Приходить час, коли ви плануєте придбати свою першу квартиру, або додаткову нерухомість, а може і загалом змінити місце проживання, на новий сучасний будинок. Місто Южне - чи не найкращий варіант для проживання. Тихе, спокійне та дуже гарне місто на березі моря, в якому бурлить своє життя. Саме питанням облаштування в місті затишного гніздечка з чудовим видом з вікна вже довгий час займається наша сьогоднішня героїня - спеціалістка відділу продажів ЖК “Парус” Наталія Муравйова.
Журналістка інтернет-видання Южне.City пропонує разом із нею пройти у залаштунки роботи продажів нерухомості, і дізнатися більше про її особливості та забудову Южного.
Зустрічаємося з Наталею в першій частині дня об 11:00. Місце зустрічі вона призначила біля входу в кабінет по вулиці Горбатка 8 - саме в цьому будинку вже багато років люди обирають для себе нерухомість. Одразу при вході до приміщення, нас зустрічає кішка пані Наталії, яку вона прихистила.
– Вона тут поки що живе, забрали її до себе, щоб не замерзла на дачі, – розповідає Наталія.
Кабінет дуже затишний, коли заходиш до середини відчуваєш себе наче вдома: диван, солодощі на столі, телевізор на якому грає музика та іграшки для киці. Дійсно, коли ти знаходишся в цьому місці, хочеться придбати собі дім.
Кабінет відділу продажів
Наталія починає розкладати свої речі. При ній лише жіноча сумка, адже все необхідне для роботи, вже знаходиться в її кабінеті. На столі лежать три телефони для роботи і особистого користування.
– Взагалі, раніше я працювала з 9:00 до 17:00, але коли обрізали виплати, то робочий графік, відповідно, скоротився. Тепер я офіційно працюю з 11:00 до 16:00. Але все одно відчиняю кабінет вже о восьмій ранку, щоб люди завжди могли зателефонувати до мене коли потрібно. Тим паче я живу неподалік.
– Наталіє, розкажіть, як ви прийшли в цю професію?
– Знаєте, це сталося зовсім випадково. Я за спеціальністю інженер-механік, але десь на початку 2014-го, я переїхала до Южного і почала шукати собі тут роботу. Знайшла вакансію в цьому житловому комплексі. Ніхто не хотів сюди йти працювати, бо мало платили. А я вирішила спробувати, і, як бачите, не прогадала! Вже 9 років працюю у сфері продажу і задоволена своєю роботою.
Сьогодні зранку пані Наталія відчинивши свій кабінет не просто сиділа, а пішла на ранкову пробіжку. Тому настрій у неї був бадьорий. Після чого вона обробляла заявки клієнтів на сайті та обдзвонювала їх. Потім жінка домовлялася за продаж кладового приміщення в сусідньому житловому комплексі, який теж належав цьому забудовнику. Будинок перейшов у власність ОСББ, а деякі приміщення залишилися ще на забудовнику.
Проходить хвилин десять часу, як Наталії вже починають телефонувати.
– Дзвонили з Одеси колеги, хочуть приїхати з делегацією оглядати квартири в обід. Вони зазвичай приїжджають для співпраці, щоб допомагати продавати квартири в нашому комплексі. Але за весь час жодної квартири одесити так і не купили.
– У вас зараз як взагалі йдуть продажі? – цікавлюся.
– З початком повномасштабного вторгнення охочих оглядати квартири, стало більше ніж тих, хто хоче купувати. Раніше покупці були навіть з Італії, Польщі, Німеччини та США. Зараз, звісно, іноземці також купують квартири, але вже не спішать переїжджати. Бояться обстрілів, але з нетерпінням чекають нашу перемогу.
Якраз в цей момент Наталії надіслав повідомлення її покупець з Литви. Вона показала мені повідомлення. В ньому чоловік відповів на відео, яке надіслала йому Наталія. У відео вона показувала роботи, які ведуться будівельниками навколо будинку і вікна його квартири. Чоловік написав, що вже з нетерпінням чекає, коли зможе приїхати сюди і побачити свій дім на власні очі.
