Українські жінки – це приклад неймовірної сили та стійкості. Настя Комар, чергова героїня нашого проєкту інтернет-видання Южне.City є яскравим цьому прикладом. На другий день після початку повномасштабного вторгнення, коли країна була охоплена хаосом, вона народила первістка. І всього через два місяці, вона вже повернулася до своєї професії – розпочала свою першу зйомку в умовах війни.
Насправді, її шлях до фотографії не був простим. Після роботи на заводі за кордоном, Настя вирішила повернутися в Україну і почати нову кар'єру. Починаючи з використання iPhone 7 Plus для зйомки новонароджених і виконання замовлень за невелику плату, вона швидко перейшла до більш професійних зйомок. Її талант і наполегливість привели до успіху в умовах, коли багато хто здається.
- Як ви обрали професію фотографа, і що було вашим головним натхненням на початку кар'єри?
- Професія фотографа стала для мене відкриттям після важкої роботи на заводі, де я відчула, що ця робота не є моїм покликанням. Я зрозуміла, що не можу більше продовжувати в такому ритмі і вирішила повернутися в Україну, щоб розпочати нову кар'єру в фотографії.
Мій шлях до фотографії розпочався з простого використання iPhone 7 Plus для зйомки новонароджених. Спочатку я фотографувала знайомих за невелику плату – 300 гривень. З часом, ціна за мої послуги зросла до 4 тисяч гривень і більше, адже я продовжую розвиватися і масштабувати свій бізнес.
З дитинства у мене було захоплення фотографією, яке, можливо, передалося мені у спадок від батька. Він завжди проявляв фотографії і мав великий інтерес до техніки, хоча сам не захоплювався фотографуванням.
В останні роки я зосередилася на живій фотографії – такій, яку завжди хотіла знімати. Раніше я брала всі можливі замовлення, а тепер зосереджена на створенні зображень, які відображають живу і справжню красу.
Переїхавши до Южного, я розпочала з безкоштовних фотоднів, що допомогло мені швидко знайти клієнтів завдяки «сарафанному радіо». За ці кілька років я виросла до того рівня, на якому перебуваю зараз, і рада, що змогла знайти своє місце в цій професії.
- Яким був ваш професійний шлях у фотографії до початку війни, і яке досягнення ви могли б виділити?
- До початку війни мій професійний шлях у фотографії був пов'язаний з різними напрямками, зокрема з організацією безкоштовних фотоднів. Ці заходи допомогли мені отримати велику популярність, адже я активно рекламувала свої послуги в різних пабліках і соцмережах. Цей період був дуже важливим для моєї кар'єри, оскільки дозволив мені знайти своїх перших клієнтів і закласти основи для подальшого розвитку.
З часом я зрозуміла, що хочу змінити напрямок і перейти до більш професійних зйомок. Це дозволило мені знайти нову аудиторію і підвищити ціни на свої послуги, адже я почала працювати з більш вимогливими клієнтами.
Після початку війни моя робота набула нової цінності. Люди почали більше цінувати фотографії, оскільки вони стали важливим способом зберегти моменти життя. Моя спеціалізація на живій фотографії, яка передає емоції і почуття, знайшла особливий відгук у клієнтів. В умовах війни люди прагнуть зберегти спогади на все життя, і я рада, що можу бути частиною цього процесу.
Для мене фотографія – це більше, ніж просто зйомка. Це можливість зберегти важливі моменти і емоції, які залишаться з нами назавжди. Я вірю, що наші діти – це можливість пережити дитинство знову через фотографії. Тому моя робота має для мене глибоке значення і стає частиною важливих життєвих спогадів для багатьох людей.
- Які найбільші зміни ви відчули у вашій роботі після початку війни?
- Найбільші зміни, які я відчула після початку війни, стосуються, насамперед, періоду адаптації. Спочатку я була занепокоєна, що клієнтів не буде, і змушена була припинити свою роботу на кілька місяців. Цей період співпав із народженням моєї дитини, і я одночасно перебувала в декреті. Війна почалася на другий день після народження дитини, тому в цей час я не могла працювати.
