Мішка Япончик – легенда кримінальної Одеси чи пересічний бандит
Одеса-мама – королева кримінального світу, а її знамениті діти – Мішка Япончик, Сонька Золота Ручка, Остап Бендер та інші. Ось, що найперше знають про велике українське портове місто туристи. А тим часом "перлина біля моря" славиться багатою історією, унікальністю культури, талановитими підприємцями, меценатами та Нобелівськими лауреатами.
Як, коли і навіщо Одеса набула слави столиці кримінального світу України та яку роль у цьому відіграв Мішка Япончик? У цьому питанні розбиралась редакція Южне.City разом з істориками та науковцями.
Міф 1. Одеса – кримінальна столиця України
Для виникнення такого міфу було реальне підґрунтя, – вважає історик Олександр Бабіч.
Олександр Бабіч
історик, засновник туристичної агенції «Тудой Сюдой», директор ГО «Суспільство та історична спадщина»
"Одеса – місто, у якому було багато грошей, а там, де є гроші, там завжди буде кримінал, бо є що красти. По-друге, Одеса – місто-порт, а це означає, що тут без контрабанди не обходилося. Отже, з одного боку міф про "бандитську" Одесу ґрунтувався на соціально-економічних факторах. А з іншого – відбулася міфологізація історичних одеських діячів. Їх запакували у літературну та кінообгортку, що породило привабливі образи", – розповів Олександр Бабіч.
Погоджується із колегою Володимир Поліщук, який представляє управління культурно-просвітницької роботи Українського інституту національної пам’яті.
Володимир Поліщук
головний спеціаліст відділу організації заходів Управління популяризаційно-просвітницької роботи Українського інституту національної пам’яті
"Портове місто, звісно, мало криміногенний фльор і своїх бандитів. Але Одеса ніколи не була мегакримінальною столицею. Прочитайте хоча б щоденники Троцького, якого ну ніяк не можна запідозрити у проукраїнськості. Він писав, що його дитиною возили в Одесу, і саме там він побачив українську оперу, почув багато української мови. І взагалі Лев Троцький вважав, що Одеса – українське місто, до того ж ще й досить висококультурне", – зазначив Володимир Поліщук.
А бандитський фльор народився вже на постімперському просторі за радянських часів, коли Ісаак Бабель романтизував Мішку Япончика.
"Якби він не написав ті "Одеські оповідання", то світ не дізнався б про такого достатньо пересічного персонажа, як Мойша-Яків Вольфович Вінницький, він же Мішка Япончик, він же у Бабеля – Бені Крік", – додає Олександр Бабіч.
На думку історика, те саме відбулося із Остапом Бендером, образ якого романтизували Ільф та Петров, з Сонькою Золотою Ручкою, над привабливим образом якої сумлінно попрацювали російські режисери серіалів.
Тож епітет "столиця бандитизму" – це точно не про Одесу. У цьому історики одностайні.
Міф 2. Мішка Япончик – король одеського злочинного світу
Незмінно улюбленою екскурсією туристів, що уперше приїжджають до Одеси, є прогулянка знаменитими двориками Молдаванки, де народився та виріс легенда кримінального світу Одеси Мішка Япончик. Його постать увічнив російський письменник Ісаак Бабель у своїх «Одеських оповіданнях». Про нього знято серіал, де відчайдуху Япончика грав привабливої зовнішності актор.
Фото Мішка Япончик або Мойша-Яків Вольфович ВінницькийФото: Вікіпедія
Мойша Вінницький у серіалі "Життя та пригоди Мішки Япончика"Фото: storystar.ru
До створення чарівного образу "бесарабського розбійника" та інших постатей кримінального світу Одеси доклало зусиль багато письменників.
Його долю визначили Перша світова війна, потім революційні події, Громадянська війна, анархія та безкінечна зміна влади.
"Я називаю такі постаті "піна революції", – зауважує Бабіч. – Як Чапаєв, Котовський, Махно, Григорьєв. Вони стали відомі лише тому, що їх описали у літературі. Василь Чапав був далеко не видатним командиром, але Дмитро Фурманов написав роман, а потім зняли кіно і все – Чапаєв став зіркою. Мішка Япончик просто опинився у вирі подій".
Василь Чапаєв – людина-легендаФото: Вікіпедія
"Прожив цікаве життя, але помер безславно, був убитий більшовиками, – додає Володимир Поліщук. – Міша-Мойша був звичайним єврейським хлопчиком, який пережив єврейський погром, відбивався від чорносотенців, був задіяний у революційних процесах, пізнав смак перемоги, який йому сподобався".
Міф 3. Мішка Япончик – Робін Гуд революційної доби
Його називають "бесарабським розбійником", королем одеського злочинного світу, легендою бандитської Одеси, простим одеським хлопцем з Молдаванки і навіть Робін Гудом, який нібито захищав бідняків від багатіїв. Такий його образ до сьогодні культивується у літературі та кінематографі.