– Люди часто купують квартири, навіть якщо ніколи не були в Южному. В мене вже таких покупців з десяток тільки з різних областей Україні. Вони просто заходять на сайт, дивляться, що будинок знаходиться на першій лінії біля моря і одразу хочуть купити тут дім.
– Чим, на вашу думку, Южне таке привабливе для інших?
– Наше місто асоціюється з Європою. Чисте і зелене, з достатньо сучасною архітектурою та гарними новобудовами. Була ситуація, коли люди проїжджали повз і взагалі їхали в Одесу, але так їм сподобалось тут, що виїжджали вони з Южного вже з документами на квартиру.
– Тільки одна така ситуація була?
– Ні, ця ситуація не єдина. До мене так приходить половина клієнтів. Всі вони або приїжджають у місто на відпочинок або їхали повз і вирішили, що хочуть залишитися. Один чоловік ще до війни приїхав до нас на море, поки лежав на надувному матраці у воді, задивився на будинки. І так вони йому сподобались, що він прийшов до мене і купив квартиру. Людям імпонує, що це місто – не просто курорт, куди ти приїжджаєш раз на рік відпочити. В Южному багато створюється для сімей та дітей: танці, музична школа, дитячі кімнати, сімейні кав’ярні, кіно. А найголовніше, що до всього – рукою сягнути.
– Людей не лякає, що будинки комплексу знаходиться так близько до моря? – питаю у Наталії.
– Останнім часом продажі слабенькі. Ось нещодавно купили квартиру люди з Харкова, які довгий час думали над покупкою. Зрозуміла річ, це ж не купити хліб в магазині. Тим паче коли не знаєш що буде завтра. До речі, зараз часто розглядають квартири переселенці: Бахмут, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Лиман і в цілому з Донецької області багато людей… Вони тікають від війни, й знаходять прихисток в нашому містечку, розповідають, що їм тут затишно, безпечно та спокійно. Тому хочуть лишитися тут жити назавжди.
Наближається час прибуття делегації. Біля кабінету зупиняються чотири жінки. Всі вони мають різний вигляд, одна низенька, інша висока, третя старша від інших, а четверта - з кучерявим чорним волоссям. Всі вони так само як Наталія займаються продажем нерухомості і хочуть долучитися до взаємної співпраці.
Наталія пропонує каву жінкам, але вони люб’язно відмовляються. Три з них сідають поряд з керівницею, остання з жінок сідає на диванчику поруч зі мною. Тоді, починається оживлена робоча розмова з купою запитань, на які Наталія спокійно та люб'язно відповідає.
– Ми хочемо знати про комплекс усе! Всі деталі й різні моменти, – говорить Тетяна, жінка з делегації яка найбільше зацікавилася проєктом.
Тоді, колеги почали обговорювати ціни на квартири. Рахувати скільки буде коштувати паркомісце, комора та квадратний метр квартири. Потім перейшли до теми інноваційних систем обігріву та відеоспостереження в будинку.
Розмова з делегацією
Ще деякий час всі жінки обговорювали комплекс, паркінг та розцінки. Після чого, попередньо зателефонувавши своєму колезі-прорабу з будівництва ЖК, Наталія запропонувала піти оглянути будівництво. Всі зібралися й вийшли на вулицю. Одразу при виході з кабінету, ми бачимо комплекс і прямуємо вздовж будинків до новішого з них, в якому ще проводять ремонтні роботи. Наталія пояснює, який з будинків комплексу ще на етапі будівництва, а в який вже починають заселятися жителі.
Зустрічаємо по дорозі прораба, якому телефонувала Наталія, щоб домовитися про огляд новобудови. Вже разом з ним прямуємо вздовж колон в паркінгу в середину будівлі. Заходимо в ліфт великою компанією з семи людей та підіймаємося на четвертий поверх. Делегація з жінок запитує також про компанію від якої в житлового комплексу ліфт.
