Будучи вагітною та відправивши чоловіка на фронт, Валерія Аванесян прийняла виклик життя з надзвичайною мужністю та винахідливістю. У період, коли більшість людей зупинилася в очікуванні кращих часів, вона вирішила облаштувати вдома робочий кабінет і продовжити свою справу, яку вона розпочала ще до війни. Від скромного початку до успішного бізнесу у сфері краси – це шлях, який Валерія пройшла з непохитною вірою в свої сили і невпинним бажанням вдосконалюватися.
Історія Валерії Аванесян є третьою в серії публікацій від інтернет-видання Южне.City у рамках проєкту "Успішні жінки - підприємиці міста Южного". Ми розповідаємо про жінок, які, незважаючи на труднощі війни, або започаткували свій бізнес, або продовжили його, показуючи всім, що навіть у найскладніші часи можна досягти успіху.
Валерія – справжній приклад сили і відданості. Її історія почалася з простого бажання забезпечити свою сім’ю, коли її чоловік вирушив на фронт. Незважаючи на всі виклики, вона не здалася і змогла перетворити свою пристрасть до краси на прибутковий бізнес. Вона облаштувала робочий кабінет прямо у своєму домі, де, незважаючи на перебої з електрикою та повітряні тривоги, приймала клієнтів і створювала красу.
Сьогодні Валерія є не тільки успішною підприємицею, але й джерелом натхнення для багатьох. Вона продовжує працювати і розвиватися, знаходить нові можливості для навчання і вдосконалення своїх навичок. Вона не просто надає послуги, а створює особливу атмосферу, де кожна жінка може відчути себе красивою і впевненою.
- Як з’явилася ідея відкрити свій бізнес, особливо в умовах війни?
- Моє бьюті-життя розпочалося ще у 2018 році під час першого декрету. На той момент моїй дитині було чотири місяці, і я відчувала, що мені треба чимось зайнятися. Я вирішила, що це буде оформлення брів, і знайшла найдешевші курси. Вони виявилися не дуже корисними, але я їх закінчила і почала працювати вдома, поступово створюючи клієнтську базу.
Коли наш син захворів, ми постійно їздили по лікарнях, брали кредити. Це вимагало багато коштів, і я зрозуміла, що мені треба змінити сферу діяльності на щось більш прибуткове. Я вирішила займатися нарощуванням вій, знайшла знову найдешевші курси і дуже швидко сформувала клієнтську базу.
Перед повномасштабним вторгненням у мене був 14-годинний робочий день (і один вихідний на тиждень), з великою кількістю клієнтів. Коли почалася війна, я припинила діяльність на півтора місяця і виїхала з країни. Після повернення до України, дівчата дуже активно писали і чекали на мене, тому я вирішила відновити роботу, приймаючи клієнтів вдома, навіть будучи на 36 тижні вагітності.
Мій чоловік пішов в армію, і я працювала вдома з дітьми, приймаючи по одній-дві клієнтки на день. Це було зручно для дітей і допомагало мені морально розвантажитися. Після народження дитини я взяла паузу у роботі на півтора місяця, але постійні запити від клієнтів змусили мене повернутися до роботи.
Я працювала вдома до жовтня, але розуміла, що маленька квартира не підходить для роботи, тому знайшла кабінет в підвальному приміщенні і зробила там ремонт. В середині жовтня я почала працювати в окремому кабінеті, приймаючи велику кількість клієнтів навіть без світла. Це було важко, але клієнтки підтримували мене.
- Що стало поштовхом до розширення бізнесу і освоєння нової ніші?
- Передноворічний запис завжди забитий у б'юті-майстрів, і я приймала по три-чотири клієнти на день. Під час одного з сеансів я подивилася на брови клієнтки і подумала, що їй треба оновити перманент. Тоді мені спала на думку ідея зайнятися перманентом.
Я одразу знала, до кого хочу піти на навчання, бо в соцмережах було багато інформації про певні пігменти та майстрів, які працювали на них. Ці пігменти були українського виробництва, і я вирішила працювати саме з ними, бо не могла використовувати російські матеріали з етичних міркувань.
Однак, навчання з перманенту було дорогим, і я розуміла, що потребую коштів. Мій чоловік, який був військовим, підтримав мене і допоміг знайти необхідні фінанси. Знайшовши няню для дітей, я записалася на курси і почала вивчати перманентний макіяж.
Соцмережі відіграли важливу роль у моєму виборі, бо саме там я побачила роботи майстрів і якість загоєних брів. Ця природність і краса дуже приваблювали мене. Я зрозуміла, що хочу цим займатися, і вирішила ризикнути, незважаючи на труднощі та ризики.
Зараз я працюю у сфері перманентного макіяжу вже півтора роки. Це важка, але надзвичайно цікава і захоплююча робота, яка приносить мені велике задоволення.
- З якими викликами ви зустрілися при створенні та запуску свого бізнесу?
