Хто вбив українську акторку німого кіно Віру Холодну і до чого тут росіяни?
Життя української акторки німого кіно Віри Холодної схоже на політ комети - яскраве і коротке. Зірка перших фільмів, відзнятих в Російській імперії та Українській народній республіці прожила всього 26 років. Лише 4 роки Віра активно знімалась, при цьому встигла зіграти в більш, ніж 50-ти фільмах.
Політ Віри обірвався раптово. За офіційною версією актриса за 3 дні “згоріла” від “іспанки” - тогочасної версії ковіду.
Проте… як свідчать одесити - учні лікарів, що лікували Холодну, високої температури, яка зазвичай буває при “іспанці” у пацієнтки не було. Розтин після смерті не проводили. Ховали актрису під товстим шаром гриму, а тіло після розорення 1-го одеського міського кладовища у 30-ті роки… на друге не перенесли.
То чи була смерть Холодної вбивством? Кому була раптова і трагічна кончина актриси?
Чому в російській “Вікіпедії” Віра Холодна значиться як російська актриса німого кіно, якщо вона народилась в Полтаві, а померла в Одесі на момент існування УНР?
Та чим Холодна заслужила таку любов одеситів, що єдиний жіночий пам’ятник у місті присвячений саме їй?
У всьому цьому розбиралися журналісти Южне.City .
ПОЛТАВСЬКА ГАЛУШКА, ЯКА ПЕРЕТВОРИЛАСЬ В КІНОКОРОЛЕВУ
Віра Холодна, в дівоцтві Віра Левченко, народилась в Полтаві. Першою її сценою став маєток її батьків у Полтаві. Подружжя Левченків жартома називали дочку “полтавською галушкою”, бо їхня бешкетниця Віра любила поїсти.
Згодом сім’я переїхала до Москви, де вступила у балетне училище Большого театру, однак згодом була вимушена залишити балет через наполягання бабусі, яка була проти такого її заняття. Дівчина продовжила вчитися у гімназії. Згодом Левченко все ж вирішила стати акторкою. Багато у чому на неї справив враження приїзд у 1908 році у Москву з Санкт-Петербурга однієї з найпопулярніших тоді акторок, Віри Коміссаржевської. Віра мріяла грати в театрі, а кіно спочатку сприймала, як щось низькопробне, аж поки не побачила на кіноекрані гру датської акторки Асти Нільсон.
В Російській імперії Аста була найпопулярнішою акторкою перед першою світовою війною.
Цікаво, що між Астою і Вірою навіть є зовнішня схожість.
ЗАРПЛАТА ЧИНОВНИКА - 30 ПОХОДІВ У КІНО
“Тогочасний глядач просто закохався в кіно, - говорить кінокритик Вадим Скуратівський. - Він міг дивитися на все: полювання на тигрів в Індії, і те, як ісландські рибалки ловлять рибу, і те, як харківські козаки скачуть під час якогось параду, і те, як певна династія влаштовує свої свята. Усе це було цікаво”.
Першими ігровими стрічками того часу були французькі мелодрами. Проте кіно швидко ставало все більш популярним.
Попит сформував пропозицію і ціна на квиток зросла в 4 рази, з 25 копійок до рубля, при тому, що зарплата чиновників тоді становила 30 рублів.
Тож у Російській імперії швидко зрозуміли, що вигідніше знімати власні стрічки, ніж транслювати іноземні. А Одеська кіностудія стала одним із перших знімальних павільйонів Російської імперії.
АКТОРИ З ВУЛИЦІ І КІНО ЗА ТРИ ДНІ
Оскільки між режисерами була шалена конкуренція щодо ідей і сюжетів, то фільми знімались у шаленому темпі. В середньому на створення однієї стрічки йшло усього три дні, а головним для акторів був не талант, а виразна зовнішність і активна жестикуляція.
Акторів для зйомок цього кіноконвеєру набирали просто з вулиці. Холодна довго не наважувалась себе спробувати, але крім гри в театрі вона більше не вміла нічого робити. У 1914-му році чоловік актриси Володимир Холодний пішов на фронт, а його дружина опинилась з двома дітьми і старою, хворою матір’ю у злиднях.
Віра Холодна з Осипом Руничем у фільмі "Молчи, грусть, молчи"
Це спонукало Віру піти на перші в житті кінопроби.
«Стройная, гибкая, бывшая танцовщица, она сидела передо мной, опустив красивые ресницы на обвораживающие глаза, и говорила о том, что хочет попробовать свои силы на экране. <…> Вера Холодная тогда умела лишь поворачивать свою красивую голову и вскидывать глаза налево и направо — вверх. Правда, выходило это у неё замечательно, но больше красавица Вера дать ничего не могла», - так режисер Володимир Гардін описував свою першу зустріч з майбутньою зіркою.
