Фейковий подвиг Гастелло, який і досі "тягає" російська пропаганда

Фейковий подвиг Гастелло, який і досі "тягає" російська пропаганда

Фото: Тетяна Шевченко

Капітан Микола Гастелло став одним із найбільш відомих серед канонізованих героїв Великої Вітчизняної війни. Десятиліттями вважалося, що він вчинив перший наземний таран, направивши палаючий літак на колону ворожої бронетехніки. Його посмертна слава досягла величезних розмірів. Проте з роками після ретельних досліджень виявилося: автором цього відомого тарана був льотчик Ісаак Пресайзен… з українського Хмельницька.

Радянська пропаганда “зліпила” героїчну постать з біографії Гастелло, фото місця подвигу Пресайзена та останків екіпажу іншого радянського льотчика - Олександра Маслова, який вилетів на бій разом з екіпажем Гастелло і довго вважався таким, що пропав безвісти.

Портрет Гастелло Миколи ФранцевичаПортрет Гастелло Миколи Францевича

Російська ж пропаганда пішла ще далі. Під час обміну полоненими у грудні минулого року, російські ЗМІ запустили фейкову новину про те, що російські льотчики повторили подвиг Миколи Гастелло, бо направили свій палаючий штурмовик Су-24М в колону бронетехніки противника. “Колоною противника” виявилась звичайна лісосмуга між двома полями, але про повагу і честь героїчним воїнам говорив навіть керівник “Вагнеру” Пригожин. Нині покійний через авіакатастрофу. І, звісно, теж канонізований.

Попри всю фейковість і шкідливість цього міфу, одна з одеських вулиць досі носить ім’я Миколи Гастелло, хоча мала б його змінити за пакетом законів про декомунізацію ще 8 років тому.

Як так сталося? Ким були Гастелло, Маслов і Пресайзен? Кого перемогли “героїчні” російські льотчики в лісозмузі під Бахмутом? І чому в Одесі досі так чіпляються за фейкову радянську спадщину?

В усіх цих питаннях розбиралися журналісти Южне.City

МІФ ПРО НЕСКОРЕНОГО КОМАНДИРА

5 липня 1941 року у вечірньому повідомленні Радінформбюро зазначалось:

"Героїчний подвиг здійснив командир ескадрильї капітан Гастелло. Снаряд ворожої зенітки потрапив у бензиновий бак його літака. Нескорений командир спрямував охоплений вогнем літак на колону автомобілів і бензинових цистерн супротивника. Десятки німецьких машин і цистерн вибухнули разом з літаком героя".

Як бачимо, подробиць подвигу мало. Який це був літак — винищувач чи бомбардувальник — невідомо. Немає дати події. Навіть ім'я льотчика відсутнє.

10 липня у газеті "Правда" з'являється нарис П.Павленка та П.Крилова "Капітан Гастелло". Тут вже є ім'я та по батькові — Микола Францевич, наведені деякі біографічні дані (разом із батьком працював на одному з московських заводів, вже льотчик брав участь у боях на річці Халхин-Гол і у фінській кампанії, з першого дня Великої Вітчизняної відважно воював). Що стосується самого тарану, — нічого більше, крім того, що сказано в повідомленні Радінформбюро. Замість подробиць — риторичний пафос. А дата події вказана 3 липня. Ймовірно, автори нарису взяли за основу те ж саме повідомлення: якщо воно датоване 5 липня, то таран стався за два дні до цього. Незабаром дата офіційно зміниться: літак капітана Миколи Гастелло не повернувся з бойового завдання 26 червня 41-го.

Що ж до Указу Президіуму Верховної Ради РСР про присвоєння капітану Гастелло звання Героя Радянського Союзу, то він відбувся лише 26 липня 41-го.

Але за місяць міф про Гастелло почав жити власним життям. Радянській пропаганді на самому початку війни, враховуючи жахливі втрати, стрімкий наступ німців і відступи радянської армії, дуже був потрібен герой. Такий, що пожертував би власним життям, заради порятунку інших. А крім того - ще й ідеологічно “правильний”. А Гастелло ідеально підходив: мати росіянка, батько - білорус. У нього і екіпаж був міжнаціональним — ось вона, дружба народів в СРСР на практиці. Крім того, льотчик мав вже заслуги: воював на Халхин-Голі, в Фінляндії. Під час наліту німецького "юнкерса" на аеродром, він збив його з землі з кулемета. Словом, він був вдалим матеріалом для подальшого прославлення.

НЕСПОДІВАНІ ТІЛА В БРАТСЬКІЙ МОГИЛІ

Тож коли напередодні 10-річчя "вогненного тарану" було вирішено урочисто перезахоронити залишки екіпажу Гастелло, а в братській могилі знайшли екіпаж капітана Олександра Маслова, з яким Гастелло служив разом (обидва екіпажі вилетіли в бій одночасно)… то дані просто засекретили.

