараз теж виїжджають, але одиниці.
— Як змінюють переселенці життя громади?
— Я приємно здивований тим, що люди, які до нас приїхали, хочуть працювати. Багато хто влаштувався, я особисто з ними спілкувався, добросовісні. Керівники, які з ними працюють, дуже гарно відгукуються. Якщо раніше в нас не вистачало людей певних професій, то зараз ми практично закрили кадрову недостачу. Багато переселенців орендують квартири, багато купують. По закінченні війни точно буде квартирний бум. Особливо, коли відкриються пляжі, прогнозую, що охочих буде чимало в нас поселитися.
— Як громада справляється з тим, що зараз немає сезону і море перекрите?
— Приблизно 100 тисяч відпочивальників приїздило в Южне за рік. Та насправді кількість туристів чи їх відсутність в місті на бюджеті не відображається — це не основний дохід. Безумовно, втрачають люди, які працювали на туристів — здавали квартири, мали кафе, ресторани, магазини. Людям важко в цьому плані, але розуміємо всі, що це треба пережити.
— Чи буде місто облаштовувати комунальні пляжі на Тілігульському лимані?
— Ми зараз обговорюємо облаштування лиману. Але це дуже затратно. Цьогоріч нічого не вдасться. Якщо нічого не зміниться, то із зими ми будемо працювати над доброустроєм лиману.
— У Южному є команди багаторазових чемпіонів України з багатьох видів спорту. Яка ситуація з тренуваннями під час війни?
— Безумовно, коли спортивною галуззю міста займався Одеський припортовий завод, який утримував наші команди майстрів з волейболу й баскетболу, ми були багаторазовими чемпіонами України. Також виступали на міжнародних змаганнях. В той час ми вважали, що Южне — одне з найспортивніших міст України. Зараз ми утримуємо власними силами спортивний комплекс Олімп. На це йде багато бюджетних коштів. Такого рівня буде дуже складно знову добитися, ймовірно, на це піде 10 років. Та будуть відбуватися в нас і змагання, і спортивні збори — будемо старатися.
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.
