Христина та Іван Федотови давно мріяли відкрити власну кав'ярню в Южному, що на Одещині. Навіть повномасштабне вторгнення Росії не зруйнувало їхні плани. Попри всі труднощі воєнного часу, подружжя з ентузіазмом взялося за реалізацію свого проєкту. Ось уже третій місяць поспіль кав'ярня "Дика кава" вітає нових відвідувачів.
Про те, як відкривали заклад в умовах війни та які “родзинки” додали до інтер’єру. Дізнавалася журналістка Южне.City в ексклюзивному інтерв’ю з власницею кав’ярні Христиною Федотовою.
Кав'ярня "Дика кава"
– Чому ви вирішили відкрити власну кав’ярню? Що вас спонукало на ці дії?
– Загалом, кав’ярню ми з чоловіком хотіли відкрити ще до повномасштабної війни, приблизно в той час, коли почався ковід. Це бажання з’явилося вже давно. У нас навіть був проєкт вуличного типу під назвою “Велобайк”. Але ми мусили тривалий час очікувати на отримання дозволу від влади для відкриття в Южному. Пандемія коронавірусу почала загострюватись, тому зрештою наші плани та сподівання згасли. З початком війни це бажання жило весь час з нами. Ми розуміли, що війна невідомо скільки ще буде тривати. Потім зауважили, що багато нових кафе і кав’ярень відчиняється. Приїжджають люди з Херсона, Миколаєва, Донеччини. Вони створюють бізнес, працюють і розвиваються, тому ми вирішили спробувати також. В першу чергу, я хотіла зробити заклад з якісною кавою та коктейлями на її основі. Професійного досвіду в приготуванні кави в мене з чоловіком не було. І керування кав'ярнею не є моєю єдиною справою, адже ще до відкриття "Дикої кави" я працювала тату-майстром. Наразі я поєдную ці дві професії. Тому, просто бажання щоб відкрити заклад – замало. У нас вдома стояла непрофесійна кавова машина. Але нам було цікаво повністю дослідити процес кавоваріння, тому ми наважилися пройти курси баристи і максимально вивчити приготування кави. Лише опісля цього, почали підготовку до відкриття.
– Звідки взялася ідея назви “Дика кава”? Можливо були ще інші варіанти?
– Насправді інших варіантів ми з чоловіком особливо не розглядали. Нам сподобався фільм “В диких умовах”, є навіть плакат з ним вдома. Спочатку хотіли назвати “Wild Coffee”, але не хотілося запозичувати з англійської мови. Вирішили що назва має бути саме українською. Wild – значить “Дикий” а сама кава від природи дика, бо зростає самостійно і далеко в горах. Вона вільна і не від кого незалежна, кава існувала ще далеко до нас. Тому, якщо об’єднати ці значення в єдине ціле, наша назва ідеально підкреслює бажання відчувати себе такими ж вільними і незалежними.
– Чи багато людей відвідує заклад з моменту відкриття? Відвідувачів стало більше?
– Чесно кажучи, я думала що людей буде приходити менше. Поки ти почнеш працювати, розкрутишся і тебе почнуть впізнавати, а ще треба робити багато реклами. Загалом, завдяки тому що в Южному мене вже знають, новина про відкриття розлетілася “сарафанним радіо” і люди почали приходити. Тепер, майже кожен день обов’язково зайде той, хто ще ніколи у нас не бував. Місто хоч і маленьке але людей багато, тому щоб залучити всіх треба деякий час.
– Розкажіть, як війна впливає на роботу кав'ярні та на її відвідуваність? Чи буває таке, що після нічних обстрілів відвідувачів стає менше?
– Не дивлячись ні на що, відвідувачів приходить не менше, аніж зазвичай. Всі хочуть відпочити та прокинутись після важкої ночі. Ми в свою чергу публікуємо, що завжди відчинені та раді зустріти клієнтів: нагодувати, напоїти, підняти настрій та відволікти. Часто заходять військові, коли приїжджають на ротацію або після поранення. У нас для них є “підвішена” кава – це коли люди можуть сплатити будь-який напій або продукцію для військових. Спочатку ми запитували чи можна їх пригостити, але потім припинили. Бо військові відмовляються, щоб за них платили, кажуть: “нехай буде наступному”. Ми відповідаємо: “у нас підвішена кава, це люди вже сплатили за вас”. Тоді вони відповідають: "О, круто, тоді я беру”. Хочеться, щоб вони відчували нашу підтримку навіть в таких дрібницях.
