Коли батько пішов воювати, у дитини з’являються питання на кшталт: Де тато? Коли він повернеться? Чому він не прийшов сьогодні? Як довго його не буде? Часто відповіді на ці питання складно знайти, щоб не нашкодити дитині та не викликати у неї негативні емоції.
Інтернет-видання Южне.City поспілкувалося з психологинею Мариною Медведєвою, яка розповіла, як правильно спілкуватися з дитиною військового, чи варто їй говорити правду про фронт та як підтримати у складній ситуації.
Фото: З особистого архіву Марини Медведєвої
Чи треба розповідати дитині правду, що батько на фронті?
Найперше, що варто зазначити, що правда — це дійсно важливо. Важливо відкрито казати дитині про війну, бо якщо повністю ізолювати її від цієї інформації, то є ризик, що вона сама щось почує, побачить і почне фантазувати. Тут "брехня заради порятунку" — не працює. Тобто, фрази "тато у відрядженні" чи "поїхав у справах", потім навпаки травмують.
Як правильно їй подати цю інформацію?
У залежності від вікової категорії, слід зважати на те, як дитина сприймає інформацію. Якщо це дошколя або й молодший шкільний вік — потрібно подавати це у казковій, метафоричній формі. Наприклад, так: "На нашу країну напали злі люди і наш батько героїчно боронить державу та наш дім". Якщо це підліток, то говорити про фронт потрібно прямо.
Що потрібно робити, аби не нашкодити психологічно?
Дуже важливо приймати будь-які емоції дитини. Вона може сумувати, скучати, боятися, тривожитися. Слова: не бійся, ти не повинен плакати, не повинен боятися — травмують. Бо це сигнал для дитини, що те, що вона відчуває — не нормально, а емоції ми не можемо замовляти.
Тобто тут потрібно підвищувати власний емоційний інтелект, щоб не нашкодити. Є таке поняття "контейнування", тобто допомогти дитині прожити ті емоції, які в неї виникають. Загальноприйнятий момент "аби дитина не плакала" — це те, що в решті призводить до того, що дитина виростає, приходить до психотерапевта і пропрацьовує свою травму.
Тому проживати емоції важливо і заспокоювати будь-якою ціною не варто, бо це її досвід. Коли вона це прийме їй буде легше. Так, тато воює, мені від того страшно, але я роблю все можливе, щоб коли тато повернувся я його зустріла і так далі.
Чого не можна: не можна казати, що все буде добре, заспокойся. Ми не вміємо передбачати майбутнє і ми не знаємо як буде. Тому думки про майбутнє — це більше про некомфортний стан, тривожний. Ми можемо лише надіятись на позитивний сюжет. Тому потрібно виключити фразу "Все буде добре". Бо в разі чого дитина може бути ще й обманутою, бо мама казала, що все буде добре.
Як підтримати дитину в цей час?
Найкращою підтримкою для дитини буде адекватний, сильний дорослий поруч. Діти віддзеркалюють стан батьків. І якщо мама поруч в розладі, в поганому стані, дуже тривожиться і не може допомогти дитині — вона буде дзеркалити її стан. Не точно так проживати, а показувати своєю поведінкою: якщо дитинка маленька, вона буде агресувати, "висіти" на мамі. Якщо дитина старша, вона може робити якісь погані речі, щоб не усвідомлено привертати увагу. Таким чином, шукаючи підтвердження "А ти точно поруч, а ти точно мене любиш?".
Тому найперше, що треба робити мамі — дбати про себе і свій стан. Якщо поруч буде нормальна, врівноважена, спокійна мама, яка психічно здорова — вона зможе дати дитині необхідну опору. Якщо дійсно важко — звертатись за допомогою. Це насправді дуже потрібно: до фахівців, дитячих психологів, у фонди підтримки, до дорослих психологів, якщо мамі потрібно.
Також можна спонукати до творчості. Говорити малювати малюнки на тему: як працює наша армія, перемагає, які українці герої, який тато молодець.
