Вітаю! Знову я, дизайнер інтер’єру, разом з вами в пошуках хюґе, продовжую дописи про вітальню.
Один наш замовник, дорослий чоловік, відстояв право у власної родини (дружина і дві доньки) зробити у вітальні полички для своєї колекції іграшок з кіндерів, яку він збирає довгих 30 років. Варто додати, що ніколи до та після того я не бачила людини, щасливішої за нього. Все тому, що він мріяв і реалізував свій, як кажуть данці, hyggekrog – затишний куточок.
Hyggekrog – це також м’яке крісло, що допомагає в ті важкі часи, коли температура надворі стрімко наближається рекордного мінуса. Hyggekrog – улюблена чашка, в котрій листя чаю, залите окропом, повільно кружляючи, невагомо сповзає на дно. Hyggekrog- низьке підвіконня, у вікні котрого мерехтить метушливе життя. "Це моє місто", - співає Onuka в навушниках, продовжується сопілкою. Незчуєшся, як ось, воно вже тут - омріяне покращення. В такому ракурсі розкидані подушки, кіт на шторі, і, навіть, крихти від вівсяного печива здаються нам часточками загальної концепції тихого задоволення.
Любов до маленьких затишних куточків в нас від часів, коли людство жило в печерах, потім землянках, де пращурам було спокійно споглядати за великим зовнішнім світом. "Он, той мамонт, що пасеться на лузі, здається вже не таким і страшним. Залишусь я, мабуть, тут", - вирішив хтось.
Так і з'явилась перша хата. До речі, слово ХАТА в перекладі з санскриту(як посилання до давності українських слів) - “гата” - землянка. Таку “схованку” зараз найчастіше роблять у вітальні. Я люблю в цій якості вищезгадані підвіконня і підвісні до стелі крісла-кокони. Зручно залишатись там ніби окремо, та водночас з усіма разом. Бо ми б не були українцями, коли б не наша загальна базова потреба - згуртованість, але про це я розповім наступного разу.
Традиційна хата української родини була двокамерна, складалась з сіней і житлової кімнати, в якій і їли й спали всі разом. Зустрічалась в заможних людей ще трьох камерна хата, в якій "світлину" прикрашали килимами та вишитими рушниками. В хаті святкували Різдво, хрестини, гуляли весілля. Цей устрій зберігався поколіннями упродовж століть. Пізніше ми переживемо радянські комуналки та гуртожитки. Тісними стінами нас не залякати, але, з часом, душа забажала свободи. Зараз, за наявності факту збільшення квадратних метрів на людину, традиційна “трьошка” все одно має місце, де всі близькі збираються разом, великим сакральним родинним колом. Про сакральні символи буде окрема стаття, бо вони так міцно вплелися в наш культурний код, що не можна лишатися осторонь цієї теми.
Щастя — коли в домі затишок, дорогі люди поруч і на душі спокій. Тоді відчуваю себе сповненою енергією,” – пишуть мені читачі. Відчувати присутність близьких на рівні підсвідомого сприйняття - це базова потреба і запорука безпеки. Саме ця звична буденність за моїм опитуванням, лідирує в рейтингу hygge по українські, який виглядає, наразі, так: 1. родинне коло і час разом 2. “схованка” - власний затишний куточок 3. улюблені речі з історією.
А я і далі шукаю інші приклади, хочу побачити, згадайте те, що живе на рівні генетичної пам’яті й здатне збудити в нас радість життя.
Наразі підібрала для вас з мережі приклади зимових віталень в білому кольорі. Всі картинки зарядженні на добро!
Далі напишу про вогонь, про ритуали полум'я і їжі. Буде цікаво) На сьогодні залишилось, власне, додати побажання : Вітайтеся частіше! Живіть щасливіше! Будьте!
