Сон - важлива і незамінна складова нашого життя. Середньостатистична людина спить приблизно 25 років, що дорівнює третині всього життя. Зазвичай, для нормального функціонування, людині потрібно 7-8 годин сну на добу. Однак, існує безліч ситуацій, за яких людина не може собі дозволити спати щоночі. У цьому матеріалі редакція сайту Южне.City вирішила зібрати історії людей, які з різних причин змушені були не спати вночі, та запитати, що допомагало їм не заснути.
Вікторія Талашкевич - журналістка, тренерка.
Одного разу проїхала за кермом 14 годин поспіль і подолала 810 кілометрів. Перед дорогою виспалася, та й траси на Західній Україні чудові, тож за кермом не куняла. Але якось з рік тому їхала з Києва і ледве стримувалась, щоб не заснути - повіки злипалися. Згадала всі можливі способи тримати себе за кермом енергійною, принаймні для мене:
5 місце: Енергетики. Люблю “Burn” за кислинку у його смаку, але коли ти справді втомлена, ефект енергетика триває хвилин 20. Далі - знов починаєш повільно кліпати.
4 місце: Кава Горнятко кави зігріває руки, відвертає думки від згадок теплої подушки, а головний ефект досягається тим, що каву треба купити - стати на заправці, розім'яти ноги, подихати повітрям.
3 місце: Кава з енергетиком Відкрила цей спосіб на трасі Київ-Чоп, і тоді, кілька років тому, він мені допоміг. Хоча це насправді нуль помножений на нуль.
2 місце: Вода з газом чи без Коли постійно п‘єш воду, організм тримає себе у тонусі. Обмінні процеси йдуть швидше, кров рухається, лімфа також. Та й тобі треба потягнутися, взяти пляшку, відкрити, випити, закрутити кришечку - драйв.
1 місце: Витікає з попереднього Найбільш ефективним способом боротьби із сонливістю для мене є бажання сходити до туалету. Коли їдеш по трасі, де туалетів та заправок нема, то увага прикута до дороги, бо ти виглядаєш, коли вже буде зупинка. Нестримне бажання сходити до туалету тримає очі відкритими, а організм - напруженим. Але води для цього треба випити таки чимало.
Олександр Нікітін - журналіст, турист.
Багато подорожую Україною. Одне з моїх хобі - мандрівки електричками на далекі відстані. Зазвичай, в дорозі проводжу 2-2,5 дні. Як правило, нормально поспати в подорожах вдається дуже рідко. Тож, не спати 50-60 годин вже стало звичним для мене. Однак, під час найпершої подорожі, було трохи незвично спостерігати за тим, як змінювався стан організму залежно від того, скільки годин тіло і мозок перебували без відпочинку. 1-2 недоспані ночі можна порівняти зі станом легкого алкогольного сп'яніння, адже спочатку трішки втрачається координація іноді ти не можеш розминутись з людьми, які йдуть на зустріч. Так само, стає важко висловлювати свої думки, бо в голові твориться справжня каша.
Мій персональний рекорд - 84 години без сну, які, знову ж таки, довелось провести у подорожі. На третій день без нормального відпочинку додається апатія та, навіть, трішки параної. Апатія і депресивний настрій з'являються, як я читав, через те, що організм виробляє багато гормонів стресу. Боротись з недосипанням допомагає гарячий чай або кава. Вони для мене як своєрідне плацебо, адже після гарячих напоїв завжди відкривається наче "друге дихання".
Володимир Ткачов - студент, страйкболіст.
У страйкболі з весни 2018-го. Прийшов туди, перебуваючи в іншому проєкті. Коли дізнався про це, то швидко проявив цікавість. Придбав АКС-74: було неочікувано що аерофітна зброя зовні дуже схожа на справжню. Моєю мотивацією для цього стало бажання йти в лави ЗСУ, і, як відомо, страйкбол найкраще готує до цього. Можливості відпрацювань навичок поводження зі зброєю, відпрацювання тактики ведення бойових дій, витривалість - це усе там також є.
