Ще 40 років тому було нормальним змінювати професію раз за життя, але сучасне і майбутне покоління, за теорією, може змінювати її до 7 раз.
Редакція сайту Южне.City вирішила розпитати своїх читачів про те, чи були в їхньому житті історії з різкими змінами вектора.
Юлія, 37 років, майбутня журналістка
Після закінчення школи я мріяла бути журналістом, але мої батьки не мали фінансових можливостей, тому выбрали надійну профессію і я пішла вчитися в технікум на бухгалтера- фінансиста, закінчила з червоним дипломом. Відразу після закінчення навчання пішла працювати секретарем та паралельно здобувала вищу освіту по тій же спеціальності. 5 років роботи, після чергового дедлайну я вирішую звільнитися і піти в сферу страхування,через 2 роки потрапила під скорочення. Залишившись без роботи майже на рік, я усвідомила, що фінанси - це більше не мій шлях, я прагну творчості!
Мені запропонували роботу адміністратором в новий салон краси на маленьку зарплатню,без вихідних- і я пішла, а що мені було втрачати!
Через рік я вирішила вивчитися на майстра перманентного макіяжу і поєднувати, клієнтів було дуже мало, я прагнула більшого.
⠀Вже через тиждень я знайшла оголошення в газеті про те, що великий салон шукає майстра перманентного макіяжу і 2 роки працювала там, потім приватна практика, 10 років промайнули як рік.
Але якось у лютому, я зрозуміла що це більше не приносить мені того задоволення, як раніше, немає натхнення. В який момент це сталося, я не знаю, але мій шлях у цій сфері йшов до фінішу, і настав час задуматися про новий напрям. І знаєте, спочатку було страшно,я задепрессувала, хто змінює профессію в 36 років?! Я довго тримала це в таємниці від близьких и рідних, боячись того, що мене не зрозуміють, бо у нас не прийнято міняти високооплачувану роботу через примхи або відсутність натхнення. Але я прислухалась до своеі інтуіції та вирішила довіритися долі, почала навчання у сфері журналістики. Я завжди краще вміла висловити своі почуття через текст, ніж словесно.
Вірю і знаю: кожна подія, нехай навіть неприємна, веде нас до більшої мети, до змін і це завжди зміни на краще.
Наталія, 40 років, фотографиня
Свій трудовий шлях я почала в 19 років медичною сестрою в операційній, відразу пішла працювати, тому що хотіла заробляти та збирати гроші на навчання.
Робота мені подобалась, але через 2 роки я вирішила рухатися далі і вступила до юридичного університету , закінчила його, бо вважала цей напрямок більш надійним та стабільним, а паралельно працювала.
Моя душа завжди прагнула чогось іншого, я спілкувалася з різними людьми,спостерігала та помітила, що напрямок сфери краси стає популярним.
Всі хотіли бути майстрами і я теж почала пошук свого шляху: спочатку була майстром нігтьовоі естетики , потім нарощувала вії, а згодом надихнувшись однією знайомою вирішила стати майстром перманентного макіяжу.
Мене затягнуло і на 9 років я знайшла своє місце сили і натхнення.
Багато навчалася, приймала участь у Чемпіонатах,була тренером та наставником для інших, але в 39 років вирішила різко змінити вектор і здійснити мрію дитинства- стати професійним фотографом!
Це був поклик душі,а тому все відбувалося стрімко: за рік я пройшла десятки навчань та фотосессій, знайшла свій стиль, зрозуміла, що це моє нове натхнення, відчула себе на своєму місці.
Я роблю те, що приносить мені задоволення, я кайфую від життя зараз.
Я працюю з вагітними жінками та новонародженими малюками, після кожної фотосессії завдячую долі за можливість доторкнутися до найсолодших митей життя людини!
Альбіна, клінічний психолог, гіпнотерапевт
Як психологу мені часто доводиться спілкуватися з людьми, які кардинально змінюють профессію в 30-40 років.
Я працюю з людьми, які звертаються із запитом про зміну діяльності, паралельно це збігається з їхньою внутрішньою кризою середнього віку, коли вже йде переоцінка певних цінностей та виникають питання:
А чи правильно я живу? А чи не витрачаю я час даремно? А чи отримую задоволення?
Люди, які вибирали професію ще в 90 роки - раз і назавжди, вони не були орієнтовані на отримання задоволення в діяльності, а пріоритетом для выбору роботи були фінансові аспекти та формування матеріального достатку, а не цінність внутрішнього задоволення.
З часом, коли особистість вже стає на ноги, закриваються базові потреби, з різних сфер життя виходить на пріоритет сфера реалізації та бажання отримувати задоволення від процесу, а не просто заробляти гроші, або бути соціально-робочим осередком суспільства.
Особи 35-40 років відносяться до іншого покоління, їм набагато складніше змінювати професію, переучуватися. Відкриваються багато страхів та установок, їм необхідно більше допомоги, підтримки, супроводу у цьому процесі.
Молоде покоління гнучкіше, безтурботніше, їм набагато легше залишати роботу, яка не подобається, вони можуть жити за принципами: не роби те, що не подобається і роби те, що подобається.
Поколінню 30 - 40 років внутрішні установки заважають, найчастіше це страх засудження, залежність від думки оточуючих, соціальне неприйняття статусу студента в 40 років. Стереотипне мислення може зупиняти їх на шляху до досягнення своєї мети: знайти себе у новій справі.
Я працюю вже понад 10 років, і ця тема часто випливає разом з іншими проблемами. Часто робота чи професія була обрана несвідомо і лише тому, що
була можливість вступити саме до цього університету, або ж просто так склалися обставини.
Ми просто починаємо новий шлях: шлях героя з нульового кроку, який як придбання будь-якої нової навички, як перший раз у школу.
Вчимося цьому процесу за грамотної підтримки і віри в себе. З розумінням кінцевого результату можна дійти до своєї мети з мінімальними втратами сил та енергії.
Підготувала Юлія Кравченко
