Южненська громада: як під час війни зберегти здобутки децентралізації
Децентралізація, або реформа місцевого самоврядування, принесла значні зміни в Южне та розкрила перед ним нові можливості для розвитку. Місто відкрило свої обійми для села Сичавки та селища Нові Біляри, об’єднавшись в одну громаду. Багато хто впевнений, що таке рішення відкрило шляхи спільному прогресу у подальшому розвитку.
Вдосконалилася інфраструктура, поліпшилися соціальні послуги, громада розвивалася перед війною. Але які перспективи постають тепер? Всі відповіді на ці питання та багато інших деталей ви знайдете в матеріалі інтернет-видання Южне.City.
Завершальний етап децентралізації в Южненській громаді відбувся під час виборів восени 2020 року. Тоді новостворена громада висловила своє волевиявлення на виборах та обрала собі керманича - Володимира Новацького після трьох попередніх строків на посаді міського голови Южного.
Журналістам Южне.City вдалося поспілкуватися з керманичем міста та дізнатися, які зміни відбулися за цей час.
Під час інтерв'ю з міським головою Володимиром Новацьким
“Я ніколи не думав, що буду займатися сільським господарством під час роботи головою. Та все ж зараз у громаді дев’ять сільськогосподарських підприємств. Це те, що змінилося з об’єднання. Також збільшилася територія, стала більша кількість населення. Також нам було більше дано повноважень, значно покращилась фінансова сторона. Зважаючи на наповнення, ми допомагали державі. Ця сума сягала біля 100 мільйонів гривень”, - ділиться міський голова.
Основну складову наповнення бюджету складали великі підприємства. Такі як Одеський припортовий завод, ТОВ “Дельта Вілмар Україна”, найглибоководній порт України - МТП “Южний”. Також активно розвивався малий та середній бізнеси, їх налічувало більше 300 у такій маленькій громаді. Це були достатньо великі інвестиці та громада стрімко розвивалася.
“Зараз ми теж активно працюємо, але безумовно війна дуже повпливала. Все змінилося. Припортовий завод та порт практично зупинилися. Тому і бюджет громади зменшився приблизно на 30%. Та все рівно ми абсолютно забезпечуємо соціальну інфраструктуру і всі захищені статті. Всі заробні плати та доплати залишилися на тому ж рівні. Єдине - державі віддаємо набагато менше коштів”, - пояснює Володимир Новацький.
Також за словами голови, близько 18 мільйонів було виділено наразі на військових, на Збройні сили України, а також пріоритетом є укриття, куди теж багато спрямували коштів. З іноземних інвестицій, є лише гуманітарна допомога. Бюджет наразі завдяки ним не наповнюється.
“Під час війни ніхто не вкладає в розвиток промисловості чи навіть інфраструктури, я думаю, що це зараз не на часі. Раніше ми багато ремонтували, робили капітальні ремонти доріг, приводили до порядку всю соціальну інфраструктуру. Це дитячі садки, школи. Сьогодні цього немає, хоча якісь роботи одак проводяться, але не в таких об’ємах”, - ділиться керманич.
Також він наголошує, на законодавчому рівні була постанова Кабінета Міністрів про те, що кошти було заборонено використовувати тривалий час, окрім витрат на укриття, військових та захищені верстви населення. Зараз вже руки розв’язали трішки. Серед основних напрямів розвитку громади під час війни Володимир Новацький називає утримання та роботу всієї соціальної інфраструктури.
“Наша задача – утримати саме лікарні, поліклініки, школи, дитячі садочки, спортивну галузь, щоб це все працювало. Також хочемо зробити все можливе, щоб наші підприємства працювали, хоча від нас це практично не залежить. Підприємства підпорядковуються державі і напряму залежать від ситуації, яка складається зараз в країні. Та коли ми переможемо і війна закінчиться, все стане на свої місця”, - пояснює голова.
До початку війни в Южному активно велася забудова. На таку маленьку площу міста, багатоповерхівки будувало щонайменше сім забудовників. З початку вторгення декілька об’єктів було заморожено, а деякі забудовники і зовсім вирішили продати свої недобудови. Та голова громади проблеми в цьому геть аж не вбачає, він впевнений, що після перемоги місто заграє новими барвами.
