Зараз дуже багато людей, які окрім своєї основної професії займаються улюбленою справою, і при цьому заробляють гроші. Одна із таких талановитих людей — южненка Наталія Косянчук, яка успішно поєднує оновну роботу товарознавця-організатора непродовольчих товарів з кондитерською справою. Редакції Южне.City жінка розповіла про свої перші кроки, як її родина сприймає захоплення та про свою найкращу роботу.
Наталія Косянчук
— Наталю, разкажіть, як починалася ваша історія кондитера?
— Ще коли я навчалася в школі, дуже любила пекти. Тоді про інтернет і мови не було, всі рецепти записувалися в зошит. Думаю, у багатьох вдома і зараз є така. Після 8 класу навіть вирішила поступати на кондитера в Одеський технікум громадського харчування, але мій класний керівник не віддав документи, просто не відпустив зі школи. Як результат — я стала товарознавцем, але, як кажуть, якщо чогось хотіти, обов'язково все збудеться.
— Все ж таки як вдалося втілити свою мрію?
— Минув час, завдяки інтернету з'явилося більше доступу до інформації, яка цікавить і я почала "зависати" на різних кондитерських форумах. Там ділилися рецептами, техніками виконання різних десертів. Дивилася і дивувалася, бо не розуміла, як таку красу можна зробити. У 2013 році дізналася, що в Київ приїжджає учениця Алана Данна і Енді Спенс (це кондитер, який робив торт королеві Єлизаветі) і записалася на майстер-клас, який став першим у моєму житті. Навчилася робити квіти з цукрової мастики та прикраси з айсінгом. Це було дуже круто!
— Чи ділилися ви досвідом з кимось у формі майстер-класів?
— Був досвід проведення пряникового майстер-класу для першокласників. Це було дуже цікаво, хоча і непросто.
— Все ж таки скільки часу вам потрібно було, щоб навчитися кондитерському мистецтву?
— Продовжую вчитися я і зараз. Кондитерське мистецтво, як будь-яке інше, не стоїть на місці, і мода на декор постійно змінюється. В сьогоднішніх реаліях перестали проводити очні майстер класи, тому купую заочні, продовжую відкривати для себе щось нове.
— Складно було на самому початку? З якими труднощами довелося зіткнутися?
— Найбільша складність була в тому, що не було хороших інструментів. Дівчата на форумах показували, з чого вони майструють потрібне пристосування. У хід йшло все- дитячі іграшки, інструменти чоловіка, формочки для пряників робили з консервних банок. Барвники, літературу, інструменти я замовляла з Англії, США, довго чекала посилки, а коли отримувала, то раділа, як дитина. Згодом, у нас з'явилося багато кондитерських магазинів, тепер купити можна майже все: і інгредієнти, і інструменти.
— Які замовлення найбільше полюбляєте?
— Люблю, коли мені довіряють самостійно робити декор. Часто ж буває, що надсилають картинку і просять повторити. Доводиться пояснювати, що це ручна робота, я і свій торт один в один не повторю. А ще деяким кондитерам не подобається, коли копіюють їх торти, починають з'ясовувати стосунки. Дуже люблю робити букети з цукрової мастики, але останнім часом такий декор рідко замовляють.
— Які з ваших робіт подобаються найбільше?
— Подобається, коли виходить зробити щось незвичайне, коли відразу і незрозуміло, що це все їстівне. Наприклад, пряникові картини і скринька. Люди з першого погляду не розуміють, що це пряник, а не дерево. А потім кажуть, що це шкода навть куштувати.
— А як ваша сім'я ставиться до роботи кондитером?
— Їм це дуже подобається, і не тільки сім'ї, але і всім друзям моєї доньки, адже у нас вдома завжди є щось смачненьке.
— Що люблять ваші рідні найбільше, які у них переваги?
— На подив, мої рідні люблять прості десерти: кекси, бісквітні торти, наполеон домашній. Я коли відпрацьовую нові смаки, з безліччю технік, начинок, пригощаю сусідів, друзів, то вони задоволені.