– Не переживайте, в ліфті ми не застрягнемо. Навіть якщо вимикається світло, ліфт доїжджає до поверху і відчиняється, – розповідає прораб Артем, що приєднався до нас.
Коли ми вийшли з ліфту, побачили що двері всіх квартир вже були відчинені для огляду. Тож пані Наталія пройшла разом з жінками в першу з найвіддаленіших квартир. Показувала де буде знаходитись: кухня, спальня, санвузол. Пояснювала з якого матеріалу зроблені стіни та підлога, чим утеплені, розповідала про кількість квадратних метрів в ній. Також розповідала про систему вентиляції і показувала вигляд з кожного вікна.
– Будинок спроєктовано так, щоб всі вікна квартир виходили на море і з кожного вікна, можна було споглядати частинку морського пейзажу, – сказала Наталія.
– А чому забудовник обрав саме Южне? – запитала я у жінки.
– Бо тут є куди вкладатися. Южне – це непахане поле для інвесторів. Тут багато вільного простору для створення чогось нового та цікавого. Місто знаходиться на березі моря, нічого не загрожує доступ до міських пейзажів, ніяких шумних трас і фур. Також, наше місто достатньо безпечне, тому багато сімей хочуть жити тут.
– Які ще проєкти забудовник планує робити в Южному?
– Ви могли бачити за будівлею Одрексу є загороджена територія. Там найближчими роками ми збудуємо декілька нових будинків житлового комплексу. Так само як і в цьому, буде розумна система дому та якісні сучасні матеріали. Перед війною ми презентували проєкт комплексу і нам його погодили. Тому ви можете бачити, що на тій ділянці вже стоїть кран та будматеріали і скоро почнуться роботи.
Цілу годину Наталія і Артем показували делегації з жінок кожне приміщення будинку на поверсі. Вони провели детальну екскурсію і розповіли про особливості кожної з квартир які оглянули. В одній велика спальня, в іншій є гардеробна кімната. Ми побували як в одній з найбільших квартир в будинку, та і в одній з найменших. Також, неймовірно було потрапити в квартиру з терасою, з якої відкривається чудовий краєвид на море.
– Як я вам і казала, з кожної квартири ви можете дивитися на море. Взагалі, з самого початку, забудовники хотіли зробити замість тераси просто стіну, але я втрутилася. Як можна закривати вихід на таку красу? Це просто неприпустимо, – розповідає Наталія.
Після огляду квартир на четвертому поверсі, Наталія запропонувала піднятися на сьомий. Оглянути вже майже готовий коридор під’їзду, щоб жінки могли поглянути як все буде виглядати в готовому вигляді. Тому ми знову зайшли в ліфт і поїхали на два поверхи вище. Далеко ніхто не ходив, вже на виході з ліфта, ми побачили освітлені зелені стіни та білу стелю.
З сьомого поверху ми спустились на перший і пішли оглядати підвальне приміщення дому. Адже жінок зацікавив перегляд кладових приміщень.
– Ось тут у нас будуть кладові кімнати жителів, вони зможуть зберігати тут свої речі, наприклад велосипеди. Загалом кладовки це зручно, бо вам не треба зберігати всі речі десь у себе на балконі, – сказала Наталія.
– Ну все, купуємо в Южному кладовку, лишаємо там парасольки, а літом поїдемо на море, – пожартувала одна з жінок, яка весь час займалася зйомкою кожної квартири та приміщень в будинку.
Після огляду комірчин Наталія провела делегацію до будівлі свого кабінету і попрощалися подякувавши за зустріч. Після чого у жінки був запланований обід, тому ми на годину розійшлися.
Коли я прийшла назад до кабінету Наталії, то вже на півдорозі до нього зустріла якогось чоловіка, що вже звідти виходив.
– Це приходив клієнт оформлювати кладове приміщення в сусідньому ЖК. Ходили оглядали, їх там не багато лишилося. Ось я їх розпродаю, – пояснила Наталія.
– Ви займаєтеся ще й тим будинком? – поцікавилася я у неї.