“Я пропоную забудовникам не зупинятися. Адже після перемоги буде величезний попит на житло в Южному. І вони однозначно будуть в великому плюсі. Я в цьому абсолютно впевнений. Тут всі захочуть жити, адже це ж дивовижно, що у нас в місті немає жодного великого підприємства, всі вони щонайменше за 5 кілометрів. А є робочі місця і їх досить багато. До війни Одеський припортовий завод давав 4700 робочих місць, морський торговий порт - 3500, ТОВ “Дельта Вілмар” - 700 робочих місць. А населення - 35 тисяч осіб”, - розповідає голова.
Що вдалося досягти громаді за останні три роки після завершення децентралізації
Южненська громада розширилася до 107 квадратних кілометрів і налічує 35 тисяч жителів.
Протягом останніх трьох років в Южному з'явилися нові символи розвитку, серед них - Болгарський парк, який став улюбленим місцем відпочинку для місцевих жителів і туристів.
За словами Геннадія Мартинова, керівника управління капітального будівництва у Южному, проєкт Болгарського парку був запропонований ще у 2018 році.
Геннадій Мартинов
керівник управління капітального будівництва
"Ми вирішили, що розумно буде облаштувати вулицю Приморську як парк, що сприятиме розвитку туризму в нашому місті. Раніше це місце було в запустінні - зарослий пустир з горбами. Роботу над парком ми розпочали влітку 2021 року і завершили до кінця року. Витратили 8 мільйонів гривень на споруди, плитку, освітлення, автоматичний полив та рослини", - додає Геннадій Мартинов.
У 2020 році спорткомплекс біля першої школи у Южному визнали одним із найкращих будівництв країни. Тоді його вперше з 1979 року так масштабно ремонтували: облаштували футбольне поле, додали штучний газон, встановили універсальні ігрові майданчики, бігові доріжки, силовий майданчик з тренажерами, столи для тенісу, смугу перешкод.
Спорткомплекс поблизу ліцею №1
Олена Баранецька
керівниця управління освіти Южненської міської ради
«Крім того, облаштували трибуну на 300 місць, нову огорожу, оновили освітлення. Завдяки дофінансуванню з обласного бюджету побудували тренерські, роздягальні та душові. На цьому об’єкті в низині ми завжди мали проблеми зі “стоячою водою”, тому встановили якісну дренажну систему», — пояснює директорка міського департаменту освіти Олена Баранецька.
Зараз в Южненській громаді будують одне з найкращих укриттів регіону — принаймні, таким є висновок перевірки обласної адміністрації. Укриття будують в ліцеї №1. Раніше там могли сховатися лише 50 людей, тож вчилися у дві зміни.
«Саме через брак належного укриття наші учні навчалися у трьох школах. Усі початкові класи відвідували ліцей №2 у дві зміни, а учні середніх класів ходили до ліцею №3 у першу зміну», — розповіла директорка ліцею №1 Ольга Книшук.
Наразі ж ремонт укриття на фінальній стадії. Тепер у ньому можуть сховатися 600 людей, тож ліцей перейде до звичного режиму роботи.
Транспорт для навчання
Перед початком навчального року нових різких обертів набрало питання, яке постійно турбує мешканців сіл в Южненській громаді. Діти, які навчаються в Южному, але територіально проживають в селах, не мають змоги добиратися до навчальних закладів. Як вирішуватимуть питання довозу школярів, яким проїзд громадою не забезпечений? Чому все ж певну категорію шкільний автобус забирає?
Тематичне фото
Із села Сичавки до шкіл Южного автобус доставляє тільки старшокласників (10-11 класи), навчання яких не передбачено в сільській школі. Батьки молодших школярів обурюються, мовляв, як мають добиратися до навчальних закладів їхні діти?
Заступниця міського голови — керівниця управління освіти Олена Баранецька надала чітку відповідь, що коли батьки приймають рішення, щоб їхня дитина не навчалась у начальному закладі, який за нею територіально закріплений, то питання довозу — суто їхнє.
Олена Баранецька
керівниця управління освіти Южненської міської ради
«В Южненській громаді є один шкільний автобус, який обслуговує Сичавку і Кошари. Ми зобов’язані возити з Кошар до Сичавки всіх дітей, які навчаються з 1 по 9 клас, а з Сичавки до Южного – учнів 10-11 класів. Цей автобус має 30 місць. Ми вже не вміщуємо всіх дітей за один рейс, тому треба буде здійснювати два рейси. Питання щодо довозу дітей 1-9 класів зараз відпрацьовується, аби передбачити і для них транспорт (якщо все вийде, то автобус такий буде в жовтні), але треба розуміти, що таких учнів з Кошар – 80, з Сичавки – близько 50. Нам додатково треба буде привезти в Южне ще 130 дітей, а це три великих автобуси», – зазначила Олена Баранецька.
