Брендинг громад — це не просто створення логотипів та слоганів. Це можливість розкрити ідентичність населеного пункту, відродити локальні традиції та об'єднати мешканців навколо спільних цінностей. Чи то взагалі краще зрозуміти, які цінності об’єднують вашу громаду.
Про брендинг журналісти-медіатори Южне.City розпитали Ігоря Чаву, керівника відділу координації розвитку інфраструктури в регіонах у державному агентстві розвитку туризму в Україні. Ігор, зокрема, розказав, чому варто відроджувати ремесла бабусь, як випікання хліба може стати туристичною атракцією та як знайти свою унікальність. Читайте далі.
Секрет успіху маленької громади Дрогобича
Специфіку праці у сфері брендингу Ігор Чава демонструє на прикладі рідного міста Дрогобича, яке стало дебютною роботою з розвитку бренд-стратегії міста.
Раніше Дрогобич не привертав уваги туристів, але тепер це туристична перлина зі своїм зухвалим слоганом: «Дрогобич – у ньому вся сіль» (інші міста, знані видобутком солі, певно, мають що на це сказати). Це результат роботи команди, яку десять років тому очолював пан Ігор. Їм вдалося знайти свою «родзинку» і допомогти місту стати впізнаваним.
Логотип міста ДрогобичФото: lviv.media
Не все так просто, і спочатку довелося працювати за гіда, оскільки туристичний трафік зріс, а проводити екскурсії було практично нікому.
— Коли ми почали працювати, в місті був лише один гід, а через три роки їх стало вже вісім. Інколи я і сам проводив екскурсії, інакше б цілі групи туристів залишились незадоволеними, — згадує Ігор Чава.
Майте на увазі, що недостатньо запропонувати та закликати до свого міста туристів, слід мати ресурси (час, людей тощо), щоб показати, закохати в нього.
Однак, якщо все вдасться, туристи прийдуть не тільки на екскурсію. В Дрогобичі приїжджі відвідували місцеві кафе та ресторани, приносячи кращий прибуток місцевим підприємцям.
Після успішних змін рідного міста до Ігоря почали звертатися інші міста з різних регіонів України, таких як Черкаська, Київська області, Ворохта, Вишгород, Сколе, Мукачево та інші. Його досвід став затребуваним, і він активно ділився своїми знаннями, допомагаючи іншим громадам розвивати свої туристичні потенціали.
Чому важливо об’єднуватись з громадами по-сусідству?
Бути популярним і відомим, розвивати туризм у своєму містечку — частина стратегії розвитку бренду. Що можна зробити ще, якщо пам’яток архітектури та атракцій зовсім обмаль? Подивіться в сусідніх громадах, які особливості мають вони. Фортеці чи природні оази, штольні чи незвичні виробництва, заводи тощо.
Об'єднання у туристичні кластери посилює можливості громад, мотивує туристів затриматись у вашому місті більше, ніж на день. Люди можуть подорожувати не лише однією точкою на мапі. Наприклад, український шлях Святого Якова — піший маршрут 14 точками від Вінниці до Кам’янець-Подільського і далі. Це туристична пригода, що популяризує піший туризм і робить відомим місцевий бізнес, відкриває для мандрівників локальні пам’ятки архітектури тощо.
А у вашій громаді є своя «Бабусина хатка»?
Добре, коли в міста є архітектурні пам’ятки чи сучасні фотозони, заклади з автентичною кухнею. А якщо немає? «Родзинкою» міста, зі слів Ігоря, може стати будь-що, що ідентифікує населений пункт, є цінним для місцевих, розкриває особливість регіону. Це і про ваші специфічні свята (День Нептуна там, де є море, День металурга на Сході), і про побут.
Яскравим прикладом є село Ліпляєво біля Каніву на Черкащині, де існує проєкт «Бабусина хатка», спрямований на популяризацію автентичного побуту і культури.
— Ми плануємо подати це село на конкурс на найкраще туристичне село світу, — зазначає Ігор.
В центрі уваги проєкту знаходиться випікання хліба, яке популяризується у селі. Процес триває чотири години: від замішування тіста до розпалювання печі, з цікавими розповідями про кожен етап. Важливу роль у цьому відіграє бабуся, яка живе в селі та ділиться своєю майстерністю і знаннями. Вона створює атмосферу, яка переносить гостей у минуле, дозволяючи їм відчути справжній смак і дух традиційного хлібовипікання.
Сучасні міські жителі часто не мають можливості побачити, як виготовляється хліб. Вони звикли купувати його в магазинах, не розуміючи всієї глибини та важливості цього процесу. Проте багато хто ще пам'ятає, як їхні бабусі випікали хліб, і яких правил потрібно було дотримуватися на кухні під час цього процесу.
Такі проєкти мають високі шанси на розвиток. Люди все більше прагнуть відчути свою українську ідентичність, пізнати місцеві традиції та культуру.
Запит на глибше пізнання себе як українця зростатиме, особливо після війни. Це стосується не тільки місцевих жителів, а і європейців, які також прагнуть відчути справжню культуру країни, яку вони відвідують.
«Бабусина хатка» стає втіленням таких прагнень. Це не лише туристичний об'єкт, але й місце, де можна дізнатися про історію, традиції та життя українського села. Місце, де можна поспілкуватися з найстарішими жителями, почути їхні розповіді та відчути справжній дух української землі.
Таким чином, стратегічний брендинг українських міст та громад орієнтується на відродження і популяризацію локальних традицій, що дозволяє створювати унікальні туристичні пропозиції та залучати більше відвідувачів.
Чому влада може опиратися розвитку туризму
Досягнути помітних результатів у туристичній сфері неможливо без співпраці з активною громадськістю. За її участі зміни стануть швидшими та якіснішими, враховуючи місцевий досвід та бачення.
На жаль, швидше за все, влада чинитиме опір. Але дуже часто це зумовлено негативними попередніми кейсами співпраці в таких проєктах. Робили щось гарне, хотіли як краще, а люди не оцінили та «накинулись» на керівників громади.
— Один з ключових аспектів успіху — подолання страху перед критикою. Влада часто стикається з хейтом після реалізації проєктів. Це спонукає її уникати дій у майбутньому. Щоб подолати цей хейт потрібна прозорість і ефективна комунікація з громадськістю, — говорить Ігор.
Експерт пояснює, що люди часто бояться змін через невідомість. Звичний стан речей здається безпечнішим, хоча зміни можуть принести покращення.
— Пригадайте, як введення «Країни в смартфоні» спочатку зустріло значний опір, але з часом стало зрозуміло, що це корисна ініціатива. Бо цифровізації та сучасні технології — це дуже важливо. Наприклад, у сфері культури багато процесів досі виконуються вручну, що ускладнює роботу і знижує ефективність, — розповідає наш візаві.
Отже, просте та водночас складне рішення — йти на діалог і шукати точки розвитку разом: із залученням влади, активістами та просто небайдужими місцевими жителями.
