Бджільництво - одне з найдавніших ремесл. В Україні, зокрема, його історія сягає ще часів Київської Русі, коли це заняття виокремилось в самостійну галузь сільського господарства.
Що ж являє собою бджільництво станом насьогодні? Наскільки важко організувати власну пасіку, та що для цього потрібно?
Кореспондент редакції інтернет-видання Южне.City поспілкувався з Ольгою Скульською, яка разом зі своїм чоловіком Олександром тримає власну пасіку неподалік від Южного.
- Як давно займаєтесь бджолярством? Що саме зацікавило у цій справі?
- Насправді, це була дуже курйозна історія. У мого чоловіка колись займався пасікою дід. Але, батькові це захоплення не передалось, він був мисливцем. Як зараз пам’ятаю, у 2016 році на Великдень ми поїхали до батьків в Рені. Була хороша погода, все навколо вже цвіло, тож ми разом з друзями святкували просто в саду. Чуємо, дзижчать бджоли. Подивились на повну квіту акацію а там - присів рій, який, вилетів з чийогось вулика. Чоловік зібрав його в позичений в сусіда вулик і привіз сюди, до Южного. І от, таким чином, розпочалась наша пригода - пасіка. Привезли вулик додому і вирішили, що спробуємо займатися бджолярством. Той рік був дуже вдалим, було багато квіту. З усіх років, що ми тримаємо пасіку, той був, напевно, у відсотковому відношенні, найурожайніший, чи тому що перший краще пам’ятається. З одного вулика в той рік ми зібрали 15 кг меду. Для першого року, це достатньо багато. Тоді ми поставили вулики у кума в селі.
Чоловік почав читати, цікавитись - десь книжки, десь Ютуб, десь поради від знайомих. Ну, і потрохи почав нарощувати об'єм пасіки, докупляти бджіл та вулики. Причому, він купляє матеріали і сам майструє, попри те, що ніколи не любив працювати з деревом, але задля вуликів навчився. Коли стало більше меду, треба було його кудись дівати. Почали розказувати сусідам, що маємо мед. Поки їдимо з пасіки додому, в нас його вже розбирали. Отак от потихеньку з одного вулика виростала сімейна справа.
- Чи важко почати власну пасіку з нуля? Наскільки це затратно?
- Насправді, ніхто про це не думав, ніхто не прораховував. Коли я зацікавилася франшизою по пасіці, то виявилось, що все залежить від кожного окремо взятого випадку. Наприклад, берете в оренду вулик, доглядаєте, за це платите гроші і потім забираєте свій мед. Або ж, вам просто ставлять пасіку, а ви вже, як господар чи орендатор займаєтесь нею. Ціни дуже різні і залежать від багатьох факторів: від розміру бджолиної сімї , чи від того, яка там матка. Сьогодні, в середньому купити вулик з бджолами коштує, напевно, десь від 3-х тисяч гривень. Тобто, якщо рій, то це одна сума, десь від 1,5 тисяч, а якщо сім'я, це більше бджіл, то виходить більша сума Загалом, якщо складати це все і виводити на якийсь прибуток, то мабуть ми не так за це взялися. Це більше хоббі, а зараз - продали мед і відшкодували ті матеріали, які витратили.
Поки не було карантину, часто їздили у відрядження по Україні, маємо багато друзів і знайомих, які знають про нашу продукцію. Інші також цікавляться та вже через сторінку у Фейсбуці. Люди часто беруть спершу просто скуштувати мед, потім - стають постійними споживачами. У нас за кілька років випрацювалась така практика, що ми пишемо попередні замовлення. Наприклад, на червень місяць фактично запис уже на увесь урожай є. Георгафія продажів у нас широка: Хмельницький, Рівне, Черкаси, Полтава, Одеса, Миколаїв, Київ і їх області.
Фото надані автором публікації
- Які у вас ціни на мед? Як вони формуються ?
