Сьогодні показувала клієнтці, як приклад, сайт свого психолога. Розповідала, яка вона крута.
І несподівано, вирвалося "Але мені її послуги вже не по кишені. 50 доларів - година".
100-хвилинна консультація завершилась. Задоволена клієнтка заплатила 30 доларів і замовила місячний Фейсбук-супровід її бізнес та особистої сторінки.
А я прийшла додому і "крепко задумалася".
А чого це мені, власне, не по кишені психолог?
Так, щоб купити одну її годину, мені треба попрацювати три.
Але, враховуючи різницю в сфері і специфіці роботи, досвіді, клієнтській базі і енергозатратах - це абсолютно закономірно.
І її консультації для мене зараз навіть не є першочерговою потребою. Ми круто пропрацювали увесь мій "лікарняний" період, з`явилося бажання жити і створити власний бізнес.
Зараз пріорітетнішим є супровід бізнес-коучів, і я із задоволенням отримую нові знання і навики. А якби навіть і знадобилася терапія, то я цілком можу собі це дозволити.
Звідки ж це "не по кишені"?
Я роздивлялась з усіх сторін цю фразу і перенесла її у візуальний образ. Уява намалювала розтріпану, замурзану дівчинку в пальто "з чужого плеча" із порваними кишенями. А з тих кишень виглядали брудні пальці з поломаними нігтями.
А потім глянула в дзеркало.
На новеньке жовте пальто, на якому ще "муха не сиділа".
На свіжовідманікюрені пальці з рожевими блискітками, схожими на цукрову пудру (хто про що, а Іра - про їжу).
То звідки ти взялось "не по кишені"? Якщо із самого дитинства (спасибі батькам!) пальто мені завжди "впору", кишені цілі, а руки - доглянуті?
Досягаючи ціль за ціллю ми часто не помічаємо, як встигли змінитися. Як те, що ще раніше здавалося недосяжним (вільний графік, погодинна оплата, поїздки світом) стає нашою буденністю. Не святкуємо перемоги, як мантру повторюючи "це мені не по кишені" (або "всі - зубожіли", це вже як кому подобається). А потім дивуємось, що немає радості. А звідки ж їй взятися?
Бідкатися - страшенно шкідлива звичка. Урочисто обіцяю, що від сьогодні кидаю, як недопалком об землю.
А фразу "мені не покишені" заміняю на "я можу собі це дозволити".
Подивимось, що з цього вийде.
