Чи доречно в умовах війни створювати заходи культурного характеру? Це питання, що може виникнути у багатьох, адже воєнний час — період складних викликів та непередбачуваності. Проте, навіть в умовах напруженої ситуації міста і райони продовжують жити своїм культурним життям. Серед них — Южненська громада, що на Одещині, де не зважаючи на обставини, активно проводяться культурні заходи. Вони є не лише способом розваги, а й психологічним розвантаженням, що дозволяє людям відволіктися від військових подій та зануритися у світ культури та мистецтва.
Про це та інше розповіла під час інтерв’ю журналістці інтернет-видання Южне.City. Надія Конопацька, начальниця управління культури, молоді та спорту Южненської міської ради.
- Як ви організовуєте культурні заходи під час війни? Чи змінився їхній масштаб порівняно з мирним часом?
- Звісно, масштаби стали меншими, оскільки ми не можемо збирати велику кількість людей. Наприклад, ми можемо організовувати заходи лише для такої кількості людей, яку можемо розмістити в нашому укритті. У Палаці культури це близько 200 людей, а в спортивному комплексі «Олімп» - до 500. Однак, щоб охопити більше людей, ми проводимо більше заходів, хоч і з меншою кількістю відвідувачів. І, звичайно, змінився зміст заходів — вони зараз майже всі патріотичні, адже по-іншому не можна. Дуже активні стали музей і галерея, які проводять багато майстер-класів як для дітей, так і для дорослих. Раніше у них було більше виставок та візитів художників з інших місць, але тепер це стало важче.
- Як війна вплинула на роботу Школи мистецтв і клубних закладів?
- Школа мистецтв працює в такому ж режимі, хоча кількість дітей дещо зменшилась через евакуацію. Однак, у нас також є багато переміщених осіб, діти яких займаються у нашій школі. Таким чином, контингент учнів не скоротився значно. Що стосується клубних закладів у Сичавці та Біляр, вони залишаються єдиними центрами культури у цих населених пунктах і навантаження на них навіть збільшилось. Бібліотека теж працює дуже активно, навіть під час карантину вони запровадили послугу "книга на виніс". І це дуже має попит, адже багато людей, особливо старше покоління, віддають перевагу паперовим книгам.
- Як культурні установи та молодь адаптувались до нових умов?
- Війна принесла можливості для участі у різних грантових проєктах та навчаннях. Наша молодь активно бере участь у семінарах та проєктах, які проводяться за рахунок європейських грантів. Вони навчаються всьому: від відеозйомок до психологічної підтримки та написання проєктів. Наша молодь також виграє і реалізовує свої проєкти. Наприклад, нещодавно був організований рок-фестиваль. Хоча молоді люди, які працювали над проєктом, спочатку не мали досвіду, ми їх підтримали та допомогли втілити їхню мрію в життя. Спочатку у них не було досвіду в організаційному процесі. Я пам'ятаю, коли вони вперше прийшли до мене, навіть не мали з собою жодної документації. Вони планували все запам'ятати на слух. Коли я почала пояснювати, що потрібно робити, вони були в шоці: як, коли і якими силами це все реалізувати. Я їм сказала, щоб вони не хвилювалися, що ми допоможемо.
- Як відбувалася підтримка та організація цього фестивалю?
- Ми включилися в цей процес разом із Палацом культури, який зробив значну частину роботи. Без їхньої допомоги цей проєкт навряд чи був би реалізований на такому рівні. Ми обговорювали різні варіанти, наприклад, спочатку планували провести фестиваль на вулиці, що було б логічніше для рок-фестивалю. Але ми розуміли, що не всі групи будуть виконувати тільки українську музику, і рок може бути як важким, так і легким. Враховуючи, що багато людей зараз переживають через втрати близьких або через війну, ми вирішили, що краще провести фестиваль у залі. Це був менш ідеальний формат для рок-фестивалю, але ми уникли можливих негативних реакцій. Зрештою, Палац культури забезпечив необхідне звукове обладнання, що зробило цей захід можливим.
- Які культурні заходи ви проводите для підтримки громадян, особливо в такі складні часи?
- Дуже важливі заходи проводить наш музей міста. Ми прагнемо не тільки підтримати людей, але й не допустити впадання в депресію. Наприклад, для матерів загиблих ми організували захід, де через ікону Богородиці та молитву обговорювали роль матері. Хоча ми плакали, ми не впали в депресію. Потім ми висадили алею чорнобривців біля Палацу культури. Нещодавно ми провели захід для жінок загиблих військових, де порівняли сучасних захисників з козаками, які віддавали свої життя за незалежність України. Такі заходи підкреслюють важливість громади, яка повинна підтримувати родини загиблих, як це робили в минулому.
- Як вам вдається організовувати культурні заходи під час війни, враховуючи обмежені ресурси та виклики?
- Мені здається, ми працюємо на всі 200%. Крім того, що ми самі придумуємо нові ідеї, у нас є ще багато рутинної роботи. Наприклад, ми керуємо 9 закладами культури, 3 закладами спорту, а також працюємо з молоддю. Це включає створення програм, подання бюджетних запитів та організацію заходів відповідно до державних і обласних програм. Однак, ми розуміємо, що живемо серед людей, яких ми добре знаємо і з якими постійно спілкуємось. Тому ми завжди знаходимо час для реалізації своїх креативних ідей, навіть коли виконання обов'язкових програм займає багато часу.
- Як ви адаптуєте свої заходи?
- Ми відповідаємо за безпеку тих, кого запрошуємо. Хоча заходи на відкритому повітрі дозволяють залучити більше людей, ми враховуємо, що ми все одно несемо відповідальність за учасників. Наприклад, ми намагалися організовувати більше заходів на вулиці, щоб забезпечити більшу участь глядачів. Це дає людям можливість прийти, послухати того, кого вони хочуть, і піти, не завдаючи незручностей іншим. В залі ж люди змушені залишатися на весь захід, що може бути незручним і образливим для артистів, якщо глядачі виходять посеред концерту.
