Війна кидає нові виклики перед підприємцями. Сьогоднішні реалії жорстокі: багато бізнесів змушені зупинятися або скорочувати свою діяльність, не витримуючи тиску економічної нестабільності, зруйнованих ланцюгів постачання та змінних умов роботи. Але є й ті, хто, попри всі труднощі, знаходить сили та ресурси, щоб не лише зберегти свій бізнес, але й підтримувати свою громаду. Серед них – Арсен Ілюхін, власник пекарні, кафе у Южному та засновник благодійного фонду «Серце Южного». Загалом співробітників підприємств налічує близько 150 осіб.
Журналісти-медіатори видання Южне.City зустрілися з Арсеном, щоб дізнатися, як йому вдалося втримати свій бізнес на плаву в умовах війни, адаптуватися до нових реалій і допомагати тим, хто цього потребує.
Початок війни. Виклики. Адаптація.
– Арсене, розкажіть, будь ласка, як вам вдалося зберегти свій бізнес під час війни?
– Це був справжній виклик. Коли почалася повномасштабна війна, перше, що я зробив, – це зібрав всю свою команду, нас близько 150 осіб. Це і пекарня, і саме кафе. Ми обговорили ситуацію та наші можливі дії. Були складні рішення, як, наприклад, скорочення робочого часу або оптимізація процесів. Важливо було не лише зберегти бізнес, але й підтримати людей, які працюють у нас. Тому ми доклали максимум зусиль, щоб жодного разу не затримувати зарплату та навіть намагалися підтримувати всіх продуктами з нашої пекарні.
– А як саме ви адаптували свій бізнес до нових умов?
– Ми зосередилися на двох ключових аспектах: гнучкості та інноваціях. Наше кафе змінило режим роботи, щоб враховувати нові реалії комендантської години. Якщо раніше ми працювали допізна (тобто до 1-2 ночі, а то й пізніше у довоєнний час), враховуючи те, що це туристичне місце. То на самому початку ми працювали спочатку до 18:00 згідно з розпорядженням президента, потім потрішки довше. До 19:00, 20:00, згодом до 22:00. Ми також розробили меню, яке більш підходить для доставки та роботи на винос. В пекарні ми почали випікати більше хліба та інших базових продуктів, які були потрібні людям у цей складний час. Ми почали працювати в посиленому режимі, тому, грубо кажучи, це десь вдвічі більше продукції. Бо на початку вторгнення у людей була паніка, ніхто не знав, що буде далі. Полиці в магазинах пусті, тому треба було забезпечити більше продукції. Крім того, ми розширюємо співпрацю з місцевими постачальниками, щоб підтримати місцеву економіку та забезпечити стабільність постачання. Оскільки продукції почали виготовляти більше, то і звичайно більше потрібно на це все інгредієнтів. Ми домовилися з місцевими підприємцями про постачання, наприклад, олії. Спрацювалися і зараз працюємо досі в команді.
– Як змінилися прибутки в умовах війни?
– Я не можу сказати, що через збільшення кількості продукції практично вдвічі, ми маємо вдвічі більший прибуток. Оскільки в умовах війни ми дещо зменшили вартість. Звичайно, в “мінус” зараз не виходимо, але все-таки приблизно прибуток такий же. Це що стосується пекарні. З приводу кафе - звичайно впав прибуток. Менше туристів, менше відвідувачів. Менша посадка. Це звісно впливає. Але ми розуміємо, що це все зміниться після нашої перемоги. От прямо станом на зараз, люди вже починають приходити на відпочинок. Всі адаптовуються.
– Чи вдалося зберегти команди? Чи довелося скорочувати працівників?
– Ну деякі дівчата-працівниці повиїздили за кордон, хлопці, відповідно, пішли воювати. Не всі, звичайно. У нас працюють і ті, кому немає 25, тому ці лишилися. Але, знаєте, це все такий круговорот. Через війну багато хто і втратив свої місця робочі, тому, коли ми говорили про пошук нового співробітника (тобто про заміну на місце того, хто виїхав, чи пішов на фронт) - люди знаходилися швидко.
– Яким ви бачите вплив війни саме на локальний бізнес?
– Війна серйозно шкодить локальному бізнесу: знищуються приміщення, втрачаються клієнти, а багато підприємців змушені або закриватися, або переселятися в безпечніші регіони. Це якщо говорити в цілому, якщо ж суто по моїй історії - це адаптація до нових реалій і умов. Але, на щастя, нам вдалося перебороти та продовжити працювати далі.
– Як вплинули блекаути на бізнес і які ресурси вклали в те, щоб працювати в таких умовах?
– Блекаути змусили бізнеси встановити генератори, наша справа - не виключення, і це було правильне рішення. Під час повного відключення люди могли заряджати пристрої та мати доступ до зв'язку не лише в пунктах незламності, а й у нашому закладі. Клієнти приходили до нас, бо люди завжди хочуть їсти, а без електрики приготувати їжу вдома неможливо. Так само пекарня за будь-яких умов працювала і хліб на полицях був завжди.
Про допомогу та благодійний фонд
– А що вас підштовхнуло до створення благодійного фонду «Серце Южного»?
– Це було рішення, яке виникло природним чином. Ми бачили, як важко багатьом людям у нашому місті, особливо тим, хто залишився без роботи або домівки через військові дії. У нас була можливість допомогти, і ми вирішили не стояти осторонь. Ми змогли організувати системну допомогу: від продуктів харчування до медикаментів та засобів гігієни.
Нас працює у фонді небагато людей, до п’яти. Наш фонд надає допомогу одиноким матерям у вихованні своїх дітей, допомогу пенсіонерам, переселенцям та людям з інвалідністю, які можуть знаходитися в складних фінансових обставинах або потребувати медичної підтримки. Також ми підтримуємо військовослужбовців та членів їх сімей, які можуть потребувати допомоги через військові травми, фінансові труднощі або соціальну підтримку. Ми допомагаємо тим, хто перебуває у складних життєвих обставинах та потребує нашої підтримки, незалежно від їхнього соціального статусу чи професійного становища. У нас немає сталої співпраці з кимось. Фінансуємо все своїми силами. Але ми не проти, якщо хтось виявляє бажання долучитися до нашої допомоги, завжди до цього відкриті. Якщо хтось хоче стати нашим партнером - можна просто написати нам у соціальних мережах.
– Як поєднувати бізнес і благодійність?
– Ці два напрямки дуже гармонійно доповнюють один одного. Бізнес дає нам ресурси та можливості, а благодійність – мотивацію.
Команда також отримала потужний заряд від цієї діяльності. Не можна виділити це в одну історію, ми коли готуємося до наступної видачі гуманітарної допомоги деколи обговорюємо це прямо в кафе, це все бачать інші співробітники. Часто чуємо слова підтримки та навіть допомагають формувати пакунки деколи. Пекарня теж працює деколи для допомоги тим, хто потребує. Ми от борошно та олію кладемо у наші кошики. Це вже про налагоджену співпрацю з місцевими підприємцями, про які я говорив раніше. Важливо було знайти баланс, щоб і бізнес працював, і фонд виконував свою місію. Завдяки підтримці моєї родини, друзів та співробітників, ми змогли це зробити.
– Які уроки ви винесли з цього періоду? Що, на вашу думку, найважливіше для підприємців в умовах кризи?
– Найважливіше – це залишатися людьми. Ми маємо розуміти, що бізнес – це не лише про гроші. Це про людей, про взаємодопомогу, про суспільство. Криза показала, наскільки важливо бути гнучким і готовим до змін. Треба вміти адаптуватися і знаходити нові можливості навіть у найскладніших умовах. І ще одне – підтримка один одного. Наші клієнти, партнери та співробітники – це те, що допомогло нам вижити та продовжувати працювати.
