Начальник відділу інформаційних технологій Віталій Іванович Бондар щодня забезпечує безперебійну роботу технічної інфраструктури Южненської міської ради. Від налаштування камер спостереження до підключення важливих відеоконференцій. Завдання такого фахівця часто залишаються поза увагою, проте без них в нас час онлайну важко уявити роботу будь-якої установи.
Журналісти-медіатори інтернет-видання Южне.City провели день з Віталієм Івановичем, щоб дізнатися, як працює "мотор" міської системи.
Коротко про нашого героя. Віталій приїхав із сімʼєю до Южного з Одеси, та обійняв цю посаду на початку 2023 року, після десятирічного досвіду роботи в обласній прокуратурі у такому ж відділі. Має профільну освіту, закінчивши академію звʼязку в Одесі.
Віталій Бондар, начальник відділу інформаційних технологій Южненської міської ради
Знайомство з роботою Віталія Івановича розпочалося в його кабінеті на третьому поверсі міськради. За перші кілька хвилин нашої розмови він одразу занурив мене у свій робочий процес.
«Робота з інформаційними технологіями — це як керувати невидимим мотором усього будинку. Якщо він працює бездоганно, ніхто не помічає його, але щойно з'являється збій, це стає очевидним для всіх,» — пояснює Віталій Іванович.
Першим завданням на сьогодні є перевірка справності камер по всій міськраді. Віталій Іванович Відкриває спеціальну програму на своєму комп'ютері, де відображаються всі камери. На екрані видно зображення з різних кутків будівлі.
«Ось, подивіться. Це коридори, кабінети, виходи. Камери мають працювати безперервно, адже це безпека не тільки працівників, а й відвідувачів. Я щодня перевіряю їх роботу».
Деякі камери потрібно було перевірити вручну, і ми вирушаємо разом з ним до кількох точок будівлі.
«Наступне завдання важливе для міськради», — говорить Віталій Іванович, коли ми повертаємося до його кабінету. Сьогодні він має підключити відеоконференцію для працівників міськради. Це не проста відеозустріч — міськрада має спеціальне приміщення, обладнане сучасними технічними засобами, що забезпечують проведення великих онлайн-нарад. Учасники з різних міст України приєднуються до наради, і саме ІТ-відділ відповідає за безперебійність зв'язку. Віталій Іванович починає налаштовувати обладнання, зосереджено перевіряючи якість з’єднання, звуку і зображення.
«Це може здаватися простим, але від нас залежить чітка робота системи. Від найменшого збою залежить результат переговорів», — розповідає він, коли зосереджено налаштовує обладнання.
Щойно конференція починається, ми тихо виходимо з кабінету, залишивши працівників з їхньою роботою.
Важливим напрямом роботи є виконання доручень від Одеської військової адміністрації (ОВА) щодо цифровізації. Віталій Іванович регулярно заповнює таблиці з даними, які потім використовуються для виконання різних цифрових завдань на місцевому рівні.
Наступна локація — серверна, і я не могла не приховати свого зацікавлення. Ми спустилися на перший поверх, і Віталій Іванович відкрив двері маленької кімнати, в якій миготіли десятки лампочки гуділо безліч серверів.
«Ось тут зберігається все: наші бази даних, документи, архіви. Це серце всієї системи», — з гордістю каже Віталій Іванович.
Здається, що кожен дріт, кожен кабель мав свою важливу роль. Хоча мені було складно зрозуміти технічні деталі, Віталій Іванович терпляче пояснював: «Тут важливо, щоб все було налаштовано правильно. Система працює цілодобово, тому її обслуговування — одна з найважливіших наших задач».
По обіді ми повертаємося в кабінет. Віталій Іванович знову сідає за свій комп'ютер — цього разу на нього чекає робота з документами. Він пояснює, що його відділ відповідає за налаштування й підтримку електронного документообігу.
«Усі важливі юридичні документи проходять через нашу систему. Це забезпечує швидку комунікацію між підрозділами».
Під час роботи до кабінету заходять колеги. Вони запитують про налаштування системи електронного підпису, і Віталій Іванович відразу реагує, надаючи необхідні пояснення.
«Ти вже спробував перезавантажити? Якщо не допоможе, напиши мені, розберемось», — дружньо підказує він молодому спеціалісту.
Тут до Віталія в кабінет завітав ще одна колега: «Віталію Івановичу, вибачте, що турбую, але в мене проблеми з подачею заявки на участь у важливому заході», — колега майже пошепки, але з явною тривогою звертається до нього.
Віталій Іванович піднімає погляд від екрану і спокійно каже: «Який саме захід? Що трапилося з заявкою?»
«Це реєстрація на конференцію з питань цифровізації. Потрібно подати заявку через онлайн-систему, але вона постійно видає помилку. Я кілька разів перевірила усі поля, навіть перезавантажувала браузер, але нічого не допомагає», — пояснює колега, нервово тримаючи в руках документи.
«Давай подивимось», — Віталій Іванович встає зі свого місця та підходить до робочого місця колеги. Вони разом сідають за комп'ютер, де відкрита форма реєстрації.
«Ось тут», — показує колега на екран, — «коли заповнюю останнє поле і натискаю 'Відправити,' з'являється повідомлення про помилку, але причина не вказана».
Віталій Іванович уважно вивчає екран, потім обережно прокручує сторінку вниз і наголошує: «Ось тут бачиш? Є невелике червоне повідомлення, яке показує, що ти не поставив галочку в полі згоди на обробку персональних даних».
Колега здивовано нахиляється ближче: «Як я могла це пропустити? Навіть не помітила!»
«Буває», — каже Віталій Іванович, — «заповнення форм — це часто дрібниці, але без них система не пропускає далі».
Він швидко клацає мишкою, виправляючи помилку. «Ось так, тепер усе працюватиме. Спробуй ще раз натиснути 'Відправитиʼ».
Колега натискає на кнопку, і на екрані з'являється повідомлення про успішну реєстрацію.
«Дякую вам величезне! Якби не ви, я б так і не змогла подати цю заявку!» — з полегшенням видихає колега.
«Не хвилюйся, все добре. Якщо ще будуть якісь проблеми, звертайся», — відповідає Віталій Іванович, повертаючись до свого робочого місця.
Наприкінці дня ми знову сідаємо за чашкою кави. Віталій Іванович каже, що, хоч день був звичайним, кожен із них приносить нові виклики.
«ІТ — це не лише техніка. Це постійна комунікація з людьми, швидка реакція на потреби, і найважливіше — це постійна еволюція. Ми завжди повинні бути на крок попереду, щоб система працювала безперебійно»,— підсумовує він.
Цей день нагадав мені про те, наскільки непомітною, але критично важливою є робота відділу інформаційних технологій. Вони забезпечують функціонування організації на рівні, що майже ніколи не виходить на перший план, але від цього залежить кожен її крок.