Олександр Бабіч
історик, засновник туристичної агенції "Тудой Сюдой", директор ГО "Суспільство та історична спадщина"
"Я був одним із консультантів під час зйомок серіалу "Життя та пригоди Мішки Япончика", який вийшов на екрани у 2011-ому році. Сам сценарій написаний за мотивами Бабеля, лише в останніх серіях є трішки історичної правди, це коли вже він не герой одеського кримінального світу, а командир періоду Громадянської війни. Як на мене, то це банальна експлуатація одеського міфу. Коли ми говоримо про кіновиробництво, ми ж розуміємо, що є сюжети, які безумовно вистрілять і на них піде публіка. Детектив – це завжди той жанр, який буде продаватися, а детектив з одеським колоритом – тим паче", – переконаний історик Олександр Бабіч.
Мішка Япончик – Робін Гуд чи звичайний бандит?Фото: Вікіпедія
Із колегою погоджується Володимир Поліщук: «У серіалі використовувалися історичні факти, де було вигідно режисерові, або не використовувалися, якщо це нівелювало браваду Мішки, як місцевого Робін Гуда, яким він не був. Мішка Япончик – пересічний бандит, якого показали у серіалі мегакрутим товаришем. А насправді все було набагато простіше і тривіальніше. Але ж глядачам набагато цікавіше дивитися такий серіал і вважати Мішку королем одеських бандитів, ніж знати реальну історію».
І Олександр Бабіч, і Володимир Поліщук – науковці, які працювали з архівними документами, вивчали публікації у пресі тих часів тощо. Вони стверджують: доля цього хлопця з Молдаванки тісно переплетена із життям єврейської громади міста. Коли почалися єврейські погроми, це змусило місцеву молодь самоорганізуватися у загони самооборони, які з часом радикалізувалися і перетворилися на банди. Мішка Япончик – частина тих процесів, які відбувалися в Одесі, а потім у державі.
"Це був червоний командир, який керував бандитами, коли у 1919-ому році вдруге зайшли більшовики, а влада за 3 роки в Одесі змінювалася 9 разів. Мішка Япончик швидко зрозумів, що з більшовиками краще домовитися, аніж воювати, і створює бойове з’єднання, куди увійшли його ж бандити. Але війна – це не нальот, тут ще й стріляють та убивають. Тому йому було не до героїзму".
Де знайти достовірну інформацію про життя Мішки Япончика?
Історик Олександр Бабіч радить нашим читачам прочитати монографію Олега Капчинського "Мішка Япончик та інші". За його словами, автор провів велику роботу і зібрав усі письмові джерела з Московського, Київського та Одеського архівів, мемуари та публікації тих часів. Усе розклав трохи не по днях життя Мойші-Якова Вінницького від народження і до смерті.
«Монографія О.Капчинського – джерело достовірної інформації про життєпис Мішки Япончика» Фото: З особистого архіву Олександра Бабіча
Володимир Поліщук
головний спеціаліст відділу організації заходів Управління популяризаційно-просвітницької роботи Українського інституту національної пам’яті
"До початку широкомасштабного вторгнення росії на нашу територію Український інститут національної пам’яті почав випускати серію просвітницьких коміксів, які базуються на історичній пам’яті і спростовують міфи. Ми працювали в архівах, до коміксу у кінці додавали розгорнуту пояснювальну записку, звідки що було взято і коротко викладали історію, як було насправді. Через війну все призупинилося. А в цьому році мав вийти комікс зі спростуванням міфу про Мішку Япончика. І для цього ми підняли багато документів різного роду, щоб люди знали правду", – розповів науковець Володимир Поліщук.
Післяслово
"За радянських часів ніхто б і не розказував, що в Одесі жила і працювала проукраїнськи налаштована інтелігенція, і багато одеситів, наприклад, були міністрами в УНР. Тож усі ці "буржуазно-націоналістичні» речі треба було заплямовувати чорним і щось виносити на широкий загал. В результаті нам запропонували Утьосова. Усі знали його пісні, що "Одесса – жемчужина у моря". А оповідання Ісаака Бабеля створили уявлення про одеський колорит, який нібито був повністю замішаний на бандитизмі. Хоча насправді це було далеко не так і криміногенний елемент в Одесі був не більш розвинений, аніж у інших містах", – констатує Володимир Поліщук.
"Я сам – екскурсовод, – розповідає Олександр Бабіч. – Я дуже хочу розповідати туристам про українську Одесу, про економіку Одеси у 19-ому сторіччі, адже це дуже цікаво, як розбудовувалося місто, як працювало порто-франко. Як сюди їхали чумаки, везли хліб, яким годували всю Європу. Цікаво було б вести національні екскурсії – про єврейську, німецьку, польську, грецьку Одесу, бо це мультикультурне і багатонаціональне місто. Це місто меценатів і бізнесменів, які уміли заробляти, а не красти".
"Чим більше ми живемо у світі міфів і легенд тим гірше для нас, тому що міфами і легендами обростають не тільки такі персоналії і рядові бандити, як Міша Япончик або сама Одеса, а й українська історія. І якщо людям буде байдуже, був це герой чи ні, – це проблема: ми будемо вірити, що українці є братами нашим вимушеним сусідам, і нам зможуть нав’язувати «свою» правду", – підсумував історик Володимир Поліщук.
Ірина Гилюк