Однак, коли моїй донечці було всього два місяці, я взяла свою першу зйомку – лавсторі для пари. Це стало для мене можливістю повернутися до роботи. Я була однією з перших, хто не боявся продовжувати знімати навіть в умовах війни. Ця зйомка стала початком нового етапу в моїй кар'єрі.
Попри труднощі, я швидко повернулася до роботи і знову почала знімати. Я не можу сказати, що відчула кардинальні зміни у своїй діяльності, але помітила, що інтерес до фотографії навіть зріс. Люди, здається, стали ще більше цінувати моменти і прагнути зберегти спогади через фотографії.
- З якими основними проблемами ви стикнулися під час війни у вашій професії?
- Чесно кажучи, основних проблем у моїй професії під час війни я не відчула. Навпаки, я помітила певний зріст інтересу до фотографії. Єдине, з чим я стикалася, це те, що багато батьків на війні не можуть бути присутніми на сімейних фотосесіях. Часто замовники відмовляються від зйомки, якщо один з батьків відсутній, оскільки вони хочуть зафіксувати повноцінну сімейну картину.
- Як взагалі клієнти дізнаються про Вас?
- Зараз мої клієнти дізнаються про мене здебільшого через особистий бренд. Мій бренд добре вибудований, і мої послуги мають вищу цінову категорію. Я вважаю, що клієнти звертаються до мене не через низьку ціну, а завдяки унікальному підходу до фотографії і моєму баченню зйомок.
Багато клієнтів знаходять мене через Інтернет або завдяки рекомендаціям. Нещодавно я фотографувала дівчинку біля моря, і мені стало цікаво, як вони знайшли мене. Виявилося, що вони просто ввели в Інтернеті "фотограф Южний", переглянули мої роботи і вирішили, що саме моя фотографія їх зацікавила. Вони приїхали з Києва в Коблево, і після перегляду моїх портфоліо вирішили замовити зйомку.
- Що допомагало вам зберігати мотивацію та натхнення у роботі під час війни?
- Моя основна мотивація та натхнення під час війни надходять від моєї дитини, бажання творити, заробляти і залишатися в руслі подій. Я завжди намагаюся бути позитивною і оптимістичною, і саме це допомагає мені знаходити позитив у всьому, що роблю. Робота також є важливою частиною мого життя, яка підтримує цей позитивний настрій. Мені дуже хочеться приносити людям радість і задоволення через свою роботу, і це мотивує мене продовжувати працювати навіть в складні часи.
- Які плани ви маєте на майбутнє вашого бізнесу після завершення війни?
- Мої плани на майбутнє не обмежуються тільки періодом після війни; я прагну розвиватися і під час війни. Я активно займаюся масштабуванням свого бізнесу, і в цьому напрямку маю кілька ключових цілей.
По-перше, я планую займатися навчанням і наставництвом. Моя мета – навчити людей ставитися до життя по-іншому, насолоджуватися ним, розвиватися і працювати на себе. Я також навчаю фотографії і відео, починаючи з основ, таких як зйомка на телефон, і допомагаю людям створювати якісний контент і рекламні ролики.
Я вважаю, що ці плани успішно реалізуються і вже дають позитивні результати. Мій фокус на розвитку навичок і творчого підходу допомагає мені і моїм клієнтам досягати нових висот у фотографії та відеографії.
- Які поради ви могли б дати іншим підприємцям, які також стикаються з викликами війни?
- Моя головна порада для підприємців, які стикаються з викликами війни, — не втрачати духу і розуміти, що в житті завжди будуть перешкоди. Незалежно від того, чи це коронавірус, війна або інші глобальні проблеми, важливо не здаватися. Знайдіть ті моменти, за які можна вчепитися, і зберігайте спокій всередині.
Продовжуйте працювати, не зупиняйтесь, і вірте в себе та свій продукт. Це ключ до подолання труднощів і досягнення успіху.
Для тих, хто потребує якісного контенту для свого бізнесу і не знає, з чого почати, я пропоную наставництво та навчання. Я навчу вас знімати якісний контент і просувати себе в Інстаграмі. Чекаю на всіх, хто готовий розвиватися і вчитися.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
