Павел Маруз народився і виріс у Польщі. Зараз чоловік мешкає у передмісті Варшави та працює садівником. Але Павел має одне цікаве хобі - до карантину чоловік разом з братом практично кожен місяць приїздив на екскурсію до України. Послужному списку відвіданих міст Павла запросто міг би позаздрити навіть корінний українець. На початку вересня Павел мав вкотре приїхати в Україну, вперше за 6 місяців після початку пандемії коронавірусу. Збирався в Одеську область, на море. Вже мав квитки на руках, але за кілька тижнів до виїзду Україна закрила кордони задля зупинки розповсюдження коронавірусу. Про цю та іншу подорожі Павел розповів сайту Южне.Сity.
- Розкажіть трохи про свою першу подорож в Україну. Коли це було і чому ви вирішили приїхати до нашої держави?
- Чому я вирішив приїхати у вашу країну? Мені було дуже цікаво, я ніколи до того не був в Україні і мені хотілось побачити вашу країну. У нас в Польщі говорили, що в Україні люди багато п'ють алкоголь, горілку. І як я перший раз їхав, то дуже переживав, що на вокзалах і в містах буду бачити багато п'яних людей. Але, коли я приїхав, побачив повністю ваше життя, то зрозумів, що це - неправда. Звісно, трапляються поодинокі випадки, але таких людей мені зустрічалось небагато. Так як в Польщі, чи в будь-якій іншій країні. Перший раз я приїхав 2,5 роки тому до Львова. Це - гарне місто, але не можу сказати, що воно мені дуже сподобалось. Просто це місто для мене... як не українське. Коли я вперше побачив Львів, то думав, що вся Україна така, але це було не так. Зате, загалом в Україні, мені так сподобалось, що я сказав собі, що точно повернусь сюди і не один раз.
- Коли ви в останнє були в Україні?
- Останній раз я був в Україні 20 лютого зі своїм братом Томеком. Це була дуже насичена поїздка - Мелітополь, Генічеськ, Запоріжжя.. Потім поїхав в Одесу, а звідти - на гайворонську вузькоколійку. Далі - на Львів, а звідти вже на Польщу. Загалом подорож зайняла 8 днів. Ми завжди складаємо такі насичені маршрути. Це був останній раз, коли я був в Україні. А далі почався коронавірус і карантин... Я був дуже засмучений, що не міг приїздити до України. Але як тільки обмеження знімуть, ми з братом одразу ж хочемо приїхати. Думаю, що в першу чергу заїдимо кудись на Закарпаття.
Павел Маруз
- Скільки українських міст ви вже відвідали?
- Дуже і дуже багато, навіть точно порахувати не можу. До карантину ми з братом приїжджали до України практично кожен місяць, причому кожного разу десь на 5-7 днів. Тому, за ці два роки я побачив дуже багато. Зараз через закриті кордони на жаль взагалі не можу приїжджати. Думав, вдасться приїхати на початку вересня, але не встиг. Хоча планував відвідати подругу, яка мешкає у Кілійському районі, в Одеській області. Хотів побути трохи в неї, а потім поїхати на море. Тому, зараз подорожую Польщею. Часто їжджу до себе на дачу, вона знаходиться недалеко від гір.
- Які міста в Україні є вашими улюбленими?
- Бердянськ, Київ, Одеса, Запоріжжя, Солотвино, Херсон, Кривий Ріг - це ті, що запам'ятались найбільше. Ще можу сказати, що мені більше подобаєтья Східна та Південна Україна, аніж Західна. На Лівобережжі більше міст, які мені подобаються, зрештою навіть люди що тут живуть здаються мені більш доброзичливими.
- Ви вільно володієте українською мовою. Як вивчили нашу мову і скільки часу на це знадобилось?
- Я вчив українську мову завдяки спілкуванню з іншими людьми. Я часто їздив у ваших електричках, а там дуже говіркі люди. Я задавав їм багато питань - в основному про те як їм живеться. Люди і самі зі мною охоче спілкувались, коли дізнавались, що я з Польщі. А загалом мені знадобилось десь 2-2,5 роки для того, щоб вивчити вашу мову. Якраз можна сказати, що я почав її вчити з того часу, як приїхав перший раз в Україну - до Львова. Загалом, розповсюджена думка, що українська мова багато в чому схожа на польську. Але, я б не сказав, що це так. Мені набагато простіше було сприймати українську мову на слух. Зараз я можу добре розуміти і вільно говорити українською,але, наприклад, писати вашою мовою мені все ще важко.
Томек Маруз
- На вашу думку, чого не вистачає Україні з того, що є в Польщі? І навпаки - у чому Польща могла б перейняти досвід України?
