У час коли в кожної дитини є свій смартфон з іграми, їх мало буде цікавити книжка і зошит. Але Олександра Козаченко – вчителька початкових класів з 29-річним досвідом, впевнена – діти найкраще сприймають світ через гру. Вже понад 17 років вона працює в Ліцеї №1 Южненської міської ради, що на Одещині. Саме тому в своїй роботі з дітьми, вона перетворює уроки на захопливі ігри, використовуючи конструктор “Лего”, мультфільми та інтерактивні завдання. Її творчий підхід та індивідуальна увага до кожного учня роблять процес навчання цікавим та ефективним.
Журналістка інтернет-видання Южне.City вирішила зазирнули вглиб цієї професії і провела один день з вчителькою початкових класів Ліцею №1 міста Южне.
Робочий день Олександри Сергіївни розпочинається о сьомій ранку, вона приходить до школи на годину раніше, щоб підготуватися до уроків.
– Ви так рано приходите, що ви робите увесь цей час? – запитую я.
– Роздруковую малюнки, розписую план та завдання, розставляю це все по класу для діток. Адже, після школи мені ще треба перевірити зошити та виставити оцінки. Це займає багато часу, іноді доводиться затримуватися допізна. Звісно, це все можна робити швидко. Але якщо хочеш зробити щось дійсно яскраве та якісне, треба виділити багато часу – відповідає Олександра.
За декілька хвилин до “дзвонику” вчителька зібрала учнів в “ранкове коло”. Та запропонувала дітям зіграти в гру з кубиком на якому були написані речення, які треба було продовжити. Наприклад “я мрію…” і дитині треба розповісти про що саме вона мріє. Багато діток відповідали що мріють про закінчення війни.
Коли продзвенів дзвінок на урок і всі діти зайшли до класу, Олександра увімкнула ранкову руханку. Діти піднялися з учителькою і разом з нею почали повторювати рухи які показували на відео.
– Як давно ви працюєте вчителькою початкових класів? – спитала я у вчительки.
– Свою педагогічну кар’єру я розпочала ще в 1995 році. Писала дипломну роботу для Ліцею №4 імені Гудзика. Загалом я працювала в трьох школах нашого міста. Вчителькою в цій школі я працюю з 2007 року. Взагалі, на початку війни, я була змушена звільнитися. Пройшов час і я вирішила повернутися Тож з початку цього навчального року, я повернулася вчителем на дистанційне навчання. Вчитель другого класу звільнився, а я стала вчителькою на заміну. Згодом мені вже повноцінно доручили бути класним керівником цього класу, але я продовжую дистанційно навчати – розповідає Олександра.
– Коли ви все встигаєте? – поцікавилася я.
– Коли діти йдуть на фізкультуру або інформатику, я в цей час проводжу дистанційний урок з учнями що виїхали за кордон і навчаються за сімейною формою – відповідає вчителька.
– А якщо в розкладі немає цих предметів? Ви все одно проводите дистанційні уроки?– запитую у вчительки.
– Так, звичайно. Після уроків підключаюсь в зум з дітьми і проводжу уроки. Зазвичай у мене в день три дистанційних уроки. У дітей крім нашої, є ще інша школа в якій вони навчаються за кордоном, – розповідає пані Олександра.
Почався урок читання, але ігри в класі тільки почалися. Олександра Сергіївна дала учням завдання,знайти у підручнику сторінку з улюбленим оповіданням або віршем. Після чого учні сідають в крісло посередині класу та розповідають, чому цей вірш або оповідання їм сподобалось. Коли учень або учениця відповідають, вчителька крутить крісло та просить назвати будь-яку цифру. В журналі зі списком учнів, рахує загадану учнем цифру і так визначають наступного “автора”.
– Учні так багато грають, це зовсім не схоже на стандартне навчання до якого ми всі звикли, – зауважую я.
