Міський голова Одеси Геннадій Труханов привітав одеситів з Днем Міста. І, на жаль, очікувано, ВСЕ привітання було просякнуто проросійськими і прорадянськими наративами.
Спочатку мер з’явився в кадрі в образі Мішки Япончика: одяг, картуз і навіть походка - весь “шикарный вид” - злизано з кадрів серіалу, який, нагадаю знімався росіянами і на замовлення росії.
Далі йде кілька слів про нашу армію, завдяки якій ми можемо жити у рідному місті Адєсі і що День Народження Адєси-мами - це головне свято кожного адєсіта.
Мер згадує градоначальника - французів герцога де Рішельє, Франца де Волана, Ланжерона, а також письменників і поетів - Катаєва, Багрицького, Бабеля, Ільфа і Петрова, Олешу, Паустовського і Жванецького та співака Утьосова.
І, звісно, жодної згадки про тих, хто плекав національно-визвольні рухи в українській Одесі.
Про Лесю Українку, яка була в цьому місті понад 20 разів, написала цикл віршів “Подорож до моря” і повість над морем.
Щоправда, штучний інтелект і не зміг би на відео “оживити” пам’ятник Лесі, так як він це зробив з пам’ятником Утьосову. Чого? Бо пам’ятника найвідомішій українській поетесі в Одесі так і не побудували.
Труханов ні словом не згадує легендарного одеського мецената Євгена Чикаленка, який фінансував видання в Україні першої щоденної газети та словника української мови. А Чикаленко, до речі був одним із перших агрономів, які навчили українських селян науковим методам обробітку землі та попри заборону української мови і Валуєвський циркуляр зміг видати свою “Розмову про сільське хазяйство”, яка за накладами стала другою після “Кобзаря” Шевченка.
Звісно, людині, яка зробила неймовірний внесок у розвиток української справи власними грошима, підтримуючи товариство “Просвіта” в Одесі, Львові і Києві та була одним із ініціаторів створення Центральної Ради нема ні пам’ятника, ні скверу, ті меморіальної дошки. Ні місця в привітальному ролику міського голови.
На словах, “але найголовніше те, що Одеса - українська” було б дуже доречно згадати одеситів Івана і Юрія Лип, які заснували одеське товариство “Просвіта”.
Автор Чорноморської доктрини Юрій Липа понад 80 років тому писав: “Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть тобі різні вольності, і одного тобі не дадуть — право самостійно володіти твоєю землею, великою Україною. А пізнаєш ти їх лише по тому, що вони будуть говорити до тебе не твоєю, а московською мовою”.
Але замість згадок про одеситів-РУХівців і генералів УНР з Одеси - Михайла Бондарівського, Всеволода Змієнка і Марка Безручка міський голова на завершення ролика каже: “Бо кожен із нас говорить: я горжусь, что здесь родился, здесь и живу”.
Ні слова не прозвучало в ролику про українських чумаків, які возили зерно, завдяки якому, власне, і розбудувалося місто: з'явилися порт, вулиці, сквери і прислів’я “Одеса пшеницею керується”.
Як на мене, то саме чумакам, як засновникам міста, і має стояти пам’ятник там, де красувалась ще недавно Катерина ІІ. На щастя, в привітанні не було ні про російську імператрицю, яка окупувала місто Хаджибей, ні про “непереможного полководця, що не програв жодної битви” Суворова, що весь час просив Катерину “избавить от этих крепостей”.
Пам’ятники цим військовим злочинця в Одесі вже позносили. А от Олександрівська колона, що прославляє російського імператора, стоїть в парку Шевченка ще й досі.
Все це мені дуже нагадало, як у клубі “Ітака” на Аркадії діджей закликав гостей до клубу російською час від часу вигукуючи “Слава Україні”. Так, наче на ньому була вишиванка, з-під якої дуже явно виглядала косоворотка.
Майже всі історики, які допомагали нам створювати дослідження, посилання на які ви бачите в цьому тексті, зараз на фронті.
Я не знаю, хто писав Труханову сценарій привітального ролику, але, на жаль, місця українцям там не знайшлося. Якби я була іноземкою, яка переглядала таке привітання, то точно б подумала, що Одесу побудували іноземці, а прославили - радянські/російські культурні діячі (Пушкіну, який Одесу згадав аж 1-м рядком в “Євгенії Онєгіні” в місті донедавна було аж 9 пам’ятників, пам’ятних дошок, артоб’єктів і різних топонімів, нещодавно “Тінь Пушкіна” замалювали)
У привітанні серед десятка національностей, які вклали в Одесу свою працю і талант, українці, у Труханова, до речі, теж звучать останніми. Хоча серед тих, хто безпосередньо будував місто і дуже часто гинув на будівництві більшість складали якраз чорноморські козаки. За свідченнями дослідниці Олени Бачинської, у 1794-му році саме вони складали 10% жителів міста.
Дивовижно, як російські ракети нищать історичну спадщину, яка під захистом ЮНЕСКО і нітрохи не чіпають прорадянські і російські наративи в головах
В Одесі, яку я люблю, насправді, дуже багато України. Шкода, що на 12-му (а не 4-му, як в ролику), році війни з росією, в офіційних привітаннях її поки так і не видно.