– Розкажіть можливо у вас є особисті традиції в кавʼярні, правила чи прикмети?
– З правил у нас є “Pet’s friendly” – це можливість взяти з собою до закладу домашню тваринку. До нас можна навіть з папужкою. Часто приходять з собачками, тому спеціально для них у нас є безоплатні смаколики. Традицій та прикмет ще поки не нажили, але все ще в попереду!
– Чи плануєте ви розширювати заклад або відкривати додаткові точки в майбутньому?
– Зараз ми вирішуємо питання з тим, щоб поставити столики на вулиці. Погода вже дозволяє і людям хочеться більше часу проводити на свіжому повітрі. Там звісно бетонна плита і це не дуже гарно виглядає, тому в планах обладнати це місце під кав’ярню. Ще плануємо повністю пофарбувати дитячий майданчик, який поряд з нашим закладом. Він вже дуже занедбано та неохайно виглядає. Ми хочемо, щоб дітям було веселіше і їх батькам приємно тут гуляти. Зручно, коли можна вийти з дитиною на прогулянку і одразу захопити каву з собою. А ще цей майдачик видно з наших вікон, тому ще й з естетичного боку вид буде кращий і більш приємний.
– Які були основні виклики, з якими ви стикнулися при відкритті закладу?
– Для нас викликом став збір документів необхідних для відкриття кав’ярні. Довелося довго чекти на їх підписання. Робили все через Держспоживслужбу. Хоч я працюю ФОПом вже досить давно, відкриття кав’ярні потребувало інших документів. Створення власного закладу відрізняється від моєї роботи в тату-студії. На підготовку витратили два місяці. Фарбували, встановлювали меблі, а мій чоловік взагалі самостійно змайстрував барну стійку. При відкритті нам допомагали друзі та родичі. У нас є власний волонтерський фонд і я вдячна нашим друзям-військовим, які дуже підтримали нас при відкритті. У нас з ними взаємна підтримка.
– Як ви підходили до розробки дизайну інтер'єру кав'ярні? Чи намагалися ви створити особливу атмосферу?
– Загалом, коли ми побачили що в приміщенні великі вікна, нам захотілося зробити світлий, затишний та мінімалістичний простір, але щоб він не здавався пустим. Це було важко об'єднати, але ми знайшли вихід і все вийшло як ми хотіли. Спокійний інтер’єр з вкрапленням дуже виражених і яскравих деталей. Наприклад: яскрава вивіска, кольорові стільці, креативна картина. Ці деталі привертають до себе увагу і роблять місце атмосферним та водночас простим. Але все одно хочемо ще щось додумати. Я дуже не люблю заклади, де не можна розслабитись і ти відчуваєш себе напружено. Хочу, щоб в нашому закладі люди відчували себе вільно. На такий випадок у нас є навіть вивіска з написом “free”.
– Які заходи безпеки ви плануєте або вже впровадили у своєму закладі, щоб забезпечити комфорт і безпеку під час воєнного стану?
– Наша будівля побудована так, що при вході і в сторону туалету є друга стіна. Будівля з усіх сторін повністю захищена товстими стінами. Будь-хто може спокійно вийти всередину раптом що і там перечекати тривогу. Часто пропонуємо пройти в укриття, але нікого не примушуємо виходити. За потреби можемо винести стільці в коридор, щоб люди там сиділи.
– Розкажіть про концепцію настільних ігор у вашому закладі. Як ви вирішили додати цю родзинку і яка реакція відвідувачів?
– Я дуже люблю настільні ігри. До війни, завжди вдома збиралися з друзями грати. Але вдома у нас важкі варіанти ігор, які потребують більше місця або часу. В кав’ярні ми зібрали ігри на які можна витратити максимум півгодини. Щоб із дітьми можна було зіграти і з компанією. Раніше в місті намагались робити збори на мафію і це багатьом було цікаво, але прийти в будь-який час пограти можливості не було. Також, в нас є власний буккросинг, де можна спокійно взяти книгу і почитати в закладі, або взяти книгу додому. Хочеться показати іншим, що дозвілля може бути веселим без алкоголю і клубів, тим паче під час війни. Спочатку можуть не звернути уваги, що в нас є розваги, але все частіше питають: "у вас є ігри, можна взяти пограти?". Опісля, беруть роздивитися і грають.
– Чи підтримуєте ви зв'язок з іншими власниками бізнесу? Можливо, об'єднуєте зусилля для подолання труднощів пов'язаних з війною?