АННА КАРЄНІНА: НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ
Завдяки ефектній зовнішності Віра Холодна зіграла епізодичну роль в Анні Кареніній.
Ментально я встановив діагноз з трьох слів: "Нічого не вийде", — визнавався режисер у своїх мемуарах. Втім, він все-таки поцікавився у власника фірми Пауля Тимана, чи не варто зарахувати дівчину до їх постійної трупи, на що той відповів, що йому потрібні "не красуні, а акторки". Після цього на деякий час дівчина відклала думки про акторську кар'єру.
У 1915 році в клубі "Алатр" Холодна познайомилась з представником студії Олександра Ханжонкова Нікандром Туркіним і режисером студії Євгенієм Бауером, який одразу запропонував Холодній головну роль у фільмі "Пісня торжествуючої любові". Він без зусиль переконав Ханжонкова. Оскільки актриса, що не мала досвіду, не могла передавати складні психологічні нюанси, він ділив сцену переживань героїні на окремі, не пов'язані переходами моменти (сміх, спокійний вираз обличчя, сум, сльози, ридання) і чергував їх вставками пейзажів, хмар, зображень, ваз.
Ханжонков передбачав успіх фільму ще на етапі зйомок: переглянувши кілька чернеток сцен, він уклав з актрисою контракт на три роки - небувало тривалий на той час термін. За словами Олександра Вертинського (відомого автора романсів, який був закоханий у Віру і присвячував їй свої пісні), картина стала вершиною успіху Холодної. Критики відзначали, що "манера і стиль [актриси] були безпомилково знайдені".
БУДЬ ЗІ МНОЮ, АБО Я СЕБЕ ВБ’Ю
Завдяки фільму «Життя за життя» Холодна здобула успіх і славу. Фільм з нею у головній ролі демонструвався по два місяці поспіль у багатьох кінотеатрах через великий попит публіки.
Акторка почала отримувати листи від незнайомих чоловіків із освідченнями в коханні. Були навіть такі, які писали, що покінчать життя самогубством через нерозділене почуття до неї. Проте вмовляння не діяли на акторку, вона все життя була вірна власному чоловіку, рятуючи якого врешті і загинула.
“Офіційна причина смерті актриси - померла від іспанського грипу, такого собі ковіду 20 століття, - коментує одеський краєзнавець Артем Васюта. - Проте, за 3 дні до її смерті їй якась невідома людина передала актрисі букет троянд. Тоді Віра сказала кур’єру, який доставив букет, що квіти якось дивно пахнуть. І Віра з кур’єром, який доставив квіти і вдихав їх запах, померли в один день”.
РАДЯНСЬКІ СПЕЦСЛУЖБИ ЗДІЙСНИЛИ ЗАЧИСТКУ?
Автор програми “У пошуках істини” В’ячеслав Гармаш переконує, що актрису вбили радянські спецслужби. Спочатку в Москві посадили у в’язницю її чоловіка, “білого” офіцера Володимира Холодного, затримали маму, сестру і дочок. І висунули умову - зробити так, щоб генерал Фрайденберг, який керував військами Антанти в Одесі і звідти планував завдати вирішального удару по більшовиках, відступився від своїх планів.
Кадри з фільму "Життя за життя"
«Она там [в отдельном кабинете „Дома кружка актёров“] ужинает, иногда обедает с друзьями, оттаивает от одесского холода и неустройства. Я имел с ней беседу („Апостол“ представил меня). Дама несколько инфантильна, но отзывчива и мила, по нашему мнению, обязательна. Что удивительно, слава ей не вскружила голову. Она ею тяготится. Фрейденберг души в ней не чает, льнёт к ней, хотя держит себя в рамках приличий. Дама эта наша. У неё брали интервью: „Почему бы вам не поехать в Европу, пока в России междоусобица?“. Она ответила: „Я Россию никогда не брошу“. О даме буду писать отдельно. Влияние её на Фрейденберга безмерно. „Апостол“ предлагает форсировать это дело в том направлении, в котором был заговор. Я — за!..», - писав у своєму донесенні в Москву “червоний” розвідник, чекіст Георгій Лафар.
ЛЮБОВ ДО РОСІЇ… ЯКОЇ НЕ БУЛО?
Цікаво, що російська “Вікіпедія”, яка вперто називає Холодну “русской актрисой немого кино” в одній і ті же статті дає і цю цитату і одночасно запевняє, що Віра не виїжджала з Одеси, хоч отримувала десятки запрошень на зйомки з Європи та Голівуду, виключно… через любов до Росії.