- Формування ціни нашого меду відбувається, як і у іншої ринкової продукції. Заходимо в Інтернет і дивимось ціни по нашому регіону. Частіше за все, ми роздаємо мед під запис. Тобто, ми не женемось за якимись великими прибутками. Якщо ж це подарунковий набір чи посилка чужим людям, тоді вже формується ціна залежно від тари, доставки, від середньої ціни на ринку, терміновості і так далі. В цілому, ми дивимося ціну в інтернеті. А ринкову ціну дивимось в роздріб, не опт. Для прикладу, позаминулого року, кілограм меду гуртом коштував 27 гривень, а на ринку - 150 за літр (довідка: в 1 л меду 1400 грамів). І це був урожайний рік! Минулого року, 2020-го, пасічники України зібрали мало меду. Ціна зросла десь до 54-57 гривень за кілограм меду, і в роздріб дорожче до 200 за літр. В плані урожаю поганий рік був. Ми зібрали з вуликів за все літо, за два збори, 20 відер по 20 літрів. Це просто катастрофічно мало. Навіть бджолам не вистачило, тож ми фактично через рамку вибирали, щоб їм хоч щось залишилось на зиму. Було холодно та дощило весною, тому й мало було квіту літом.
Загалом, цікаво за бджолами спостерігати, за їх виживанням - хто з ким бориться, як вони конкурують між собою, іноді крадуть один в одного мед. Мені цікаво й страшно, насправді, бо в мене алергія на укуси. Тому з медом я можу мати справу тільки в баночці. Жартую. Звичайно, як вірна дружина свого чоловіка, я йому допомагаю в усьому. Адже, він настільки з захопленням це робить, цікавиться бджілками, що вже просто поневолі сама стаєш учасницею. До того ж, чоловік привив любов до бджолярства і нашому восьмирічному синові Богдану. Вже йому і костюм пасічника купили, інструменти він вже всі знає як називаються, і мед допомагає качати. Це все, звичайно, дуже згуртовує сім'ю. Адже, як каже чоловік, ми живемо в "шпаківнях" на поверхах, а приїджаємо до землі, до природи, і зовсім інші люди стають, і настрій і здоров'я додається.
Фото надані автором публікації
- Де знаходиться ваша пасіка?
- Зараз наша пасіка знаходиться в селі Визирка, ми тимчасово орендували там землю, тому що не мали своєї. На сьогоднішній день ми маємо радість, адже від осені купили ділянку у селі Міщанка. Там дуже гарно. З городу лиман, за лиманом соснова лісосмуга і зразу за нею соняшникове поле. Це вже буде наша пасіка і ми будемо на своїй території. Плануємо зробити там апібудиночок. Це приміщення розміром 2/2, де ти лягаєш на лежаки під якими знаходяться вулики. Чути звук бджіл, запах воску та меду. Ці вібрації мають лікувальні властивості. Ми багато про це читали, вирішили самі спробувати, адже люди почали цікавитись. Ну і для себе в принципі, для здоров'я, і для людей у майбутньому. Плануємо зробити цього літа, якщо буде все нормально. Буде така нова послуга. Почали ми з меду, а потім почали цікавитись, що ще можна таке придумати, але щоб і не мучити сильно бджіл. Адже, вони теж виснажуються дуже. Почали збирати пилок. Причому, нам підказали це клієнти, що пилок можна вибирати по сортах. Раніше ми про це і не задумувались, а виявляється, він може сортуватися, по виду цвітіння. Тобто, ми розширюємо асортимент. Збираємо прополіс, хоч і трошки важко це робити. Ми, навіть, вирощуємо міль, яка шкодить нашим вуликам, нашим сотам. Вона проїдає вощину, саме ці червячки спочатку, які потім робляться метеликами. Вони дуже корисні, зокрема, для людей з хворобами легенів.
Сім`я СкульськихФото: Фото надані автором публікації
- Скільки у вас всього вуликів?
- На сьогоднішній день десь 50. Різних видів, адже є лежаки, є корпуси. Корпуси - це як багатоповерхівка - поверх на поверх складаються, тому так і називаються - корпуси. Лежак - широкий. Чоловік експерементує з бджолами - де яка сім'я, де яка порода, як їх краще вирощувати.
- Як зимують бджоли? Чи навідується пасіка в цей час? Як підготувати вулики до зими?