– Тільки трьома будинками на Приморській, але це все одно інший забудовник. Наш будинок ще ось цей на Горбатка 8, в якому ми зараз знаходимось. Взагалі, зараз в цьому домі немає ОСББ і люди які виїжджають, лишають свої ключі у мене. Просять іноді квіточку полити, тваринку погодувати, подивитися чи ніхто нікого не затопив. Зараз ще й така кумедна ситуація сталася. У нас один житель вирішив розвести шиншил, і вони по трубах розбіглися. Другий день шукаємо! Всіх сусідів на ноги поставили.
Наталії знову зателефонували. Одразу навіть не зрозуміло що це клієнт, відчуття наче хтось із друзів. Розмова тривала близько 20 хвилин.
– Дзвонив клієнт зі Львова, який купував у нас нещодавно квартиру. Хоче купити місце на паркінгу. Попросив надіслати схему вільних паркомісць для них, та схему квартир, для їхніх друзів які також планують купити у нас квартиру, – розповідає мені Наталія.
– Ого, так одразу і не скажеш що це клієнт. Ви з ним так розмовляли наче з другом, – відповідаю я.
– Так, в мене вже всі мої клієнти друзі і це також частина моєї роботи. Одна з них бабуся, наша постійна клієнтка, нещодавно прийшла до мене, бо захотіла відсвяткувати свій День Народження тут, у кабінеті. У неї був ювілей, виповнювалось 70 років. Так тут і проходять Дні Народження й інші свята.
– То у вас зі всіма такі дружні відносини?
– З кимось я дружу більше, з кимось менше. Був в мене один клієнт, чоловік моїх років, сам він з-під Києва. Ми оформлювали йому документи на квартиру. Дуже здружилися і часто телефонували один одному, балакали годинами. Одного разу побачились в місті, коли приїхав до нас відпочивати. Так і провели день сім’ями. Проходить час, я звертаю увагу, що він вже довго не телефонує до мене. Думала, що може на щось образився або заклопотаний чимось. Аж одного дня зателефонував. Я одразу запитую – «Я думала ви вже забули про мене, куди ви так на довго пропали?». А мені відповідає син того чоловіка. Сказав що його батька не стало… Я не могла в це повірити, адже це був мій близький друг. Син чоловіка, вирішив завершити справу батька і дооформити квартиру вже на себе, в пам’ять про батька, який дуже хотів жити в нашому місті.
Наталія згадала що їй треба надіслати схеми. Виклавши їх на стіл, вона почала звіряти з даними в комп'ютері які паркомісця вже зайняті й закреслювати їх, потім пронумерувала кожне місце і зробила фото. Надіслала клієнтам, готово.
– Видно, що для вас це не просто робота, а частина вашого життя, – зауважила я.
– Саме так, тут треба мати хороші нерви, і любити людей та говорити з ними. Я вже звикла до цього. Звісно, бувають випадки коли клієнт може мене образити, а потім приходить і питає чого я відмовляюся з ним говорити. А я кажу що образилась на нього, тоді вже сміємось, бо людина каже «та не ображайтесь на мене дурня, я можу щось не подумавши ляпнути».
Наталія Муравйова
– А загалом, до вас багато людей приходить, сьогодні на вашу думку спокійний був день? – запитую.
– Завжди по різному. Іноді, бувають спокійні дні коли можна спокійно займатися своїми справами. Буває, що навіть на обід немає часу вийти, працюю до вечора. Сьогодні день був звичайним, чимось середнім між завантаженим і вільним.
Ну ось і все, п’ята година вечора, робочий день закінчено! – каже Наталія, ми починаємо збирати речі.
Жінка все склала на свої місця і вимкнула світло, Наталія зачинила кабінет. Ми подякували одна одній за зустріч і на такій чудовій ноті розійшлися.
Я лишилася задоволена і натхненна зустріччю з керівницею, адже завжди цікаво дізнатися про якусь професію зсередини. Як виявилося, що робота на забудовника може бути теж цікавою та різноманітною, а ще - потрібно мати стресостійкість, зважаючи на специфіку та таку велику кількість спілкування з людьми.