«Фирмы обещали ей огромные гонорары, — рассказывала сестра актрисы Софья, — но Вера решительно всё отклоняла… Вера опубликовала заявление в печати, в котором публично заявила, что ни за что не покинет свою Родину в тяжёлое для неё время, и призывала других артистов тоже последовать этому решению». Интервью было опубликовано в одном из номеров «Кино-газеты» за 1918 год, где приводились слова актрисы: «Теперь расстаться с Россией, пусть измученной и истерзанной, больно и преступно, и я этого не сделаю».
Нагадаємо, що на момент перебування актриси в Одесі, місто входило до Української народної республіки - української держави зі столицею в Києві, яка в 1917—1921 роках контролювала території центральної, східної та південної України.
Постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, населених переважно українцями. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою УНР на чолі з Михайлом Грушевським, після грудня 1918 року — Директорією УНР, яка усунула від влади Павла Скоропадського — гетьмана Української Держави.
ФРЕЙДЕНБЕРГ ЗДАВ ОДЕСУ БІЛЬШОВИКАМ, БО ХОЛОДНА ПЕРЕДАЛА ЙОМУ ХАБАР?
“Що до цієї версії так могло дійсно бути, - коментує Артем Васюта. - Холодна передавала інформацію червоним. Можливо навіть передала хабар закоханому Фрейденбергу. Про суму ніхто не знає, але наступ Антанти було призупинено на невизначений термін, а потім генерал за 3 дні вивів війська з міста. Фактично, здав його більшовикам”.
Таким чином Віра рятувала чоловіка, який сидів у в’язниці як запорука того, що вона слухняно виконуватиме вказівки “червоних”. Одного разу актриса вже врятувала коханого, поїхавши на фронт. Там вона півтора місяці опікувалась смертельнохворим Володимиром, який несподівано одужав, дуже здивувавши цим лікарів. Вдруге Вірі це не вдалося. Володимира розстріляли ще до її власної смерті, але його дружина так про це і не дізналась.
«В нашей московской квартире чекисты штыками распороли подушки, вскрыли стены; затем всю обстановку и мебель увезли. Прабабушку и сестру не тронули. Они и носили передачи отцу в тюрьму, пока им не сказали, что больше в этом нет необходимости”, - згадує дочка Віри і Володимира Євгенія.
ПОХОРОН НА ПЛІВЦІ І ПУСТА МОГИЛА
“Її похорон - це перше поховання зазняте на кіноплівці, 104 роки тому (16 лютого 1919 року). Холодну, як видатну особу хоронять на 1-му міському кладовищі і коли у 30-ті роки червоні знищують це кладовище, то видатних людей, вони перепоховують на іншому кладовищі, а Віру Холодну - ні. Тобто з одного боку, вона начебто, важлива людина для червоних, для світової культури. А з іншого боку, на 2-му кладовищі сьогодні її могила - це кенотаф, тобто могила без поховання, - коментує Артем Васюта. - У більшовиків була така логіка: “всі, хто працюють на нас, але в якийсь момент працювали проти нас - наші вороги. Тому вони вбивають і Мішку Японця, і Котовського, і Віру Холодну, яка, за чутками, працювала і з червоними, і з білими, і з анархістами. Так тоді поводилось багато знаменитих, відомих, якимось чином впливових людей. Ніхто не знав, що буде далі і хто врешті, буде владою. Тому й спрацьовувала така логіка: “я буду для всіх корисною, тоді може мене й не вб’ють, а може й нагородять. Певним чином Віра Холодна просто була проти системи, адже у відповідь на ультиматум більшовиків поставила власний ультиматум - дітей, сестру і маму вона з Москви таки вивезла. Цілком можливо, що саме це й урятувало їм життя”.
ПАМ’ЯТНИК В ОДЕСІ І БУКЕТ, ЯКИЙ КРАДУТЬ ВАНДАЛИ
Бронзова фігура Віри Холодної, що стоїть на високому постаменті у вигляді сцени - нині єдиний жіночий пам’ятник в Одесі.
Спочатку біля ніг актриси лежав букет бронзових кольорів Вандали неодноразово знищували цю деталь композиції, кілька разів зниклі бронзові квіти замінялися новими, але ті знову зникали.
Пам'ятник встановлено на місці смерті актриси на вул. Преображенській біля Спасо-Преображенського собору: тут знаходився знесений у наступні роки флігель будинку Папудова, в ньому актриса жила перед самою смертю і померла.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développem