Перша серйозна гра була ближче до літа 2018-го, ми тоді в Черкасах реконструювали бойові дії в Афганістані (1979-1989). Пам'ятаю як тоді сильно хвилювався, оскільки це було незвично та атмосферно. Перша ж ніч далася складно. Ліхтарів не було, задача стояла тоді "зустріти" колону ворога. Мене дуже тягнуло спати, але страх заснути прям перед носом у ворога, скажімо так, підбадьорював. Під час таких заходів виробляється адреналін, який мов наркотик, відкриває нові сили й можливості. Засинаючи на прикладі свого автомату, почув як щось спереду йшло, туди полетіла граната товариша. Її вибух швидко змусив мене забути, що я засинав. Подальші події тільки підсилювали кількість адреналіну, і тоді не спав добу. Далі вже було легше, але від цього залежить багато факторів.Організм людини має здатність звикати до таких стресових станів, але коли гарно набігаєшся і даси собі змогу сісти перед багаттям, то очі самі собою починають заплющуватися. Тому під час нічних фаз старався уникати такої спокуси.
Ігор Бабенко - водій.
Пам'ятаю, тато розповідав, що коли працював на заводі у радянські часи, там придумали третю зміну. Це було за Брежнєва, десь в кінці 70-х, на початку 80-х, по всій країні. Придумали це в цілях економії електроенергії, але ці зміни себе не виправдали, тож тривало це не більше як місяць. Друга зміна починалась з 15:30 і до 0:00 ночі. А, відповідно, третя - з 12 ночі та до 8 ранку. Тато жив неподалік від заводу, тож на роботу виходив о 23:30. Казав, що важко було дочекатись і не заснути, бо програми на телебаченні закінчувались вже о 23-й. За його словами, до 1-2 ночі люди ще якось працювали, а потім кожен дивися де б йому прилягти - на тумбочку, на станок, хто де. І так десь до 4-5 ранку спали, бо важко було звикнути працювати вночі. Однак, таке нововведення не прижилось і менш ніж за місяць було скасоване.
Що ж до мене, то багато років працюю таксистом. Зараз вже звик, але коли починав було дуже важко. Постійно боявся, що засну за кермом. Напевно, цей страх і не давав мені "відключитись". Звичайно, під час зміни випиваю багато кави. Не те щоб вона дуже сильно відбиває бажання спати, але, принаймні - це процес. Адже, тобі потрібно встати, замовити каву, розколотити, випити. Тобто, це якось відвертає. Але, на початку і це не допомагало. І тоді, як кажуть в мемах, на 100% складався з кави й ненависті.
Енергетики категорично не раджу. Від них лише одна шкода. Якось, брав заради цікавості, але, замість бажаного заряду бадьорості отримав лише проблеми зі шлунком. З того часу, енергетики не п'ю взагалі. Ні під час роботи, ні у повсякденному житті.
Світлана Даниленко - бухгалтерка.
Працювала на м'ясокомбінаті у відділі реалізації 5 років. Це була робота як в денну, так і в нічну зміну. Вона передбачала оформлення документації на розвантаження продукції - товаротранспортні, податкові, видаткові накладні. Розвантаження товарів йшла вночі й потрібно було виписувати на неї документи. Ми формували їх, складали їх у потрібному порядку і відправляли.
Щодо графіка, скажу за себе, що для мене - це було дуже тяжко. І звикнути так і не змогла. Наприклад, сьогодні ти працюєш вдень, а наступна зміна - вночі. Тобто, один день ти спиш в обід з нічної, в інший день - вночі, перед денною. Таким чином, збивається ритм організму і порушується режим сну. Взагалі, всі процеси, які проходять в організмі - збиваються. Через це, часто підіймався тиск. Тому, так і не змогла звикнути.
Кава та інші напої мені не допомагали, бо все одно хотілось спати. Або, навпаки, відбувалось збудження організму, що призводило до перевтоми. І тоді, ти ніби та хочеш спати, але не можеш заснути. Тому, часто доводилось приймати снодійні, а це для здоров'я нічого доброго не приносить.
