Українські РУХівці з Одеси: як батько та син Липи створили Чорноморську доктрину
Вони були літераторами, філософами, мислителями. Людьми-пророками, які ще 100 років назад передбачили процеси, що відбуваються сьогодні. Мер Одеси у 1918-му та та міністр віросповідань УНР, а також - автор української геополітичної концепції, один з ідеологів українського націоналізму - батько і син, Іван і Юрій Липи .
Їхніми іменами назвали вулицю в Одесі в районі Млини, де Липи колись жили. Але потім одеська мерія перейменувала цю вулицю. Чому люди, діяльність яких була під забороною в Радянському Союзі і досі не можуть посісти гідне місце в топонімах Одеси уже в незалежній Україні?
При тому, що в боротьбі за її незалежність вони провели усе своє життя?
У цьому питанні розбиралась редакція Южне.City разом з одеськими істориками і краєзнавцями.
Іван та Юрій Липи потрапляли під радянське визначення “буржуазні націоналісти”. Через це батьку довелося завершити свої дні у Винниках Львівської області, в бідності і далеко від родини, а син був убитий підрозділом НКВС після того, як він уникнув смерті, відмовившись співпрацювати з Гітлером.
І хоч Липи не були багатими людьми, але їм вдалося побудувати в селі Великий Дальник (Біляєвський район Одеської області) лікарню для бідних та стати осередком місцевого українського руху, який був навіть радикальнішим, ніж київський чи львівський.
Володимир Півторак
історик, екскурсовод, викладач Одеського національного університету імені Мечникова
Одеса була радикальна, вони виступала за швидше проголошення незалежності України, тоді як інші регіони бачили це як поступовий процес
Що ж до Івана Липи, то він був людиною, яка ще на початку 80-х років ХІХ століття, коли це ще не було мейнстрімом, сформувала основну мету українського руху. Липа визначив, що це має бути політична мета – створення української держави. І цю мету усіму своїми видами своєї діяльності він наближав. Саме тому Одеса була центром самостійницького руху в Україні, на відміну від Києва чи Харкова.
Розпочалась участь Івана Липи у боротьбі за незалежність України з клятви у 1891-му році на Чернечій Горі у Каневі (Черкаська область), де він разом із другом по Братству Тарасівців, Віталієм Боровиком, дав клятву поширювати ідеї Шевченка. Пізніше той самий Боровик завідував справами легендарної одеської книгарні “Діло”. Цікаво, що зараз одеський фонд імені Івана і Юрія Липи очолює власниця української книгарні-кав’ярні Галина Дольник.
Фото Братство Тарасівців у Харкові.Фото: Вікіпедія
Володимир Півторак
історик, екскурсовод, викладач Одеського національного університету імені Мечникова
Одеська просвіта проіснувала всього 4 роки з 1905 по 1909, але діяльність її мала величезний вплив на розвиток українського руху в цьому регіоні, - коментує Володимир Півторак. - Вона об'єднувала понад 500 членів. Діяло 4 секції: наукова, драматична, літературна, вокально-музична. Наукова секція проводила понад 60 лекцій в рік. Лекції читались українською мовою, а серед лекторів були відомі діячі українського руху як наприклад, Михайло Комаров. Драматична секція заснувала власну трупу і артистичну дитячу групу «Коза-дереза», щотижня ставила вистави. При секції діяли курси української вимови і декламації. Вокально-музична секція організувала власний хор. Артистичні секції співпрацювали з польськими й литовськими просвітніми товариствами, їх діяльність приносила матеріальні прибутки, які йшли на користь «Просвіти».Товариство мало власну бібліотеку з понад 200 томів, книгарню, історичний музей, помешкання із залом для лекцій і концертів на 300 осіб.Зусиллями «Просвіти» 1906 в Новоросійському університеті О.Грушевський почав читати лекції з українознавства. 1907 на загальних зборах була ухвалена резолюція про відкриття при товаристві початкової школи з виключно українською мовою викладання, вироблений і затверджений навчальний план, зібрано близько 500 рублів. Зрозуміло, що така активна проукраїнська діяльність не могла пройти повз владу Російської імперії, тому “Просвіту” в Одесі закрили. Але діячі українського руху на чолі з Іваном Липою відродили її, назвавши “Одеський український клуб”. Тож як не намагалися заборонити все українське, в Одесі це не вдавалося. А Іван Липа був одним із тих, хто бачив Одесу у складі Української народної республіки.
Липа Іван в Олександрівській чоловічій гімназії. Фото: Вікіпедія
«Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…», - цитує у своїх спогадах Івана Липу Іван Огієнко.
Сергій Гуцалюк
начальник південного міжрегіонального відділу українського інституту національної пам’яті, сержант ЗСУ
Як бачимо зараз, це були пророчі слова Івана Липи. Знаково також, що роботу над фільмом “Один день з життя Івана Липи”, Український інститут національної пам'яті спільно із партнерами творчим колективом ONYKO Films, завершив якраз 24 лютого 2022 року, у день коли Росія розпочала почала широкомасштабне вторгнення в Україною, щоби у тому числі знищити і нашу пам'ять про таких українців як Іван Липа. Проте, попри усі злочини які вчиняє агресор, наступ захлинувся. Україна бореться і перемагає. Ми ж продовжуємо відновлювати і зберігати національну пам'ять.
З ким із сучасних українських українських громадських і політичних діячів, письменників, за розмахом діяльності ви могли б порівняти Івана Липу?
