Голова ОСББ Оксана Тимків розповіла інтернет-виданню Южне.City про переїзд в Южне, міську програму співфінансування та зміну мислення жителів багатоквартирних будинків.
- Розкажіть, будь ласка, де ви народилися та яким чином потрапили у Южне?
- Народилася я в мальовничому селі Молодьків на Івано-Франківщині, біля стрімкої річки Бистриця. 15 років прожила у цьому селі. Потім закінчила Стороженецький лісний технікум. З 18 років я вже почала трудову діяльність. У 90-х ми з чоловіком вирішили щось змінити. Тому ми з однорічним сином переїхали на батьківщину мого батька. Побувавши в гостях у тітки, ми зрозуміли, що Южне – це наше місто. Тому 27 травня 1990 року ми сюди переїхали.
- Згадайте, будь ласка, що вперше вас вразило у цьому місті?
- Вперше я побачила Южне у 1983 році. Це було декілька будинків та перша школа. Всюди було будівництво, все будувалося. Привабило воно нас тим, що воно було таке ж молоде, як ми в той час.
Оксана Тимків разом із чоловіком
- Як ви познайомились із чоловіком? Чим він викликав вашу увагу?
- Це було кохання с першого погляду. Різниця в нас 5 років. Ми одружилися 24 грудня 1987 року. У нас - двоє синів. Молодший син вже корінний южненець.
- Розкажіть, будь ласка, про ваших дітей. Ким вони зараз працюють?
- В мене два чудових сина. Старший – Євген, молодший – Андрій. Обидва вони закінчили Одеський політехнічний університет, хімфак. Старший син працює на заводі по своїй спеціальності оператором. В нього вже є сім'я. Молодший син зараз у Києві. Він себе знайшов у IT-компанії.
Оксана Тимків
За 2 роки ми поміняли 4 ліфти і утеплили фасади
- Який в вас досвід роботи в ОСББ? Що за цей час було найскладніше?
- Досвід роботи в ОСББ невеликий. Але до цього я працювала з 90-го по 2007 рік включно в житлово-комунальному господарстві. Пройшла з самих низів і закінчила начальником управління житлово-комунального господарства. У мене був прекрасний вчитель – Юрій Семенович Черних, під керівництвом якого я починала працювати. Тому у цій роботі я, як риба в воді.
- Скажіть, будь ласка, чи брав ваш будинок участь в міській програмі співфінансування? Якщо брав, то що саме ви зробили?
- У 18-му році ми подали заявку на участь у програмі. Спочатку по двох напрямках – капітальний ремонт двох ліфтів і утеплення фасаду та заміна вікон. У першій заявці нам відмовили, тому що не вистачило фінансування. А по фінансуванню ліфтів ми брали участь. У 19-му році вже замінили у першому під’їзді ліфти та пройшли наші наступні дві такі ж самі заявки. На сьогодні ми поміняли 4 ліфти, вікна та утеплюємо зараз фасади.
-Чи важко було залучити до співфінансування самих жителів будинку?
- Ми не збирали окремо ні на що. Все закладено в тариф. Тариф у нас, звичайно, піднявся. Але другого виходу немає. Я вважаю, що якщо ми вже взяли на себе цю ношу, то її треба тягнути.
- Як ви бачите по вашому будинку, наскільки люди почали себе відчувати справді господарями?
- На жаль, розчарую. Не дуже бачу, що люди зрозуміли, що наш дім – це власність усіх. Чомусь всі вважають, що хтось повинен щось робити. Ще немає цієї перебудови в свідомості. Якщо є, то в рідких випадках. Є свідомі жителі, які дякують та розуміють, яка це важка робота. А є такі, які просто вимагають.
-Скажіть, будь ласка, чи були аварії за час, коли ви є головою ОСББ?
- Глобальних не було. За цей час, поки я працюю, ми уже повністю поміняли електрику, починаючи від пакетників і закінчуючи проводкою в електрощитках. Вже з 45 зроблено 37. Лишилася невелика кількість, але трішки призупинилися, бо зараз є інші нагальні проблеми.
- Найпроблемніші два місця у будинках - це дах і підвал. Чи робили ви щось для того, щоб у вас там проблем не було?
- Перше, що ми почали робити – це дашки при вході в під’їзд. А друге – покрівлю. На сьогодні ми зробили латковий ремонт покрівлі та дашків
- Якщо аварія сталася у вихідний чи вночі, Ви маєте бути присутні при ліквідації, навіть якщо роботу виконують технічні спеціалісти?
-Однозначно. Голова ОСББ повинен знати де яка аварія і чому це сталося. Голова ОСББ повинен контролювати це. Тому що люди довірили саме мені ключі, в першу чергу. Я завжди підкреслюю: "Це не мій будинок, це наш будинок". І хочу щоб всі жителі нашого будинку також ставилися, як до нашого спільного будинку. Ми повинні один одного поважати, підтримувати і робити все, щоб нам усім було комфортно.
