З початком повномасштабного вторгнення, життя в країні кардинально змінилося. Війна зачепила всіх, і виключенням не стали учні Сичавської гімназії, що на Одещині. Для дітей звичайні уроки, перетворилися на уроки безпеки, а підвальне приміщення школи, стало незамінним укриттям під час тривог.
Про учнів ВПО, харчування та шкільне життя в умовах війни, розповіла для інтернет-видання Южне.City директорка гімназії села Сичавка Олена Бубнова.
Гімназія села Сичавка
Сичавська гімназія існує вже понад 70 років. За цей час школа встигла випустити чотири покоління учнів. Колись, сичавська школа була єдиним навчальним закладом в районі, та приймала учнів за навколишніх сіл. Часом, кількість учнів могла сягати більше 1000 на всю школу. З плином часу, в Одеській області з’явилися й інші заклади освіти, що спонукало дітей навчатися ближче до дому. На сьогодні в Сичавській гімназії здобувають початкову освіту близько 170 учнів та учениць.
– Олено, розкажіть, будь ласка, чи навчаються діти в укриттях під час повітряної тривоги? Як побудований шкільний процес? Чи є уроки онлайн, чи тільки офлайн?
– В нашому закладі є облаштоване укриття, але навчання організоване тільки за очною формою, онлайн формату немає, діти навчаються тільки в класі.
– Як саме навчаються діти? Чи почали вони навчатися краще, або навпаки стало гірше?
– Ми нещодавно проводили аналіз, в якому порівнювали рівень знань дітей під час онлайн навчання та зараз. Загалом, результати показали, що під час дистанційного навчання учні навчалися краще, внаслідок того, що вдома батьки частіше приділяли увагу дітям, більше займалися ними, тож вони заробляти вищі оцінки ніж зараз. Хочу також наголосити, що теперішній рівень знань в учнів не відрізняється від того, яким він був до повномасштабного вторгнення та пандемії коронавірусу. Діти не стали навчатися гірше.
– Чи є діти, які виїхали за кордон і навчаються на індивідуальному плані? Як багато таких дітей?
– Так, в нас є діти які виїхали за кордон та діти які навчаються на сімейному плані. Сімейний план відрізняється від індивідуального, тим, що за навчання дитини повністю беруться їхні батьки. Коли з певних причин не можуть віддати дитину до школи, або знаходяться за кордоном. Станом на сьогодні таких учнів десять.
– Наскільки мені відомо, школа перейшла на систему 9-ти класів, чому саме відбувся цей перехід? Як це вплинуло на функціонування школи?
– Перепрофілювання нашої школи в гімназію, відбулося внаслідок того, що учні старших класів зазвичай після 9-го вступали в коледж. В 10-11 класах лишалася маленька кількість дітей. Останніми роками їх налічувалося по 5-7 осіб в класі. Однак, наша школа була готова до цього переходу, він відбувся дуже плавно, щоб не травмувати дітей. У 2022 році наша школа вже не набирала учнів у 10 клас. Після 9-го діти випустились, і мали вибір: вступати до коледжу або навчатися далі вже в якійсь зі шкіл Южного. Але свій 11 клас ми довчили і успішно випустили минулого року.
На роботу в школі цей перехід майже не вплинув, змінився тільки рівень навантаження, але всі вчителі та учні працюють у звичайному режимі.
– Ви задоволені шкільним укриттям? Який стан укриття наразі? Хто працював над його покращенням?
– Якщо порівнювати з тим, в якому стані було наше укриття до початку війни, то зараз воно в задовільному стані. За достатньо короткий термін у ньому зробили ремонт. Там залили підлогу, поставили санвузли, встановили вентиляцію з системою обігріву. Тобто облаштували все для того, щоб дітям було комфортно і тепло там знаходитись. Над покращенням укриття працювало управління освіти. У 2022 році ми спільно вклалися в його облаштування.
Олена Бубнова
– Скільки дітей за період повномасштабної війни виїхало з батьками, а скільки повернулося? Також, скільки дітей ВПО прийшло в школу
– Виїхало за кордон вісім учнів разом з батьками. Всі вони досі там перебувають, але продовжують навчатися за сімейною формою. Діток ВПО у нас десятеро, троє з них із багатодітних сімей.
– Як діти реагують на повітряну тривогу? Чи бували в школі випадки коли діти відмовлятися йти в укриття, йшли кудись зі школи?
– В нас діти спокійно реагують на повітряну тривогу. Можливо на початку війни й були якісь нюанси, але зараз їх немає. Учні вже чітко знають, що коли лунає 3 дзвінки, то це означає що почалася тривога, й самі без вказівок починають злагоджено спускаються в укриття. Таких випадків, щоб дитина відмовлялася чи боялася спускатися в укриття, в нас не було. У школі є практичний психолог, який займається з дітьми. Я думаю, що такої ситуації не виникне.
– У школі створили клас безпеки. Розкажіть, що це за клас, які уроки проходять в ньому? Хто займався його обладнанням та ідеєю створення?
– Так, у нашій школі в одній з перших з’явився клас безпеки. В ньому наші вчителі, іноді спільно з працівниками ДСНС та місцевої поліції, проводять класні години та уроки безпеки. Під час яких дітям пояснюють правила поводження в небезпечних або складних для життя ситуаціях. Створення класу відбулося за співпраці працівників ДСНС та управління освіти, наша школа також до цього долучилася.
– Як діти харчуються в школах? Як саме організоване їх годування зараз? Адже, в багатьох школах Одещини змінилася система, в деяких школах батьки платять, в інших громада.
– На сьогодні в нашому закладі одноразове харчування. Воно безплатне для учнів 1-4 класів, для учнів пільгової категорії, тобто учнів малозабезпечених, багатодітних сімей, в кого батьки учасники бойових дій або переміщені особи.