Та з початку навчального року вже почалися проблеми: відведений транспорт ніяк не може помістити учнів за один рейс. Через це у міськраді розглядали питання щодо купівлі додаткового мікроавтобусу на 19 місць, або ж запуску ще однієї «ходки». Начальниця управління економіки Южненської міської ради Наталія Гнєушева зауважила, що наразі коштів на купівлю нового не передбачено бюджетом, тому шукають інші варіанти.
«З сіл Кошари та Сичавка автобус відправляється о 6:45. У нас є така пропозиція запровадити для дітей, які проживають на дачному участку в селі Кошари, проїзд на платній основі. Тобто батьки школярів купують для дітей проїзний в транспорті», — розповідає Наталія Гнєушева.
Проблематично і з довозом студентів. Хоча в інших громадах, населених пунктах студенти до своїх закладів добираються самостійно і це повністю лягає на їхні плечі — Южненська громада практикувала безкоштовний проїзд. Це обумовлено тим, що Припортовий завод забезпечував довіз дітей своїх працівників. Наразі ж, через повномасштабне вторгнення, товариство має певні фінансові складнощі. Дійшло до того, що працівники не отримують заробітну плату вже кілька місяців. Тому, відповідно, забезпечувати проїзд студентам вони просто не можуть.
Як говорять, до хорошого звикаєш швидко, тому южненцям було складно прийняти цю інформацію і серед них почалася метушня. Та вихід все ж знайшли — з 6 вересня в Южненській громаді курсуватиме «студентський» автобус. Вартість проїзду становитиме 50 грн в один бік. Умови проїзду – наявність студентського квитка. Всього транспорт налічуватиме 55 місць.
Сварки через кладовище та нова церемонія поховання
«Місце на цвинтарі» вже давно одна з найзапекліших битв серед жителів кожного населеного пункту. Вже стало нормою «забивати» собі місце для поховання ще при житті, аби навіки лягти там, де хочеш: поряд з рідними; поблизу красивого дерева; при вигідному розміщенні. Дехто навіть не лише готує собі місце, а й встановлює пам’ятники. В Южненській громаді нещодавно виник справжній конфлікт, через який жителі села Сичавка ініціювали зустріч з міським головою Володимиром Новацьким.
Жителі села обурюються, що на Сичавському цвинтарі відбувається поховання жителів Южного, для яких передбачено місце в місті. Оскільки на інформаційну зустріч Володимир Новацький прибув з керівниками управлінь та директорами підприємств — відповідь на це надала компетентна особа.
Тематична ілюстрація
«Ми просто не можемо заборонити людям хоронити рідних на тому цвинтарі громади, де вони хочуть, адже законних підстав для цього немає», — наголосив директор комунального підприємства «Ритуальні послуги» Олександр Романенко.
Відбуваються поховання южненців на Сичавському кладовищі через те, що на міському кладовищі не вистачає місця. Зазначимо, що раніше вже розглядалось питання щодо того, аби придбати додаткову земельну ділянку для ще одного кладовища в Южному. Але через повномасштабне вторгнення Кабмін забороняє виділяти на це бюджетні кошти. Посадовці наголошують, до цього питання обов’язково повернуться після завершення війни.
Все більше і більше людей обирають не звичайну процедуру поховання, а кремацію. Задля цього в Южненській громаді працюють над створенням колумбарію.
Для довідки: Колумба́рій (лат. columbarium — голубник) — цвинтар біля крематорію, споруда для поховання (зберігання) урн з прахом після кремації померлих.
«Ми вже працюємо над новим проєктом у нашому місті — створенням крематорію для померлих. Думаю, що найбільш актуально це буде для загиблих військових. Колумбарій в Южному матиме вигляд стели, де зберігатимуться урни з попелом після процедури кремації», — сказав начальник управління архітектури та містобудування Сергій Оришака.
Приклад колумбарію
Статистика: Южненська громада вже втратила 28 героїв, які віддали своє життя на лінії фронту після початку повномасштабного вторгнення.