Сергій Гуцалюк
начальник південного міжрегіонального відділу українського інституту національної пам’яті, сержант ЗСУ
“Якщо взяти на загальноукраїнському рівні, то Липи співзвучні таким мислителям, як, наприклад брати Капранови. Письменники і блогери, що ведуть популярний Ютуб-канал імені Т. Г. Шевченка. Можливо, міг би порівняти їхні постаті з письменницею Оксаною Забужко. Якщо ж брати одеситів, то у нас є Валерій Пузик - автор тексту, на основі якого було створено фільм «Наші Котики», зараз він, до речі, теж служить в ЗСУ. Загалом же Одеса була дуже сильно була представлена в тодішніх визвольних змаганнях саме завдяки таким людям, як Липи. Вони були причетні до створення Одеської гайдамацької дивізії. Іван Липа був поетом, письменником і не лише видавав власні твори, а й надихав багато українських діячів.
Фото Іван Липа. Фото: Вікіпедія
За його непересічний внесок в український рух і українську революцію, за часів президенства Віктора Ющенка, на Млинах, у тому районі, де жила сім’я Лип, вулиця була названа в їхню честь. За часів Януковича, на вимогу проросійських депутатів її перейменували. Кілька днів тому було заявлено, що міська влада Одеси буде позбуватися радянських топонімів, і я дуже сподіваюся, що імена Чекаленка, Змієнка і Липи не забудуть. І вони будуть представлені в одеських вулицях, площах і скверах.
Фото - надгробок на могилі Івана Липи на цвинтарі Винників
До речі, одним із найбільш яскравих противників найменування вулиці на Млинах в честь Лип був місцевий проросійський депутат Олексій Косьмін, родом з Ростова на Дону, який очолював громадську організацію «Одеса Ростов». Саме Косьмін був ініціатором відміни встановлення в Одесі пам'ятника гетьману Калнишевському та привозив в Одесу різних російських пропагандистів. Також він був очільником регіонального фонду Держмайна до 2015 року. А припинив свою діяльність після того, як активісти закинули його у сміттєвий бак.
Олексій Косьмін - екс-депутат Одеської міської ради
Яблуко від яблуні
“Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть тобі різні вольності, і одного тобі не дадуть — право самостійно володіти твоєю землею, великою Україною. А пізнаєш ти їх лише по тому, що вони будуть говорити до тебе не твоєю, а московською мовою”, - Юрій Липа неймовірно актуальний і зараз, через 80 років по тому, як він писав ці рядки.
Він був справжнім сином свого батька - громадським діячем, письменником, поетом, публіцистом, лікарем А крім того - автором української геополітичної концепції та одним з ідеологів українського націоналізму.
Фото Юрій Липа. Фото: Вікіпедія
Чорноморська доктрина або Чорноморська концепція була створена і детально описана Юрієм Липою в однойменній праці 1940 року. Згідно концепції усі причорноморські країни (всі країни, які мають вихід до Чорного моря) мають об'єднатися в один блок навколо політичних, економічних і соціальних цінностей, де лідером буде Україна, враховуючи перевагу України у площі, чисельності населення і його працелюбності.
З'явилась ця геополітична концепція напередодні Другої світової війни, у той час, коли Україна була поділена між чотирма країнами, тобто не мала своєї держави, проте її дуже прагнула. Створення Чорноморської доктрини було результатом систематизації власних ідей Юрія Липи і напрацювань різних українських авторів.
Чорноморська доктрина на карті
Юрій Липа визначав важливу роль Чорного моря для усіх причорноморських країн (України, Грузії, Росії, Румунії, Болгарії, Туреччини), де Україна є своєрідним перекриттям моря — склепінням, а це склепіння простягається зі заходу від річки Прут і Закарпаття, що опираються на річку Дунай, на схід до регіону Закавказзя й Ірану, що опираються на Каспійське море. Саме склепіння опирається на Кримський півострів, а ключем до нього є Білорусь і простягається воно з півночі на південь на 800–900 км.
Цікаво, що ще 80 років тому Юрій Липа писав, що Білорусь відіграє дуже важливу роль у безпеці України. Письменник порівнював її з шоломом, що захищає голову України.
“Якщо ж з Білоруссю не вдасться побудувати добросусідських відносин, то вона буде раною на шиї України, оскільки Білорусь може стати знаряддям східних чи західних сусідів”, - пророчо писав Юрій Липа.
Тавриду, а саме так Липа називав Крим, він визначав як центр усіх морських доріг Чорного моря й інструментом, що може пожвавити діяльність усього північного узбережжя. Цією назвою підкреслювався глибокий історичний зв'язок зі всім суходолом України і показувались права України на Крим. Також на користь того факту, що Крим був українським служив етнічний склад населення, де 1926–1932 роках переважали українці.
Пам’ятний хрест неподалік місця загибелі Юрія Липи в селі Шутова
Володимир Півторак
історик, екскурсовод, викладач Одеського національного університету імені Мечникова
Це була настільки велика “глиба”, людина, яка була настільки серйозною в багатьох колах, що набагато випередила свій час, - коментує працю Юрія Липи Володимир Півторак. - Але втіленню його бачення завадило багато факторів. Серед них і Друга Світова війна (де Юрію Липі вдалося лишитися живим після того, як він відкинув пропозицію Гітлера очолити маріонетковий український уряд), і його трагічна смерть від рук НКВДистів, і звісно, українська проблема, яку відзначав ще Шевченко “і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Українці тільки зараз починають позбуватися цього поширеного малоросійського, міщанського комплексу меншовартості, не цуратися свого і звертати увагу на власних героїв, повертаючи нашій історії їхні імена
Пам’ятник Юрію Липі в селі Іваники Яворівського району Львівської області
Від редакції: у наступних публікаціях ми розповімо про одесита, генерала УНР Марка Безручка, який керував обороною Варшави та розвіємо міф “бандитську Одесу” та її “короля” Мішку Япончика.
А в коментарях під цією публікацією пропонуємо нашим читачам висловити власні думки щодо сподвижників українського руху в Одесі.