Олександр Спиридонович МасловОлександр Спиридонович Маслов

Останки екіпажу Маслова по-тихому перезахоронили на кладовищі. Дружина і донька героя довго вважалися сім’єю “зниклого безвісти”, а в той час такі солдати прирівнювалися до зрадників, бо могли бути в полоні. Відповідно ніяких виплат і пільг сім’я не отримувала.

Фрагменти бомбардувальника відправили в музеї по всій країні, видавши їх за частину літака Гастелло. У центрі Радошковичів (білоруського села, поблизу якого, впав літак Маслова) був встановлений бронзовий пам'ятник, і потім на місці загибелі літака Маслова — стела висотою 9 метрів з бюстом угорі… присвячена знову ж таки, Гастелло. Також в центрі Радошковичів з’явилась площа імені Гастелло, хоча літак з його екіпажем, насправді упав поблизу сіл Миговка і Декшняни. А знаменитий вогняний таран здійнив узагалі третій льотчик - старший лейтенант Ісаак Пресайзен - єврей з українського Хмельницька.

Пресайзен Ісаак ЗіловичПресайзен Ісаак Зілович

ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНИВ ТАРАН?

Михайло Норштейн

Як пише білорусько-німецький журналіст Михайло Нордштейн, той перший, героїчний вогняний таран Ісаак Пресайзен здійснив недалеко від Радошковичів, біля села Рогово. Таран відбувся на шосе, по якому йшли німецькі танкові та механізовані колони, за 6 кілометрів на північ від місця падіння літака Гастелло. Та ще й практично в той самий час. Але Пресайзен був євреєм, а міф про Гастелло вже пішов у маси, тож аерофотознімок, який підтверджував цей подвиг… прикріпили до нагородного листа на Гастелло. Пресайзена з його екіпажем визнали зниклим безвісти, його сім’я зазнала тієї ж долі, що і сім’я Маслова.

Посмертну нагороду орденом Вітчизняної війни першого ступеню Пресайзену присвоїли аж у 1991-му році. В історії, і, зокрема, Вікіпедії, він залишився тим, хто повторив подвиг Гастелло, але звання героя так і не отримав.

Зате в нинішній Росії звання героїв роздають надзвичайно легко.

ЗНИЩИЛИ ПОСАДКУ - ЗДІЙСНИЛИ ПОДВИГ

Так, в грудні минулого року, під час обміну тілами загиблих ( росіяни прагнули забрати тіла своїх пілотів-вагнерівців, яких українські армійці збили на околиці Бахмута) народився фейк про послідовників Гастелло.

Євген Межевікін
Герой України

Г-У своїх телеграм-каналах росіяни розповідають, що екіпаж Су-24 виконував завдання, був збитий фашистами, і екіпаж не катапультувався, помітив колону укропівської техніки і здійснив подвиг Гастелло - знищив цю колону, - прокоментував цю подію Народний герой України Євген Межевікін. - Насправді у нас є купа фотографій як цей літак впав в лісочок, зробив доріжку довгу-довгу і відповідно, мабуть, переплутав ліс з колоною техніки укропів.

Посадка, де впав російський літакПосадка, де впав російський літак

ЧОМУ ВУЛИЦЮ ГАСТЕЛЛО ДОСІ НЕ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ?

Одна з вулиць в Одесі досі носить ім’я Гастелло, хоча за законом її мали декомунізувати ще 8 років тому.

Одеський історик, доктор історичних наук Олександр Музичко говорить, що жодних притомних аргументів, чому це досі не сталось, він не бачить.

Олександр Музичко
Одеський історик, доктор історичних наук

-Міф про Гастелло був вигаданий радянською пропагандою, до Одеси він не має жодного стосунку та ще й використовується в російській пропаганді зараз, адже “гастелівцями” називають терористів “Вагнера”, які прийшли на нашу землю вбивати українців. Подібні до Гастелло постаті настільки не відповідають нинішньому дискурсу і питанню українського патріотизму, що я чесно, навіть не розумію, чого чекає топонімічна комісія. Як на мене, вона просто займається шахрайством, віддаючи такі питання “на відкуп” соцопитуванням, а місцева влада перейменування постійно блокує.

Редакція Южне.City продовжує слідкувати за перейменуваннями вулиць в Одесі та знесенням проросійських пам’ятників і символів та запрошує читачів до дискусії.

Як Ви вважаєте, чи мають перейменовувати вулицю Гастелло і якщо так, то чиїм іменем її варто назвати?

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції