Інтернет-видання Южне.City стартує з новим проєктом: ми розповідатимемо своїм читачам надихаючі історії жінок-підприємиць, які попри війну, попри складні виклики долі знайшли себе і реалізувалися завдяки цілеспрямованості.
Ніжні і тендітні, але водночас наполегливі та витривалі. Це все про нашу, як прийнято говорити у народі, «слабку» сторону людства. Втім, такий міф розвінчують усі українські жінки, які зараз працюють під сигнали повітряних тривог та звуки роботи протиповітряної оборони.
Першим таким прикладом стала рієлтор Ірина Боберська з Южного, яка вже вісімнадцять років працює у цій сфері. Що важливо вказати, стартувала вона у цій справі взагалі без досвіду роботи та прирівнювала себе на початку зі сліпим кошеням. Та у кінцевому результаті, змогла не лише стати хорошим спеціалістом, а вже за кілька років відкрити власну агенцію нерухомості.
Про те, як вона досягла висот, змогла залишитися «на плаву» після початку повномасштабного вторгнення та як залишається конкурентноспроможною у невеликому місті – Ірина розповіла детально спеціально для журналістів інтернет-видання Южне.City.
- Як виникла ідея стати рієлтором, і що вас спонукало обрати саме цю професію?
- Відповідь дуже проста. Я ніколи не думала що буду рієлтором і матиму свою агенцію нерухомості. Так склалося, що у 2006 році я переїхала на постійне місце проживання у це місто і переді мною постало питання вибору роботи: де мені працювати і ким. У школу я не хотіла йти, у будинок культури теж, не хотіла працювати у державних установах. Хотіла свободи, щоб не було наді мною директорів, методистів. Шість років я пропрацювала у школі, і перед цим два роки на таможні, потім я зрозуміла, що потребую свободи дій. Так склалося, що я шукала квартиру тут не на оренду, бо я переїхала з донькою, вона ходила в школу і я познайомилася з рієлтором, побачила її принцип роботи і зрозуміла, що мені це подобається і вирішила спробувати себе у цій професії.
- Яким був ваш початок в цій сфері? Чи були в них які-небудь особливі виклики чи моменти?
- Початок був і цікавий, і веселий. Тому що це було на підйомі, на ентузіазмі 18 років тому. Я була молодша. Варто зауважити, що робота з людьми – це виклик, тому що люди всі різні. Ти повинен дуже багато чого знати і вміти, а саме головне: правильно комунікувати з людьми. Якщо в цій професії ти інтроверт, то тобі в цій професії робити нічого. Бувають угоди, які йдуть повільно, по течії, а бувають такі, що «ого-го» і ти не знаєш, чого очікувати. Кожен хоче показати своє его. Тут вже треба працювати як психолог, «гасити» ці пожежі. Ця професія, як рятувальник: ти приходиш, допомагаєш і ще й рятуєш. Якщо порівняти роботу, то це «клітка з тиграми», ти не знаєш, що може статися, але маєш бути готовим до всього. При нашій конкуренції високій у місті, маєш тримати себе завжди у тонусі. Це дуже тяжко і ти перестаєш розслаблятися. Я зловила себе на думці, що я не вмію розслаблятися і вважаю це побічним ефектом від роботи.
- Розкажіть, будь ласка, про процес відкриття власного агентства. Які перешкоди чи складнощі виникали і як ви з ними впоралися?
- Почнемо з того, що цій професії мене взагалі ніхто не вчив. Я досі пам’ятаю своїх перших клієнтів. Відстань від мого будинку до їхнього я пам’ятаю покроково. Ноги і руки трусилися, я була кошеням з закритими очима, я нічого не знала. Відпрацювала місяць-два на себе і цей період я можу назвати «методом спроб і помилок». Тоді не було компютерів, все писала від руки. А відкрити свою агенцію я мріяла давно, ще з перших років роботи. Я розуміла, що люди йдуть в агенцію і вже там шукають рієлторів. Звичайно, у нашому маленькому місті можна знайти рієлтора легко: і за оголошенням, і за відгуками знайомих. Перешкод загалом у мене ніяких не було, лише вибір приміщення і оренда вже власного офісу. Це зараз вже з цим простіше, можна зняти і квартиру якусь для роботи, і кімнату, а раніше тут з цим було тяжко. Були думки для своєї роботи купити окрему квартиру і облаштувати її, але я вирішила почекати. Тоді організувати у будинку, де я живу ОСББ і я знайшла приміщення, де можу працювати. Далі просто – відкриваєш ФОП, орендуєш приміщення, шукаєш меблі, робиш рекламу і працюєш.
- Як вплинула війна на вашу роботу і діяльність вашого агентства? Які стратегії ви використовували, щоб утримати бізнес плаваючим?
- На початку війни бізнес зупинився взагалі. Ми нічого не продавали взагалі десь приблизно до листопада 2022 року. Оренда «зрушила з місця» десь у квітні, бо до нас почали приїздити внутрішньо переміщені особи, здавали квартир дуже багато. Відсоток від здачі брали низький 30% від вартості квартири, адже бачили, з яким горем їдуть люди. Були випадки, коли селили людей і безкоштовно. Стратегія була одна – вставати і робити. Робити те, що і до війни: реклама, оголошення, дзвінки клієнтам. Багато клієнтів зустрічали «по дорозі», бо вони хотіли продати або купити. Ми намагалися не доводити себе до депресивного стану, не думати про погане.
- Яким чином ви зберігали своїх найманих працівників через війну і падіння попиту на нерухомість?
- У мене працює одна дівчинка в агенції і я вважаю, що мені цього достатньо для нашого міста. Кількість людей на 257 під’їздів вистачає одного. Я розмовляла з нею, пояснювала, що сьогодні ситуація така, можливо, завтра вона зміниться на краще. А може навпаки. Це життя і ми маємо це зрозуміти. Але мені з Нікою дуже пощастило. Вона молода, охоча до роботи, мені дуже подобається. Хоча вона мені зізналася, що ніколи не думала, що працюватиме з людьми. Ось і приказка «Ніколи не кажи «ніколи»». А ще я показую свій приклад, працюю на рівні з нею. Тобто, я не сиджу в кабінеті, а працюю, як вона: зустрічі, домовленості, робота з нотаріусами, з опікою, з виконкомом. І тільки твій особистий приклад може мотивувати.
Ірина та Ніка
- Як зараз працює ваше агентство порівняно з початком вторгнення? Чи збільшилася кількість клієнтів?
- Якщо порівнювати попередні роки, то початок 2024 мене поки не дуже тішить, а деякі речі взагалі насторожують. 2022-й і 2023-й була і більша кількість продажів, і більша кількість клієнтів. Не можу сказати, з чим це пов’язано, можливо, люди думали, що ця війна незабаром закінчиться і ми заживемо знову, як раніше. У цьому році в людей знову ж неясність і тому люди чогось очікують. Але все-таки це моя особиста суб’єктивна думка. А от кількість клієнтів-продавців у нас зростає щодня. Це дуже велика кількість для Южного. Якщо раніше ми могли клієнтам показати 3-4-5, максимум 6 варіантів квартир для купівлі, то зараз ця цифра сягає близько 15. Коли така велика кількість квартир на продаж, це показник, що ціни будуть падати. А найперша причина в цьому – відсутність пляжів та відкритого доступу до моря.
- Що найбільше вас надихає у вашій професії?
- Це те, що ти допомагаєш людям і бачиш результат своєї праці. Буває таке розплутуєш, що люди вже життя не могли вирішити (з документами, мається на увазі), а ти вирішуєш і в результаті продаєш квартиру. Багато що тут зіграє риси характеру, я дуже вперта і тому на півшляху ніколи не зупиняюся. Бувають моменти, звичайно, коли руки опускаються, але трішки перетерплю і знову з новими силами беруся за роботу. Я навіть під час роботи ніколи не можу зізнатися в тому, що я стомилася. Вже після успішного завершення, можу сказати, що я виснажена і мої нерви просто закінчуються. Але в процесі – ніколи. Ще надихає щира вдячність людська.
- Які загальні тенденції ви спостерігаєте в ринку нерухомості за останні роки?
- Під час війни ринок нерухомості практично не розвивається, у нашому місті все поки стоїть, нічого не будується. Але я бачу і можу відзначити те, що люди хочуть більше жити у нових будинках, у нових квартирах. Я думаю, що багато в чому нас навчила війна, тобто, раніше ми відкладали своє життя на потім, але зараз зрозуміли, що життя швидкоплинне.
- Якими основними принципи ви керуєтеся у своїй роботі з клієнтами?
- Один-єдиний мій принцип – це чесність, відкритість, прозорість. Взагалі, це фундамент цього бізнесу. Місто маленьке, репутація завойовується дуже довго, тому розумієш, що кожен недолік дуже швидко розійдеться у маси і необхідно такі випадки не те, що мінімізувати, а виключити. Я завжди відкрита і говорю те, що думаю. Особливо, якщо мене спонукають зробити щось «незаконне». Якщо ж ситуація буде різнитися з моїми принципами, то я лишаю цих клієнтів і працюю далі.
- Як ви вирішуєте конфлікти або незгоди з клієнтами чи партнерами?
- Їх, до речі, дуже багато, бо конкурентів багато, а місто маленьке. Буває зустрічаємося, говоримо, як воно є. Бо моїм клієнтам і конкурентам буває на все начхати, адже «гроші вирішують все». Але просто я це обходжу і йду далі. Але в той же час дуже охороняю свій бізнес, свою справу. Я не дозволяю конкурентам порушити свої кордони і поставити палки в колеса. З клієнтами вирішую проблеми так: якщо людина не права (а таке буває часто), то я просто його лишаю в спокої, повертаю завдаток. Якщо бачимо якесь негативне відношення, то говоримо про це в очі. А взагалі, вважаю, що специфіку роботи потрібно проговорювати на початку: я розповідаю, з якими правилами працюю, а вони – з якими прийшли.
- Які нові технології або інновації ви впроваджуєте в свою роботу, щоб залишатися конкурентоспроможними?
- Почала вести соціальні мережі, де показую і розповідаю багато чого про нерухомість міста. Подаємо рекламу у можливі пабліки і робимо найдавнішим методом – клеємо оголошення на дошку. Але у нас їх зривають, тому в допомогу реклама в інтернеті. Втім, вважаю, що потрібно використовувати усі методи, тільки тоді можеш бути конкурентноспроможним.
- Які ваші плани на майбутнє розвиток агентства? Чи маєте ви якісь конкретні цілі чи проекти?
- Коли війна закінчиться і почне розбудовуватися місто. Я мрію, щоб воно стало курортним, бо наше найбільше багатство – сонце, море і відкритий пляж. Якщо все так і буде, я мрію розширити свою агенцію, збільшити штат. Я бачу потенціал у цьому місті.
- Як ви визначаєте успіх у своєму бізнесі?
- Увесь свій пройдений шлях я вважаю успіхом. Я себе твердо почуваю на ногах, не зневірилася у цій професії, 100% відчуваю себе у цій професії. Успіх – це те, що я знайшла себе у своїй справі.
- Які ваші поради для молодих рієлторів, які тільки починають свою кар'єру?
- Моя порада: якщо вам щось не подобається у цій професії – не затримуйтеся в ній, це не ваше. Шукайте себе в чомусь іншому. Якщо хочете – спробуйте. Походіть разом з досвідченим рієлтором, проведіть з ним робочий день.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