– Діти сприймають цей світ через гру, інакше вони просто не будуть зацікавленні в навчанні. Їх треба чимось зацікавити, лише тоді вони будуть навчатися. В четвертому класі ігор в половину менше ніж в другому. Стає більше письмової роботи та серйозних задач. Діти готуються до середньої і старшої школи, – відповідає вчителька.
Продзвенів дзвоник на перерву, Олександра просить учнів стати по двоє. Вони йдуть в їдальню. Вчителька разом з учнями снідає за одним столом. Опісля вона з учнями так само по двоє заходить назад в клас.
– Дітки так спокійно сидять в класі, не бігають і не шумлять, – зауважила я.
– Це клопітка праця, вони не були такими раніше. Ці учні минулого року навчалися на дистанційному навчанні. Тож в цьому навчальному році в школу дітки прийшли немов першокласники, які не знають шкільних правил і весь час галасують. Чесно кажучи, в мене почали опускатись руки, але мій досвід мені допоміг з усім впоратися – розповідає Олександра Сергіївна.
Розпочався урок математики і вчителька роздала учням лего. На екрані телевізора з’являється рівняння, яке потрібно розв’язати учням за допомогою конструктора. Олександра називає правильну відповідь і просить учнів показати кольором конструктора жовтим, червоним або зеленим – чи вийшло в них вирішити це рівняння. Сьогодні діти вивчають нову табличку множення на вісім. Тому Олександра Сергіївна вмикає на телевізорі мультфільм з новими рівняннями.
– Я зауважила, що ви кожних 10 хвилин робите з дітьми якісь фізичні вправи. Це для того щоб їм було куди діти енергію? – запитую я.
– Так, щоб їх трошки розворушити, бо я їм не дозволяю бігати та галасувати. Лише в окремих випадках. А ось такі вправи допомагають розім’яти м’язи їм і мені. Тож роботи в мене різної багато – відповідає вона.
– Ви живете своєю роботою, так багато сил та енергії витрачаєте на неї, – підмітила я.
– В мене завжди багато роботи, немає часу сидіти. Інколи буває важко, діти починають бігати та сваритися. Але майже завжди вони швидко заспокоюються й дружно грають в настільні ігри, малюють, пишуть. Ось у нас є математична дитина. Маленька Олександра загорілася завданням з математики і сидить на перерві вирішує його. Також у нас є інтерактивні завдання в гаджетах. Для їх виконання, учню треба зайти за посиланням і пройти тестування, – розповіла вчителька.
На п’ятому уроці, коли учні пішли на англійську мову, Олександра підключилася в Зум на дистанційний урок з дітьми що навчаються за кордоном.
– Як вам більше подобається навчати дітей? – запитую я.
– Звісно ж мені подобається коли дітки знаходяться поруч, коли ти їх можеш бачити і допомогти будь-якої секунди, – відповідає Олександра.
Пройшов час, і Олександра починає перевіряти домашні завдання учнів в зошитах. Опісля перевіряє тести що надіслала онлайн. Робочий день вчительки добігає кінця, вона збирає малюнки, розкидані речі, та прибирає на робочому столі.
Я завжди задумувалася, чому більша частина вчителів так багато років лишаються на своїй посаді. Адже, треба мати міцні нерви та завжди свіжий розум, щоб з усім впоратися. Для того щоб дізнатися, як навчання виглядає зі сторони вчителя, а не учениці, я провела один день з вчителькою початкових класів Олександрою Козаченко.
Я вийшла з усвідомленням того, наскільки важливо вчителю повністю віддаватися своїй роботі. Вчитель несе на собі відповідальність за багатьох маленьких діток, які тільки досліджують цей світ. Їх задача, якомога найкраще підготувати дітей до дорослого життя. Вчителі – провідники в майбутнє, кожного маленького хлопчика чи дівчинки. Пані Олександра витрачає вільний від роботи час, щоб перевірити домашні роботи. Прокидається рано, щоб як найкраще провести урок.