– Ми постійно на зв’язку з Київською ростерією, вони постачають нам каву. В них є свої точки з кав'ярнями. Тому в плані кавоваріння вони дуже досвідчені. Ми в них консультуємося і намагаємос дізнатися про якісь новинки та щось корисне для розвитку закладу. Якщо казати про зв’язки саме в Южному, то думаю тут кожен сам за себе. Це не конкуренція, просто у кожного свій напрямок, стиль, погляди на проєкти та їхню роботу. Ми не намагаємось догодити всім, адже всі люди різні. На кожен заклад у нашому місті знайдеться свій клієнт. Для того щоб залучити більше клієнтів, треба використовувати багато різних сортів кави, а в нашому закладі використовується тільки Арабіка. Цей сорт кави вважають найякіснішим для кавоваріння. Таким чином, ми намагаємось зробити правильну та якісно обсмажену каву. Також, в нас своя система приготування кави. Обов’язково необхідно використовувати ваги, таймер та слідкувати за процесом приготування до самого кінця. Цей процес не просто “клацнути на кнопочку” і нехай собі ллється. Я вважаю, коли людина горить своєю справою – це видно по результатам її старань.
– Чи доводилось вам вносити якісь корективи в роботу кав'ярні через війну? Якщо так, то які саме? Можливо, від чогось відмовилися, що хотіли зробити?
– Єдине, що через комендантську годину ми скоротили робочий графік. У нас є багато настільних ігор, люди можуть собі грати і залишатися скільки забажають. Але комендантська година трохи зменшує такі можливості. Звісно поки була зима і холодно, люди менше виходили гуляти але зараз почнуться теплі вечори і сутеніти почне пізніше. Наразі, ми працюємо до 21:00, думаємо трохи подовжити робочий день в зв’язку з потеплінням.
– У вашій кав’ярні завжди стоять живі квіти і фотоапарат. Чому ви обрали саме ці елементи декору я як вони впливають на атмосферу закладу?
– Квіти – це завжди затишок і комфорт. Вони піднімають настрій та підбадьорюють, роблять нас ближче до природи. Мені здається, без квітів заклад не буде вважатися комфортним. З фотоапаратом взагалі все вийшло випадково. Він стояв у нас для особистого використання. В кав’ярню я його поставила для краси на деякий час. Люди почали питати: "Ой, у вас можна сфоткатись?". Так все і дійшло до того, що він тепер невід’ємна частина інтер’єру й атмосфери нашого закладу. А фото ми чепимо на нашу сітку. Ще з самого початку планували її тут робити, але не думали що саме на ній буде. Тобто, чи це буде елемент декору на кшталт квітів або просто якісь малюнки. А вже в день відкриття, ми зробили спільне фото команди і підчепили тимчасово на сітку. Подивилися що виглядає стильно і вирішили залишити. На цих знімках усі наші друзі. Майже всі кого ви на них бачите військові що захищають Україну. А ці фото як згадка про спільні моменти пов’язані з ними.
– Які поради ви б могли дати іншим підприємцям, які планують відкривати власну справу в умовах війни?
Ризикувати і відкривати. Треба цінувати кожен день, хвилину і секунду яку ви проживаєте. Як то кажуть: “Хто не ризикує – той не п'є шампанське”. Це дійсно так, бо якщо ти не ризикнеш то можеш ніколи не здійснити свою мрію. Завжди треба йти до своєї мети і виконувати свої бажання і цілі. Важливо розуміти, що життя одне та іншого шансу у вас може і не бути. Особливо в цей складний для країни час. Тож – ризикуйте, у вас все обов’язково вийде!
– Незважаючи на всі труднощі. Чи вірите ви в успіх вашої кав'ярні в майбутньому? Що надає вам сили та наснаги рухатись вперед?
– Звісно хочеться вірити що наш заклад надалі буде працювати та розвиватись. І що це буде улюбленим місцем для відпочинку щоб зібратися сім'єю або друзями. І на питання куди піти, відповідь була: “пішли в Дику каву”. 16-го квітня буде вже три місяці як ми працюємо. Мені не віриться що ми вже стільки часу відкриті. З одного боку, наче тільки вчора відкрились, а з іншого, ніби цілий рік пройшов. Всі стали одне одному як рідні і ми вже почали називати кав’ярню другим домом.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram та Instagram! Відеоновинки ви можете побачити на нашому YouTube.
Дізнавайтесь важливі новини та читайте цікаві історії першими!