- Найбільша складність в нашому місті, Южному, – це знайти приміщення, яке відповідатиме усім вимогам. Для сфери нарощування вій важливо, щоб приміщення мало вікно та добре провітрювалося, оскільки клей досить токсичний і потребує постійної вентиляції. Крім того, приміщення має бути просторим і теплим, щоб забезпечити комфорт як для клієнтів, так і для мене. Знайти таке приміщення дуже важко.
- Що ще було складним?
Інші майстри часто мають труднощі з пошуком клієнтів. У мене ніколи не було проблем з клієнтською базою, але коли я перейшла в сферу перманентного макіяжу, стало значно складніше. Перманент – це не регулярна процедура, як, наприклад, косметологія чи депіляція, яку роблять щомісяця. Перманентний макіяж роблять один раз на рік чи два, тому постійно треба шукати нових клієнтів. Крім того, це дорога процедура, і не всі готові віддати великі кошти, особливо під час війни.
- Які страхи у клієнтів?
Дівчата часто бояться болю та можливості зіпсувати свою зовнішність. Перманентний макіяж, особливо брів, може викликати побоювання щодо кольору та вигляду після загоєння. Деякі бояться, що це буде виглядати неприродно або мати незрозумілі відтінки. Перманент губ – особливо чутлива та болюча процедура, яка триває до трьох годин, і багато хто боїться цього дискомфорту, незважаючи на застосування знеболюючих засобів.
- З якими викликами ви зустрілися при створенні та запуску свого бізнесу?
- Загалом, основними викликами були пошук відповідного приміщення, залучення нових клієнтів у новій сфері діяльності та подолання страхів клієнтів щодо процедури перманентного макіяжу.
- Які були найбільші перешкоди і як ви їх побороли?
- Для мене найбільшою перешкодою і водночас мотивацією є мої діти. Не завжди є можливість домовитися з нянею, щоб вона залишилася з дітьми, коли мені потрібно вийти на роботу. Завжди потрібно завчасно обговорювати графік, оскільки працюємо в визначеному режимі. Якщо клієнтки хочуть записатися на інший час, мені доводиться обговорювати це з нянею, щоб вона могла залишитися з дітьми. Це створює певні труднощі в роботі, іноді доводиться брати дітей з собою на роботу. Діти можуть заважати, хоча буває і нормально. Усі розуміють, що зараз такі умови, що багато чоловіків немає вдома, вони воюють. Жінки теж часто приходять з дітьми. Звісно, хотілося б працювати в комфортних умовах, в тиші, але маємо, що маємо. Головне, щоб була робота, щоб усі були живі і здорові.
- Як шукаєте постачальників? Багато бізнесів релоковані, наскільки зараз складно налагодити співпрацю?
- Я одразу визначилася, на яких матеріалах буду працювати, і обрала одеські пігменти фірми The Mineral. Тому в мене немає проблем з пошуком матеріалів. Пігменти майже завжди є в наявності, якщо їх немає, потрібно трохи почекати, або купити заздалегідь, щоб був запас. Наприклад, для губ я використовую іншу фірму – Лік, також український бренд. Українська індустрія дуже розвинулася і стало набагато легше знаходити якісні матеріали. Фірма The Mineral недавно випустила картриджі для перманенту, що дуже важливо для роботи. Тепер я переходжу на українські матеріали, і це мені дуже подобається. Мені важливо, що я можу підтримувати українських виробників, які сплачують податки і допомагають армії.
У сфері нарощування вій за останні два з половиною роки, з початку повномасштабного вторгнення, індустрія в Україні дуже розвинулася. З'явилося багато нових українських фірм, які виробляють якісні матеріали для нарощування вій, клей та інші матеріали. Наприклад, фірма Platinum з Одеси дуже масштабувалася і зараз представлена навіть у Польщі та Іспанії. Раніше українських матеріалів було недостатньо, доводилося купувати російські. Зараз українські виробники, такі як Platinum, Vilumi, та інші, пропонують високоякісні матеріали.
Я одразу визначила, що буду працювати на пігментах фірми The Mineral. У мене немає проблем з пошуком матеріалів, вони майже завжди є в наявності. Якщо їх немає, можна трохи почекати або закупити заздалегідь. Також використовую продукцію українського бренду Лік для губ. Українська індустрія дуже розвинулася, і зараз набагато легше знаходити якісні матеріали. Нещодавно фірма The Mineral випустила картриджі для перманентного макіяжу, що дуже важливо для моєї роботи.
Зараз я переходжу на українські матеріали, і це мені дуже подобається. Мені важливо підтримувати українських виробників, які сплачують податки і допомагають армії. Це принциповий момент для мене. Я обираю лише тих, хто підтримує Україну і не намагається працювати на два фронти – і в росії, і в Україні. У сфері перманентного макіяжу багато майстрів намагаються встигнути і там, і тут, але я вважаю, що потрібно бути патріотом своєї країни і будувати майбутнє лише в одній країні.
- Як зберігали позитивний настрій та мотивацію під час важких умов?
