Пушкін для Одеси: світова культурна спадщина чи трубадур імперії?

Фото: Тетяна Шевченко

“Пушкін - наше все”, - люблять повторювати росіяни, підкреслюючи те, яку величезну роль відіграв цей поет для культури росії і світу. При тому, що для культури України Пушкін нічого не зробив, навпаки в своїй поемі “Полтава” створив надзвичайно непривабливий образ українського гетьмана Івана Мазепи, у нас його теж досі дуже шанують. Так, в Україні налічується близько 100 пам’ятників Пушкіну, 16 з яких - у Криму, де Пушкін бував під час свого південного заслання. А от в Одесі, де поет жив близько року, є аж цілих 9 пам’ятників, пам’ятних дошок, артоб’єктів і різних топонімів, пов’язаних з ім’ям російського поета.

Тоді, як поетесі Лесі Українці, яка багато років поспіль періодично жила і творила в Одесі - нема жодного пам’ятника.

То чому ж в Одесі так шанують Пушкіна і чи добереться всеукраїнський “пушкінопад” і до нашого міста?

У цьому розбиралася журналістка Южне.City

Єдиний внесок - опис Одеси в “Онегіні”

Артем Васюта
краєзнавець, віце-президент асоціації гідів

“Пушкін потрапив до Одеси під час свого південного заслання, яким йому замінили відправку до Сибіру за критику російського царя Олександра І (про заміну поклопоталась котрась з його коханок). Тут він прожив 13 місяців, працюючи перекладачем у генерал-губернатора Михайла Воронцова (про якого в російській статті на “Вікіпедії”, до речі, пишуть, що “наполовину девственный Новороссийский край ждал лишь его искусной руки для развития в нём земледельческой и промышленной деятельности” (чому це не так, скільки насправді років Одесі та кому вона зобов’язана власним розвитком, ми писали в попередніх матеріалах https://yuzhne.city/articles/330516/tretya-stolicya-imperii-abo-chomu-rosiyani-niyak-ne-vidcheplyatsya-vid-odesi). Працівником поет, який знав 6 мов, до речі, був поганеньким, і Воронцов постійно бував Пушкіним незадоволений, - коментує краєзнавець, віце-президент асоціації гідів Одеси Артем Васюта.

Вшановування Пушкіна в Одесі, куди від потрапив через Київ та Молдову, починається уже після його смерті і набуває грандіозних масштабів.

Так, в Одесі встановлюють пам’ятник-фонтан Пушкіну на Думській площі (центральній площі міста), пізніше - пам’ятник Пушкіну на вулиці Пушкіна біля музею Пушкіна, також іменем поета називають сквер біля залізничного вокзалу. Окрім того, бюст Пушкіна встановлюють на фасаді Одеського оперного театру, а кам’яна дошка на Рішельєвському ліцеї теж свідчить про те, що там бував поет. На розі вулиць Дерибасівської та Рішельєвської створюють арт-об’єкт “Тінь Пушкіна”, а на Пасажі встановлюють пам’ятну дошку його брату.

Тінь Пушкіна

Артем Васюта
краєзнавець, віце-президент асоціації гідів

-Ця кам’яна дошка молодшому брату, Леву Пушкіну мене дивує найбільше, адже вона присвячена будинку, якого вже не існує (на його місті побудували Пасаж), де жила людина, могили якої вже теж не існує в Одесі (була розграбована більшовиками в 30-х роках). То кого ж ми намагаємось вшанувати? - коментує Артем Васюта. - А тим часом, єдиний літературний внесок Пушкіна у відображення Одеси в літературі, це те, що в 10-тій главі “Євгенія Онєгіна”, коли поет описує подорож Онєгіна з Санкт-Петербургу, він дає невеличкий віршований опис тогочасної Одеси. То чи не забагато честі і вдячності Пушкіну в Одесі?

Одесити не хотіли збирати гроші на пам’ятник Пушкіну 7 років

Серед голосів, які звучать проти знесення пам’ятників Пушкіну в Одесі, є ті, що запевняють “одесити так любили Пушкіна, що встановили йому пам’ятник за власні гроші громади. Тож не варто його чіпати”. Але як стверджує історик Артем Васюта, гроші на встановлення постамента для пам’ятника дали росіяни, а одеситів уже змусили дозбирати необхідну суму.

-Нещодавно про це висловився Олексій Арестович, що типу одесити так любили Пушкіна, що скинулись на пам’ятник власними грошима. Я зацікавився цією темою і виявив, що не все так однозначно. Появі більшості пам’ятників, які були або є маркерами “руського міра” в Одесі посприяв так званий фонд “Россотрудничество” (ми писали про нього в матеріалах про Катерину ІІ і Суворова) https://yuzhne.city/articles/218126/katerina-ii-zasnovnicya-odesi-chi-okupantka-hadzhibeyu. Дуже подібне до цього фонду московське “Товариство любителів Пушкіна” у 19-му столітті звернулося до Одеської міської адміністрації та Новоросійського імператорського університету (нині Одеський національний університет імені Мечнікова) з ініціативою встановити пам’ятник Пушкіну в Одесі. Проте тогочасна міськрада, в обличчі свого голови, давати гроші на пам’ятник не стала. Мовляв, якщо пам’ятник буде народний, то хай і гроші зберуть самі містяни, а міський бюджет і університет кошти не виділятимуть. Оголосили збір, проте гроші не могли зібрати 7 років. За цей час зібрали усього 700 рублів.