- Я б дуже хотів, щоб в Україні не було людей, які не мають дому, роботи, які є дуже бідними. Таких, що не мають грошей. У Польщі зараз такого нема, а в Україні нажаль є такі люди, я сам це бачив - своїми очима. На українських вокзалах часто можна зустріти безпритульних, яким нема куди більше подітись. У Польщі такого нема. У нас впускають на вокзал лише за наявності квитка. До того ж, у залах очікування не можна перебувати у стані алкогольного сп'яніння. Таку людину просто виведуть поліцейські... А щодо того, що Польща могла б перейняти в України, я хочу, щоб сказав мій брат - Томек. Ми завжди їздимо вдвох, тому я хочу щоб він теж долучився до розмови і поділився своїми враженнями.
Томек: Для нас дуже добре, що у вас є старі поїзди. Вони чудові, бо мають свою історію і душу. Багато хто каже, що вони вже старі і їх потрібно просто списати і порізати на метал, а я не поділяю цієї думки. Бо ці потяги - створюють якийсь особливий колорит. І люди, що в них їздять - добродушні, звичайні, без штучних манер. Вони говорять те, що думають. Наприклад, ми багато днів в дорозі і нам хочеться поїсти. Ми знаємо, що в українських потягах до цього люди нормально ставляться, ніхто не буде на тебе дивитись якось по особливому, так наче ти робиш щось дивакувате. В Польщі, на жаль, таке є. Далі, те, що нам дуже подобається - це можливість говорити з людьми. Це все в простих звичанйих електричках чи дизель-поїздах. А от що в Україні, що в Польщі, коли їдеш у нових, дорогих потягах - все навпаки: кожен у своєму, ноутбуці, телефоні, навушниках. Словом, кожен зайнятий своєю справою. Справжня Україна, та люди яких ми дуже любимо - вони якраз в тих старих потягах і електричках. Там абсолютно незнайома людина може поділитись з тобою своїми яблуками, огірками чи якимись цукерками, в старих потягах - це нормально. За це ми і любимо Україну - у вас дуже добрі люди.
- Чим українська залізниця відрізняється від польської?
Павел: У Польщі - в основному мало пасажирів користується залізницею. До того ж, ціна на квитки є дорогою. Дорожче наприклад ніж на автобус. Знаю, що в Україні навпаки - залічний транспорт дешевше. Але в Польщі більшість людей мають свої авто, тож їм рідко доводиться користуватись потягами.
Томек: В Україні можна їздити тижнями залізницею - спати, їсти, бачити різноманітні місця. Україна має багато довгих, гарних маршрутів. За допомогою зручних пересадок, в Україні можна планувати довготривалі подорожі. В Польщі, по-перше, нема так багато залізничних маршрутів. По-друге, в Польщі кілька перевізників на залізниці, що не завжди зручно,а в Україні - один. Тому, ми з братом бажаємо, щоб Укрзалізниця залишалась державною, а не була приватизована, як свого часу польська залізниця. Ось вам приклад: в Україні, ти можеш з одним квитком проїхати фактично через всю країну. У Польщі такого нема, бо фактично кожен регіон має свою залізницю, для проїзду на якій треба купляти окремий квиток. Це дуже незручно.
- Ви з братом любите їздити в Україну на море,в Одеську область. Розкажи про свої улюблені місця?
Павел: Сергіїївка, Білгород-Дністровський, Кароліно-Бугаз, Затока, Курортне. В основному їздимо з братом на море. Нам подобається відпочивати на морі в Україні. Особливо у Курортному та Сергіївці. Там дуже класне море. Тому, ми завжди приїжджаємо туди десь на 7-8 днів. До речі, більшість поляків навіть не знають, що в Україні є таке гарне море. Наші люди в основному їдуть до Іспанії, Хорватії, Єгипту.. Я лише один раз зустрічав поляків в Україні на морі. Це було в магазині, коли я випадково почув польську мову.
- Розкажіть про відпочинок на морі у Польщі та Україні?
Томек: Багато хто може здивуватись, що в Польщі взагалі є море. Але, невелика частина нашої країни омивається Балтійським морем. Що ж до відмінностей, то в Україні гарне літо, а в Польщі можна з'їздити лише у липні або на початку серпня - коли жарка погода. Та і те часто у Польщі на морі холодно через те, що дує холодний вітер аж з Норвегії. В Україні все інакше - у вас таке літо, як воно має бути. Наприклад, як підеш на пляж, то в полудень так спекотно, що всі люди йдуть з моря шукати десь прохолоду. У вас можна приїхати на море навіть у вересні, бо ще тепло як літом, а в Польщі - це неможливо. У таку пору курортний сезон вже давно закінчується. Люди ходять по магазинам та ресторанам, але точно не на пляжі.
- Чи часто друзі питають вас про подорожі в Україну? Що ви зазвичай їм розповідаєте?
Павел: Я друзям завжди кажу, що якщо ви хочите пізнати Україну- то самі їдьте і своїми очима дивіться. Я думаю, що завжди краще один раз побачити, ніж сто почути.