- Моя робота ніколи не дозволяла мені розслаблятися. Нарощування вій – це безперервний потік клієнток, завжди є запити, завжди багато бажаючих. Незалежно від обставин, чи є світло, чи немає, дівчата приходили зі своїми павербанками, лампами. Вони були готові до будь-яких умов, аби отримати цю красу. Для багатьох нарощування вій стало внутрішньою опорою, яка допомагала справлятися зі стресом. Я просто допомагала дівчатам, які приходили і розповідали свої історії, ділилися переживаннями. Ми мотивували один одного.
Часто я була з дітьми на роботі, вони гралися в кабінеті, але дівчата завжди підтримували мене. Напевно, клієнтки були тією самою мотивацією під час важких умов. Дівчатам завжди потрібно бути гарними, і під час Другої світової війни жінки хотіли бути гарними, і зараз також. Вони знали, що я працюю в підвалі, що це бомбосховище, і що можна прийти і бути в безпеці. Вони приходили з дітьми під час ракетних обстрілів, знали, що їхні діти в безпеці, і гралися з моїми дітьми. Все було дуже класно і комфортно.
Зараз, в більшості випадків, дітьми займається няня, а дівчата просто приходять поспілкуватися, відпочити і отримати дозу краси.
- Чи відчували ви підтримку від рідних близьких? Чи не говорили вам, що це ризиковано?
- Коли я почала працювати вже з початком повномасштабного вторгнення, моєму чоловіку довелося піти в армію, і з вересня 2022 року він знаходиться на передовій. Я працювала сама, без будь-якої допомоги. Моя мама завжди допомагала мені до війни, але після її початку вона відмовилася допомагати з дітьми. Вона говорила, що мені не варто працювати, адже чоловік військовий і заробляє. Проте, ті, хто знайомі з життям військових, знають, що величезна кількість грошей йде саме на армію. Купівля амуніції, генераторів, палива – все це коштує дуже дорого. Ми купили дві машини, одна з яких зараз наполовину побита.
Незважаючи на слова моєї мами, я розумію, що повинна працювати. Я маю забезпечити майбутнє своїм дітям, дати їм освіту, одягти, накормити. Плюс, мій чоловік знаходиться на передовій, і хоч я дуже вірю, що він буде живий і здоровий, ніхто не знає, що буде завтра. Люди гинуть навіть в тилу, а на передовій ситуація ще небезпечніша. Я повинна мати подушку безпеки, завдяки якій зможу забезпечити своїх дітей у випадку непередбачуваних обставин.
Я знайшла няню і можу працювати без допомоги мами. Мій чоловік підтримує мене, хоча і каже, що я повинна кинути роботу і відпочити. Але я не можу цього зробити, адже я маю бути готовою до будь-яких ризиків і забезпечити безпеку та добробут своїх дітей.
- Як ви рекламували свій бізнес у таких нестабільних умовах?
- Реклама мого бізнесу в таких умовах базувалася переважно на "сарафанному радіо" та соціальних мережах. Найкраща реклама – це, звичайно, рекомендації від задоволених клієнтів. Дівчата часто приходять до мене за порадою своїх подруг або знайомих. Це один з найефективніших способів привернення нових клієнтів.
Другий напрямок – це соціальні мережі, зокрема Instagram. Я активно веду свою сторінку, де публікую роботи, спілкуюся з підписниками і створюю контент. Хоч у мене не дуже велика кількість підписників (близько 1600-1700), активність на сторінці досить висока. Це радує, адже відгуки на сторіз та пости показують зацікавленість і довіру до моєї роботи.
Щоб привернути більше уваги, я періодично шукаю моделі для створення нового контенту. Ведення Instagram займає багато часу, інколи до 5-6 годин на день. Але це необхідна частина роботи, яка допомагає підтримувати зв’язок з клієнтами та залучати нових.
- Які ви бачите перспективи для вашого бізнесу у майбутньому, з урахуванням обставин війни та після її закінчення?
- Можливо, я не дуже стратегічно підходжу до планування майбутнього, але на даний момент я зосереджуюся на тому, щоб вдосконалити свої навички та покращити якість роботи. Перманент – це складна і відповідальна справа, і я хочу стати справжнім професіоналом у цій галузі. Це вимагає постійного навчання і практики.
Я не розглядаю те, що буде після війни, як основний фактор свого планування. Головне зараз – це працювати на результат, вдосконалювати техніку і набиратися досвіду. Вважаю, що якщо я стану дійсно класним майстром, клієнти знайдуть мене навіть у складні часи.
Перспективи для бізнесу після закінчення війни багато в чому залежатимуть від економічної ситуації в країні. Хоча економічний стан може погіршитися, жінки завжди хотіли і будуть хотіти бути красивими. Тому, навіть за важких умов, попит на послуги перманентного макіяжу залишатиметься.
Я прагну зайняти стійке положення в цій сфері, щоб мати гарну репутацію і бути відомим майстром. Вірю, що якість роботи і щира любов до своєї справи допоможуть мені досягти успіху незалежно від обставин. Головне – не зупинятися на досягнутому, постійно навчатися і покращувати свої навички.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