- В нашому регіоні останні роки зима - це трохи відносне поняття, адже в березні може випасти сніг, а, наприклад, в лютому було +14. Підготовка бджіл до зими починається тоді, коли відкачали останній раз мед. Це частіше за все відбувається до дня пасічника, або до медового Спасу, залежно від наповнюваності рамки медом. З квітня і до кінця вересня може бути три качки меду. Особливо, якщо добра, працьовита порода бджоли і навколо все цвіте. Останні два роки в нас не дуже хороший врожай квіток, адже то погода погана, то щось десь не посадили. Тому, ми качали два рази - у кінці червня та в кінці серпня.
Після того, як відкачали мед, ми спорожнили не просто продукт, адже бджоли ним харчуються і живуть за рахунок нектару, який носять. Потім вони їдять цей мед і вигодовують своїх маленьких бджілок. Тому, після того, як відкачали останній мед, бажано бджолам дати час, поки ще тепла погода, щоб вони набрали собі ще і мали що зимою їсти. Якщо не вистачає, то їх треба підгодовувати. І тут вже пасічник дивиться сам, чим має: або медом, знову ж таки, тим що назбирав, або якимись іншими способами, обов'язково додається лікувальний препарат від кліщів, тому що за зиму бджіл можуть поїсти кліщі.
Після того, як бджоли набрали собі меду на зиму, на пасіку ніби можна вже не навідуватись. Краще, щоб вулики стояли саме надворі, адже вони обвітрюються і таким чином бджоли регулюють температуру. Звичайно, якщо морози більше десяти градусів, то бажано занести слабкі сім’ї в приміщення. Зважаючи на те, які у нас зараз зими, тримаємо вулики на вулиці.
Весною бджоли починають обліт. Як тільки вони побачили сонечко, вилазять розвідники і шукають, де квітки. Але, якщо вона пізня і довго нічого не починає цвісти, пасічник має думати про те, щоб давати бджолам сироп, адже вони просто мруть від голоду. Навіть живі-здорові бджоли, від того, що немає меду, помирають. Тому, цей момент треба не пропустити.
Весною бджоли рояться, починають вилітати з вуликів, це теж цікаво. Коли на деревах сусідів, ти їх ловиш у відра, зсипаєш і забираєш назад, і вже з одного вулика в тебе два рої. Головне, щоб вчасно, бо рій може полетіти десь далеко. Коли ще не мали пасіки, то спостерігали за такою ситуацією, коли просто в посадці люди збирали рої бджіл. Може свій, може не свій, але в посадці - далеко від села. Тобто, так далеко бджоли можуть залетіти. До 10 км бджола летить від свого вулика і повертається в свій.
Перший вуликФото: Фото надані автором публікації
- Наскільки, на вашу думку, бджолярство розвинене в Южному та регіоні?
- Коли ми привезли той перший вулик, я казала чоловікові: "Боже, у нас в кожному другому дворі вулики, що ми з ним будемо робити? Нащо воно нам?" Дійсно на дачах у людей по три, по п'ять, по десять вуликів. Особисто ми з цими людьми не знайомі, але я чула від людей, бачила ці вулики Але вони не продають свій мед на ринку, напевно просто роздають по сусідах, по друзях, знайомих і так далі. На ринку часто буває привозний мед: Вінниця, Хмельницький, Карпати, Закарпаття... А так щоб промислова пасіка, щоб вже на якийсь виробничий рівень виходити, таких прикладів поки що я не знаю. Насправді, в наших краях не багато бджолярів, які виходять на промисловий рівень. Усі пасіки щороку проходять ветеринарний контроль : аналіз підмору бджіл і меду, щоб було підердження того, що бджоли здорові , а в мед не додано ніяких антибіотиків, чи інших шкідливих для людського організму препаратів. Мій чоловік підійшов до цього дуже скурпульозно, як добропорядний громадянин, обов’язково щорічно проходить контроль пасіки. В цьому плані, я вже 5 років завжди впевнено гарантую якість нашого меду. І поки що відгуки споживачів лише найкращі. Я пишаюсь чоловіком, і тим що він започаткував сімейну справу. І син з радістю та дитячою цікавістю допомагає чоловікові у цій справі: від підготовки рамок, догляду за сім’ями бджіл до качки меду.
Спільна діяльність, злиття з природою, особливо для жителів міста, це один з кращих способів згуртування родини. Вважаю, це чудово, коли батько передає синові ремесло, вміння, навички.