Як розповідає Артем Васюта, за цей час московські любителі Пушкіна кілька разів зверталися з листами до одеської адміністрації, але ті стояли на своєму, що було навіть зазначено у відповідних звітах - як тільки люди зберуть на пам’ятник - ми його зробимо. Врешті-решт у 1887 році на ці 700 зібраних рублів (скільки грошей у цій сумі було від москвичів, досі незрозуміло) проводять закладку постаменту під пам’ятник.

“З цього приводу зробили велике свято, було багато представників цього московського товариства і держустанов, говорили різні промови. І я так думаю, що на цьому святі одеситам сказали приблизно таке: “ якщо пам’ятник буде встановлений, на московські гроші, то нам будуть цим дорікати. Тож давайте, щоб ніхто не дорікав, що це за чужі гроші - зберемось самі”. Таким чином, після закладки основи під пам’ятник одесити збирають 6 100 рублів. І пам’ятник-фонтан на Думській Площі відкривають через рік після закладання постаменту”.

Далі, за словами Артема Васюти, в Одесі паралельно створюють новий оперний театр. Оскільки замовник - місто, ухвалюють рішення, що треба поставити 4 бюсти на 3-му поверсі оперного театру, на фасаді.

Артем Васюта
краєзнавець, віце-президент асоціації гідів

Що не так з Пушкіним, він же просто поет?

У своїй книзі “Трубадури імперії: російська література і колоніанізм”, дослідниця Єва Томпсон показує як російські культурні діячі, будучи пропагандистами, оспівували агресію до сусідніх народів. А також досліджує, чому війни на чужих територіях стали звичайною справою для росіян і об’єктом романтизації їхніми класиками, а загарбницькі імперські наративи -невіддільною частиною так званої «вєлікай рускай культури».

Пушкін у поемі “Кавказ” оспівав загарбницьку війну росії проти народів Кавказу, зобразивши їх малорозвиненими і жорстокими та ще й дивуючись, чому ті захищають свою землю, а не зустрічають російських солдатів з квітами (нічого не нагадує?)

Найбільше в росії пам’ятників поету стоїть, якраз, на цих поневолених землях. Погруддя Достоєвського, бюстики Пушкіна, вулиці Булгакова — це ніщо інше, як окреслити межі імперії: “границы России не заканчиваются нигде”, “где русский язык — там Россия” і так далі. Туди, де стоїть пам’ятник Пушкіна, туди обов’язково полізуть російські браття-“асвабадітєлі”. Прикметна річ — у 2019 році Росія встановила пам’ятник головному російському поету у Дамаску, столиці Сирії.

Артем Васюта
краєзнавець, віце-президент асоціації гідів

“Ранній Пушкін - це критик влади, але пізній - стовідсотковий її трубадур і пропагандист. За рівнем пропаганди він ще не дотягує до нинішніх Соловйова чи Скабєєвої, але стояв би десь серед плеяди їхніх ютуб-блогерів, - коментує Артем Васюта. - Пушкін - це тревел-блогер свого часу, в російській імперїі, пропаганда, але для молоді. Що думав Пушкін про українців чітко видно з його поеми “Мазепа”, де головний герой - Петро І, а Мазепа - сволота. У своїй творчості Пушкін повторює Байрона, але якщо в європейському мистецтві першої половини 19 століття Мазепа - головний романтичний герой, то у Пушкіна він герой вкрай негативний. Що й не дивно для імперського поета-ксенофоба, на думку якого усі інші народи мають підкорятися росіянам.

Що буде з усім пушкінським в Одесі?

Тінь Пушкіна перенесуть на заднє подвір’я літературного музею, сквер імені Пушкіна біля залізн вокзала перейменують, а пам’ятник біля музею на вулиці Пушінкській перенесуть до літературного музею.

“ На мою думку, таблички з Рішельєвського музею і на пасажі теж варто було б прибрати, - коментує Артем Васюта. - З приводу вулиці, то дуже мала вірогідність, щоб вулицю Пушкінську перейменували, але я за те. щоб їй повернули стару, історичну назву - італійська. Щодо пам’ятника-фонтану на Думській, то я особисто його переніс би в якийсь музей “русского міра”. Як на мене, ідеальне місце розташування такого музею на відкритому повітрі - це зрошувальні поля біля Одеси - і дістатися важко, як до руського міра, і смердить так само. Щоб тільки тим, хто дійсно хоче приєднатися до цієї культури, це й було доступно.

Але скоріше за все, ці пам’ятники просто порозбирають до музеїв. На жаль, усе це робилось навмисно, що таблички українським діячам, з радянських часів, вони не в туристичних місцях, а десь на “задвірках”. А це все російсько-імперське - воно на кожному кроці у центрі міста. Таким чином цей міф і насаджується, бо люди бачать в першу чергу усе російське, що типу тут кордони росії і не закінчуються.

На сьогодні процедура перейменувань та знесення пам’ятників така: топонімічна комісія дає свої рекомендації, далі, на сайті активних громадян Одеси одесити голосують за це перейменування і якщо це голосування позитивне, то далі відбувається голосування на сесії міської ради.

Поки-що усі топоніми, пов’язані з Пушкіним в Одесі, залишаються без змін.

Шановні читачі, а як ви вважаєте, чи потрібні Одесі пам'ятники Пушкіну і чи потрібні вони в такій кількості?

Поділіться, будь ласка, вашими думками в коментарях.